На аналітичному каналі "Быть Или" (українською – "Бути Чи") вийшло відео з розбором і поясненнями справжніх причин чергових претензій Польщі до України.

Цього разу приводом для скандалу стало обурення влади Польщі фактом присвоєння імені героїв УПА Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Але на думку автора “Быть Или”, реальною причиною загострення насправді є не історичні війни, а небезпечні політичні спекуляції для досягнення короткострокових внутрішньополітичних цілей. 24 Канал подає основні тези та переповідає матеріал. Також рекомендуємо переглянути його повну версію (він російською).

Читайте також Волинська трагедія․ Чому поляки звинувачують українців, які реальні причини та кількість жертв

Нинішнє охолодження відносин між Варшавою та Києвом — це не стільки наслідок глибоких історичних розбіжностей, скільки результат політичного прагматизму всередині самої Польщі. Автор "Быть Или" наголошує, що польські еліти свідомо використовують складні сторінки спільної історії для отримання швидкого ефекту, не думаючи про наслідки.

Гостра реакція польського істеблішменту на присвоєння українському військовому підрозділу імені героїв УПА була штучно підігріта, вважає автор "Быть Или”. В Україні вже багато років існують вулиці та пам'ятники Бандері, Шухевичу чи Мельнику, проте саме зараз це викликало дипломатичний скандал.

Головним рушієм цієї хвилі обурення є Кароль Навроцький (президент Інституту національної пам'яті Польщі) та партія PiS (Право і Свідливість), яка його підтримує. Їхні електоральні показники падають на тлі опонентів із "Громадянської коаліції" Дональда Туска.

Попри те, що парламентські вибори в Польщі відбудуться лише у 2027 році, тему «української загрози» вже активно використовують як зручний мобілізаційний інструмент.

Навіть Туск, якого вважають щирим другом України, змушений маневрувати. Через тиск виборців Туск змушений публічно грати роль «ображеного поляка», оскільки повністю проігнорувати консервативний електорат у демократичній системі неможливо.

При цьому навіть ініціатор скандалу - президент Навроцький - раніше заявляв, що визнає право українців вшановувати своїх героїв, навіть попри те, що це може не подобатись полякам. Нині ж ті слова вочевидь забуті.

Автор закликає польських лідерів зрозуміти, що смислове наповнення історичних символів у сучасній Україні кардинально відрізняється від того, як це бачать у Варшаві чи як свої символи використовує Москва.

Постать Степана Бандери в сучасній Україні сприймається виключно як символ безкомпромісної боротьби за державну незалежність. Ніхто в Україні не вкладає в цей символ агресивних намірів щодо сучасних польських територій.

У багатьох країнах є суперечливі історичні постаті (Наполеон у Франції, Черчилль у Британії, Чингісхан у Монголії), але ці держави не загрожують своїм сусідам війною. Натомість Росія перетворила свої символи (зокрема, 9 травня та гасло «Можем повторить») на інструмент відкритої агресії, окупації та загрози для всього світу. Саме тому у колишньому СРСР зносять радянські пам'ятники — путінський режим сам осквернив їх, перепрошивши із символів пам'яті на символи загрози.

Тому полякам можуть не подобатися українські герої, але якщо Україна впаде під натиском РФ, у Львові дійсно не залишиться вулиць Бандери. Проте наступними на черзі стануть польські міста та їхні вулиці, оскільки Путін також їх вважає своїми.

Про це він сказав сам 21 липня 2023 року. Автор відео нагадав ці слова:

Саме завдяки Радянському Союзу, завдяки позиції Сталіна Польща отримала значні території на Заході, землі Німеччини. Це справді так: західні території сучасної Польщі — це подарунок Сталіна полякам. Наші друзі у Варшаві трохи про це забули? Ми нагадаємо.

Попри колосальні демографічні та економічні проблеми, Україна вже зараз перетворюється на одного з найвпливовіших військових суб'єктів на європейському та світовому просторі.

Українські військові спеціалісти успішно діють за межами Європи (Судан, Сирія, Малі, Лівія), системно знищуючи російський вплив та залишки ПВК "Вагнер". В Африці Україна підтримує сили, що виступають за незалежність від військових хунт (наприклад, туарегів у Малі).

Така стратегія є надзвичайно вигідною для західних союзників. Для Франції це зручний спосіб послаблювати Росію без прямого повернення своїх військ у регіон. Американські аналітичні центри (зокрема, CEPA) зазначають, що Україна не копіює російську неоколоніальну модель, а веде ефективну точкову кампанію проти глобальної мережі Кремля. Наявність бойового досвіду та унікальних дронових технологій без колоніального минулого перетворює Київ на гравця, з яким рахуються Париж, Лондон, Вашингтон та Анкара.

Європейський оборонно-промисловий комплекс не може ефективно розвиватися та переозброюватися без досвіду українського фронту.

Інновації вирішують результат поля бою. Ми бачимо це в Україні щодня. Україні потрібна Європа, і, що не менш важливо, Європі зараз потрібна Україна. На мою думку, це досить просто. Європа не може ефективно переозброїтися без України. І наша підтримка України – це не благодійність, це самооборона, – прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен на пресконференції прем’єр-міністрів країн NB8 та президента України у Таллінні у вівторок, 9 червня 2026 року.

Автор "Быть Или" наголошує, що зараз Сполучені Штати більше не сприймаються як безумовний та вічний гарант європейської безпеки, тому Україна неминуче стане фундаментом нової архітектури оборони Старого Світу. На цьому тлі намагання польських політиків псувати відносини з Києвом є стратегічно небезпечною помилкою.

Розглядаючи геополітичне майбутнє, автор виділяє три базові сценарії: крах путінського режиму, заморозка війни або повне падіння України.

Два перші сценарії залишають на кордоні з Польщею велику державу із досвідченою армією, інтегрованою в європейську безпеку. Третій сценарій — катастрофа для самої Польщі.

У разі поразки України на польському кордоні з'явиться або безпосередньо РФ, або маріонеткова прокремлівська держава. Російський режим миттєво мобілізує та кине українське чоловіче населення у нову "м'ясорубку" проти Європи, як це вже було реалізовано з мешканцями окупованого Донбасу (так званих “ЛДНР”).

Москва віртуозно гратиме на почуттях покинутих українців. Російська пропаганда просуватиме нищівний для європейської єдності нарратив: “ви програли, бо Європа боялася ескалації, блокувала кордони, вивозила зерно та сварилася з вами через історичні суперечки, замість того щоб допомагати”

Цю небезпеку чітко розуміють далекоглядні європейські лідери. Автор наводить слова прем'єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні (вони пролунали у непублічній розмові з Володимиром Зеленським, але він казав про них у Новорічному зверненні до нації напередодні 2026 року – 24 Канал): "Я не хочу, щоб тоді розчаровані люди в Україні на площах спалювали портрети європейських та американських лідерів".

Попри нинішні політичні спекуляції, фундамент стосунків між

українським та польським народами є надзвичайно міцним, адже він загартований першими найважчими місяцями повномасштабного вторгнення.

Автор "Быть Или" нагадує про польський подвиг 2022 року. Поки Західна Європа вагалася, Польща діяла миттєво. Перша військова допомога вантажилася ще під час промови Путіна 24 лютого. Варшава передала колосальну кількість техніки (350 танків, понад 500 БМП та БТР, 150 артсистем, винищувачі) саме тоді, коли це було питанням виживання України. Українці ніколи не забудуть, як польське суспільство беззастережно відкрило свої домівки для мільйонів біженців.

Це солідарність не є грою в одні ворота. Соціологічні дослідження показують, що 58% українців готові підтримати відправку української армії на захист Польщі у разі нападу на неї Росії.

Україна та Польща є природними, життєво необхідними союзниками. Сильна незалежна збройна Україна — це стратегічна глибина польської безпеки; це армія, яка вже кілька років стримує найбільшу військову загрозу для Східної Європи.

Український опір дає Польщі дорогоцінний час на власне переозброєння. Російська пропаганда витрачає мільйони доларів, щоб перетворити біль минулого на інструмент майбутньої війни та розсварити два народи.

Не можна перетворювати історичні розбіжності на публічну зброю внутрішньої політики, не можна робити це заради миттєвої електоральної вигоди... Москва роками інвестує мільйони доларів у те, щоб посварити українців і поляків, перетворити біль минулого на інструмент майбутньої війни. Так, історична пам'ять важлива, біль жертв важливий, правда важлива, але якщо цю пам'ять перетворюють не на шлях до взаєморозуміння, а на палицю проти сусіда, то виграє не Україна і не Польща, виграє їхній спільний ворог, – нагадує "Быть Или".