Художник Олексій Чебикін – козак у душі

Натхненний козацтвом, разом з однодумцями презентує перший український графічний роман "Даогопак".

“Це буде не історія, яка матиме початок і кінець, а свого роду така філософія, світ, який буде жити поза часом, поза історією”, - каже художник Олексій Чебикін.

Кожного з героїв художник сповнює життєвої енергії, лише йому притаманними рисами. Тут і молоді козаки, приклад для наслідування, і навчені досвідом характерники. Символічно зображує і симбіоз на українських теренах різноманітних світових культур.

“Він дуже захоплений цією козацькою тематикою. Він і сам виглядає, як справжній козак, з чуприною та з усіма атрибутами. Але, розумієте, він не тільки захоплений, але й дуже досвідчена людина в історії козацтва”, - розповідає письменник, сценарист Максим Прасолов.

Під час роботи Олексій Чебикін дійсно глибоко досліджує історичну літературу, але ламає усі стереотипи та уникає "шараварщини". Україна в "Даогопаку" - не м’яка, покірна - з білими хатами та вишневими садами, а бойова, потужна інженерна держава.

“Ми не претендуємо на історичний твір, але він має бути впізнаваний. Тобто, ми не вигадуємо козака в якихось джинсах-кльош з ірокезом чи чимось ще. В нас козаки - вони схожі на тих справжніх козаків, які були”, - зазначає Чебикін.

Втім, початок героїчних мандрів закутками історії художник починає ще у дитинстві. Зростає на "Енеїді" в класичних ілюстраціях Базилевича. Навчається у Республіканській художній школі та у Художній Академії в майстерні власного батька. У буремні 90-ті, після армії, художник реалізовує творчі ідеї в рекламі та на телебаченні. Часом працює майже за безцінь, лише на власне ім’я.

“Багато художників, які після інституту сідають в майстерні, і сидять та чекають, поки хтось з валізою доларів прийде до них - вони нічого не дочекаються. Треба весь час працювати і тоді тобою зацікавляться”, - переконаний художник Олексій Чебикін.

Спершу його запрошують до співпраці з Інститутом археології. Для їх каталогів Чебикін відтворює реконструкції епізодів з життя київських князів. Декілька робіт досі зберігаються у Збройовій Палаті у московському Кремлі.

Тоді ж він береться за свій перший значимий комерційний проект - графічну історію "Новий Борисфен".

“Так, як знали, що я можу малювати багато і швидко, то мене якраз запрошували на таку діяльність і вона мене годувала у 90-ті роки”, - згадує художник.

Втім, бажання творити примушує Чебикіна наприкінці 90-х змінити власну успішну агенцію на свою першу майстерню. Художник експериментує з розписом будинків та сакральним живописом. Зокрема, бере участь в художньому оформленні церков - на Полтавщині та у столичній Мамаєвій Слободі. Не оминає увагою і фешн-індустрію.

“Деякі з його малюнків я принтовав на своїй колекції. Це була минула колекція осінь-зима. І у нас там якраз була історія про льотчиків, про любовний трикутник”, - каже модельєр Олексій Залевський.

А у грудні 2010 втілює ще одну свою амбітну мрію - стає одним з художників-постановників балету Євгена Станковича "Володар Борисфену". Творчі розробки Чебикіна - тепер на сцені Національної опери. Надихається кам’яними скіфськими мотивами, використовує їх в оздобленні костюмів та декорацій.

“Що намалювати - можна все, що завгодно. Але все ж таки треба пам’ятати, що балет - це танець. І тому не можна заставляти сцену якимись громіздкими декораціями. Така ж історія була з костюмами. Тому що хотілося зробити дійсно складний історичний костюм, але ж їм треба в них танцювати”, - каже Олексій Чебикін.

Сьогодні художник знову повернувся до близького серцю козацького світу. В роботі - вже друга частина "Даогопаку". Понад усе він мріє зробити українських козаків брендом, на кшталт французьких мушкетерів, японських ніндзя чи англійських лицарів Круглого Столу.