Те, що століттями називали подвигом святої віри, насправді виявилося однією з найстрашніших гуманітарних катастроф Середньовіччя. 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.
Чому з Дитячим хрестовим походом далеко не все просто?
Дитячий хрестовий похід 1212 року давно живе на межі між фактами та легендою. Одна з найвідоміших середньовічних історій розповідає про натовпи юних паломників, які нібито вирушили до Святої землі без зброї, але з вірою, що їхня невинність відкриє їм шлях до Єрусалима. Проте сучасні дослідники наголошують, що правда значно складніша, і навіть сама назва "Дитячий" може вводити в оману.
У популярному викладі подій усе починається у 1212 році, коли нібито хлопчик з іменем Миколай у Німеччині повів за собою юрбу до Італії. Водночас у Франції інший юний проповідник, Стівен із Клуа, зібрав свою групу й заявив, що почув божественне веління йти до Святої землі. У переказах ці дві гілки часто зливаються в один образ – майже кінематографічну процесію дітей, які йшли без мечів, але з хрестами, прапорами та надією на диво.
Саме тут і починається найцікавіше – далеко не всі історики вважають, що йшлося саме про дітей. Тобто, так, у 1212 році відбувся рух, який пізніше назвали Дитячим хрестовим походом, але, по-перше, це не був справжній хрестовий похід, бо ніхто його офіційно не проголошував (а зазвичай це робив папа), по-друге ж, у ньому брали участь і діти, і підлітки, і жінки, і літні – просто здебільшого дуже бідні люди.
У свідченнях хроністів немає одностайності. Одні говорять про молодь, інші про бідних і маргіналізованих людей, які шукали духовного виходу після невдач попередніх хрестових походів. Та хай там як, уся ця історія не відпускає уяву до сьогодні – адже тоді найбеззахисніші, здавалося б, люди вирушили туди, куди не змогли дійти добре озброєні лицарі. Причім вирушили намарно.
Найцікавіше про справжні обставини Дитячого хрестового походу: дивіться відео naspravdi1
Варто знати. Станом на 1212 рік Єрусалим уже був давно втраченим – з 1187. Третій хрестовий похід не зміг повернути місто. Четвертий і зовсім збився з курсу, замість Єрусалима вдаривши по Константинополю.
Гірка правда про Дитячий хрестовий похід 1212 року
Коли Стівен із Клуа прибув до двору короля Франції Філіпа, то попросив дозволу на похід, але почув відмову. Частина руху дісталася до Рима, але й там все погано закінчилося – папа Інокентій III не схвалив місію, хоча й похвалив завзяття.
Наказ понтифіка повертатися додому став холодним душем для невизнаних хрестоносців, які живилися вірою. І все ж люди не зупинилися. Рух уже набрав швидкості до межі, коли не міг згаснути – і покотився далі, немов камінь з урвища. Що було далі – є різні версії.
В одних оповідях дітям у Марселі пообіцяли безплатне перевезення до Святої землі, але завершилося все продажем у рабство у Північній Африці. Цей епізод із французькою групою особливо болючий – замість паломництва наївних людей затаврували десь в Алжирі. Релігійний запал зіткнувся з жорстокою реальністю Середземномор'я XIII століття.
В інших описах німецька група, що прямувала до Італії, розпалася, а багато учасників загинули від голоду та хвороб. На італійських землях рух остаточно зійшов нанівець, і кампанія, ясна річ, не досягла Святої землі.
Що приховує історія про Дитячий хрестовий похід – докладна документалка: дивіться відео hazardsandcatastrophes
Чому 1212 рік у Європі став символом розчарування, а не перемоги?
Історія Дитячого хрестового походу різко зсувається з площини героїчної легенди до соціальної драми. На початку XIII століття в Європі зростала кількість бідних, бо населення збільшувалося швидше, ніж здатність прогодувати його. Плюс безробіття та податковий тягар, що ставали дедалі важчими.
Люди блукали у пошуках роботи та милостині, часто розчаровувалися у церкві, але й вірили, що Божий народ – це якраз вони, бідні та знедолені, а не багаті можновладці. У такій атмосфері легенда про дітей-хрестоносців легко пустила коріння.
Джерела не дають змоги остаточно підтвердити або спростувати, що всі учасники описаних подій справді були дітьми, але сам рух безперечно існував у тогочасній пам'яті та хроніках. Ми ж сьогодні бачимо його як історію про соціальний відчай, релігійний екстаз і людську вразливість.
Дитячий хрестовий похід 1212 року залишив після себе не тріумф, а моральний шрам. Він став історією про те, як віра може підняти натовп у дорогу, але не гарантує порятунку. Як обіцянка дива може розбитися об торгівлю рабами, голод і байдужість влади. Але це одна з найсильніших історій для тих, хто прагне зрозуміти Середньовіччя без прикрас.