Голос Альянсу: хто стане новим генсеком НАТО та як це вплине на Україну
Північноатлантичний альянс активно обговорює зміну керівництва. Вибір генерального секретаря НАТО обіцяє стати не просто заміною одного бюрократа на іншого, а ковтком свіжого повітря. Альянс очікує певна реформація на тлі російського вторгнення в Україну. НАТО стоїть на порозі великих змін в архітектурі світової безпеки.
У медіапросторі вже лунають перші імена майбутніх претендентів на посаду очільника НАТО. І хоча впевнено стверджувати, що той чи інший кандидат обов'язково головуватиме в Альянсі поки неможливо, деякі з цих імен могли б бути особливо бажаними для українців.
До теми НАТО вперше в історії може стати "українським": чи погодиться топкандидатка і що це змінить
Боротьба між регіонами за "місце під сонцем"
Головним питанням навколо якого точаться основні дискусії є те, від якого регіону буде призначений генсек НАТО. Основний вибір стоїть між кандидатами з Північної Америки, Великої Британії та Європейського Союзу. При цьому, кожна зі сторін має свій інтерес у такому головуванні.
- Північна Америка сьогодні обирає кандидата від Канади. США не висувають своїх пропозицій, адже й без того американський генерал традиційно є верховним головнокомандувачем союзниками в Європі та вже за рахунок цього США мають сильну позицію на континенті.
- Великій Британії вигідно отримати цю посаду, щоб підсилити активність країни на Європейському континенті після Брекзиту і фактичного відходу від внутрішніх справ Європейського союзу. Активна позиція, яку зараз займають британці обіцяє лише підсилитися за їхнього головування у НАТО.
- Європейський Союз, безумовно, чи не найбільше зацікавлений в тому, щоб одна з країн-членів блоку очолювала Альянс. Адже на відміну від США, Британії або Канади, ЄС має великий спільний кордон з Росією, тож пропозиції щодо підсилення східного флангу НАТО можуть активніше прийматися під керівництвом представника від Європейського Союзу.
При цьому, майже кожен з тих кандидатів, про яких сьогодні відомо, може бути цілком вигідним для України, а в деяких випадках навіть бажаним.
Українське коріння та канадська міць
Міністерка фінансів Канади Христя Фріланд зараз перебуває в епіцентрі дискусій, як можлива майбутня пані генсек НАТО. За інформацією західних ЗМІ, її ім'я все частіше згадується у міжнародних оборонних колах, а шанси очолити Альянс є доволі високими.
Міністерка фінансів Канади Христя Фріланд / Фото The Canadian Press
Чому для України Фріланд могла б стати ідеальною кандидаткою
Її бабуся та дідусь були мігрантами з України та до кінця життя вважали себе політичними вигнанцями, які всіляко виступали за підтримку ідеї незалежності України ще з 1917 року.Сама Фріланд приїздила до Києва у 2014 році на знак підтримки успіху Революції Гідності та повалення кремлівського ставленика Віктора Януковича. А в 2015 навіть написала есе "Моя Україна", де розповіла про своїх родичів та українське коріння.
При цьому, Фріланд дуже сильно занурена в політичні процеси України, Росії та Східної Європи загалом, і до того ж володіє багатьма мовами, серед яких українська, польська та російська. Враховуючи війну та розуміння України та Росії, Фріланд могла б адекватно оцінювати стан справ в Україні та Східній Європі та виступати з тими пропозиціями, які б одночасно підсилювали Альянс та підвищували безпеку України.
Однак у США вважають, що представниця Канади на чолі Альянсу могла б сильніше поглибити участь Оттави у житті НАТО та внести свіжий подих у політику Альянсу. Водночас сама Фріланд на пряме запитання журналістів про її плани очолити НАТО відповіла, що в неї багато роботи, якою треба займатися всередині Канади.
Так чи інакше, Христя Фріланд виглядає тим західним політиком, який міг би активно просувати тему підтримки України в Альянсі, а просування її кандидатури з боку США може стати визначальним у разі, якщо Фріланд все ж плануватиме очолити НАТО.
Джонсонюк і Воллес – дві скелі підтримки України
Велика Британія хоче посилити свою участь у житті Європи після Брекзиту та роздумує над головуванням у НАТО. Найімовірнішими кандидатами від Лондона називають експрем'єра Бориса Джонсона та очільника Міноборони Бена Воллеса. Головною рисою обох британських кандидатів є непохитна підтримка України.
Експрем'єр Великої Британії Борис Джонсон / Фото AFP
Борис Джонсон відомий як один із найбільших друзів України, а його потужна активність у питаннях допомоги нашій державі та протидії Росії навіть змушувала деяких європейських лідерів прокинутися, аби не пасти задніх у міжнародних процесах. Його призначення очільником Альянсу могло б бути максимально вигідним для України, але існує ймовірність, що внутрішня британська політика його просто так не відпустить.
Що може завадити Джонсону очолити НАТО
Річ у тім, що Велика Британія після невдалого прем'єрства Ліз Трасс занурилася у політичну та економічну кризу, а Консервативна партія, яку свого часу очолював Джонсон, суттєво втратила свої позиції всередині країни.
Дуже ймовірно, що Борис Джонсон вирішить залишитися у британській політиці та буде висуватися на посаду прем'єр-міністра від Консервативної партії на майбутніх парламентських виборах.
Враховуючи невизначеність Джонсона, британці також розглядають і кандидатуру Бена Воллеса, чинного міністра оборони Великої Британії. Воллес теж неодноразово висловлювався за збільшення підтримки України та відкрито називав Росію ворожою державою.
Бен Воллес на саміті НАТО / Фото Getty
При цьому, як показали останні праймеріз всередині Консервативної партії, Воллеса цілком задовольняє займатися оборонкою. Тому навіть маючи непоганий рейтинг серед консерваторів, він відмовився висувати свою кандидатуру на посаду прем'єра.
Враховуючи нинішній напрямок роботи Воллеса, як голови Міноборони Британії, посада очільника НАТО цілком може його зацікавити.
Євросоюз хоче просунути кандидата з країни-члена блоку
Людина, яка прийде на посаду голови НАТО в такі складні часи відразу зіткнеться з багатьма викликами та необхідністю проводити певні реформи в Альянсі. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Європейський Союз направив потрійні зусилля на підвищення власної безпеки.
Зверніть увагу! Від політичних лідерів ЄС все частіше лунають заяви про необхідність створення власних, внутрішніх військових сил. Проте, підсилення позицій у НАТО теж необхідне, особливо враховуючи приєднання ще двох членів ЄС – Швеції та Фінляндії до Альянсу.
Двоє останніх очільників НАТО були якраз вихідцями з урядів країн-членів ЄС, це чинний генсек Єнс Столтенберг з Норвегії та його попередник Андерс Фог Расмуссен з Данії. Очевидно, що Європейський Союз планує продовжити цю тенденцію, але з цим також можуть виникнути проблеми.
На початку року, ще до повномасштабного вторгнення Росії, називали кілька основних претендентів на цю посаду від ЄС, серед яких:
- прем'єр Нідерландів Марк Рютте,
- президент Румунії Клаус Йоганніс,
- ексглава Служби зовнішніх зв'язків Євросоюзу Федеріка Могеріні,
- глава уряду Естонії Кая Каллас.
Остання могла б стати також ідеальною кандидаткою з точки зору інтересів України. По-перше, Кая Каллас очолює уряд однієї з країн Балтії, які мають однозначне ставлення до Росії та дуже тісні зв'язки з Україною.
Прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас / Фото Kiur Kaasik
Вже з початку повномасштабної війни, Кая Каллас різко негативно висловлювалася проти Росії та виступала проти перемовин з Владіміром Путіним, якого прямо називала військовим злочинцем, який має понести відповідальність за свою агресію проти України.
Втім, як і у випадку з Фріланд, решта членів Альянсу, особливо Франція та Німеччина, можуть не захотіти призначати людину з такою однозначною позицією проти Росії. Вони виступають за майбутнє налагодження відносин з Росією у післявоєнний час, і такий кандидат на чолі Альянсу міг би підірвати їхні зусилля.
Столтенберг може залишитися до 2024 року
З великою ймовірністю Єнса Столтенберга можуть залишити генеральним секретарем НАТО до 2024 року. Коли почалася війна в Україні у Столтенберга добігав його термін на цій посаді. На тлі війни, він попросив продовжити свій мандат ще на два роки. Врешті, йому дозволили перебування на посаді до осені 2023, але схоже, що вибори очільника НАТО згодом відкладуть ще на рік.
Така ситуація може бути пов'язана з електоральним циклом у Європейському Союзі та США. ЄС буде обирати нове керівництво, тож держави-члени блоку будуть з головою занурені у внутрішній виборчий процес.
При цьому США також будуть зайняті виборами президента, що, по-перше, сильно відвертатиме Білий Дім від зовнішньої політики, а по-друге, може суттєво змінити політичне забарвлення усієї країни. Враховуючи, посттравматичний синдром Європи від президентства Дональда Трампа, вони б радше хотіли дочекатись, щоб знати з ким їм доведеться мати справи у США.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг / Фото nato.int
Таким чином, Єнс Столтенберг, який сьогодні виглядає людиною, яка, не без зусиль, але все ж cпіймала необхідну хвилю у сучасному політичному та воєнному штормі, може стати ідеальним компромісом для всіх. Столтенберг одночасно вберігає НАТО від ескалації, якої боїться частина країн-членів, але також проводить політику підсилення східної Європи та підтримки України, що цілком задовольняє більш войовничі країни Альянсу.
Україна можливо й хотіла б бачити на цій посаді когось однозначно проукраїнськи налаштованого, що в перспективі могло б навіть прискорити прийняття нашої держави в НАТО. Та швидше за все, зміна очільника Альянсу відбудеться вже після завершення війни, в результаті чого може змінитися як сам підхід Альянсу до відносин з Росією, так і міжнародна позиція України.