Саме тому під час подорожей Європою багато хто звертає увагу на одну деталь: біля приватних будинків рідко можна побачити великі городи. 24 Канал розібрався, чому так сталося і чи справді європейці майже не вирощують овочі самостійно?

Чи є городи в Європі?

Зауважимо, що твердження про те, що європейці зовсім не садять городи, є міфом. У багатьох країнах існують цілі спільноти людей, які із задоволенням вирощують овочі, ягоди та зелень. Проте для більшості це не спосіб забезпечити себе продуктами, а хобі.

Яка ситуація у різних країнах світу?

У Німеччині великою популярністю користуються так звані Kleingärten – невеликі садові ділянки, які люди орендують або отримують у користування для відпочинку й вирощування рослин. Тут можна побачити томати, огірки, полуницю, яблуні, смородину, квіти та навіть невеликі теплиці.

У Великій Британії поширені allotments – окремі земельні ділянки, які міські жителі орендують спеціально для садівництва. У деяких містах охочі навіть роками чекають своєї черги, щоб отримати таку ділянку. Схожі сімейні городи є у Франції, Нідерландах, Данії, Швеції та інших країнах. Різниця полягає лише в одному: більшість європейців не засаджує овочами всю територію біля будинку.

Чому ж городи не є такими поширеними як в Україні?

Однією з головних причин є економіка. У багатьох країнах Західної Європи продукти залишаються відносно доступними, а заробітна плата – високою. Якщо людина заробляє 20 – 30 євро за годину, то кілька годин, проведених за прополюванням чи підгортанням картоплі, можуть коштувати дорожче, ніж купівля готових овочів у магазині. Саме тому багато сімей вважають за краще присвятити вільний час відпочинку або провести його з близькими.


В Європі популярні крихітні городи / Фото Unsplash

Ще одна причина – висока вартість землі. У густонаселених країнах, таких як Нідерланди, Бельгія чи Велика Британія, кожен квадратний метр присадибної ділянки має високу ціну. Тому власники будинків нерідко облаштовують:

  • газони;
  • тераси;
  • зони барбекю;
  • дитячі майданчики;
  • декоративні сади;
  • місця для відпочинку.

Для багатьох це спосіб максимально комфортно використовувати простір навколо будинку.


Будинки в Європі мають чимало місць для відпочинку / Фото Unsplash

Якщо в Україні дача традиційно асоціювалася з роботою на грядках, то в більшості країн Західної Європи заміський будинок – це насамперед місце для відпочинку. Вихідні тут частіше присвячують подорожам, велосипедним прогулянкам, сімейним зустрічам, пікнікам або спорту. Тому люди не завжди готові витрачати кожну суботу на прополювання, полив чи боротьбу зі шкідниками.

Сучасна логістика також змінила ставлення до городів. Овочі й фрукти доступні в супермаркетах практично протягом усього року. Крім того, у багатьох країнах популярними є фермерські ринки, де можна придбати свіжу місцеву продукцію. Тому потреба вирощувати великі обсяги овочів для власної сім'ї поступово зникає.

Що вирощують європейці?

Якщо город уже є, то на ньому найчастіше ростуть культури, які складно порівняти за смаком із магазинними. Серед найпопулярніших:

  • помідори;
  • огірки;
  • полуниця;
  • малина;
  • зелень;
  • базилік;
  • розмарин;
  • м'ята;
  • кабачки;
  • гарбузи.

Багато хто також вирощує фруктові дерева або декоративні рослини. Картопля, буряк чи великі плантації моркви зустрічаються значно рідше, ніж в Україні.

Чому в Україні городи досі популярні?

Українська традиція має глибоке історичне підґрунтя. Протягом багатьох десятиліть власний город був гарантією продовольчої безпеки сім'ї. Особливо важливу роль він відігравав у 1990-х роках, коли багато людей переживали економічні труднощі.


Чому в Україні городи досі популярні / Фото Unsplash

Власноруч вирощені овочі дозволяли суттєво економити сімейний бюджет, а консервування стало невіддільною частиною побуту. Навіть сьогодні багато українців продовжують вирощувати овочі не лише через економію, а й тому, що довіряють якості власного врожаю більше, ніж магазинній продукції.

Водночас останніми роками змінюється і підхід українців до присадибних ділянок. Молодші власники будинків дедалі частіше залишають лише кілька грядок із зеленню, томатами чи полуницею, а решту території облаштовують під газон, сад або зону відпочинку. Таким чином вони намагаються знайти баланс між бажанням вирощувати власні овочі та комфортним відпочинком.