Понад століття тому навколо нього була майже паніка. Абсент називали "зеленою феєю", пов’язували з галюцинаціями, божевіллям, зламаними долями митців і небезпечною силою полину, пише Space daily. Через цю репутацію напій забороняли в різних країнах.
Коли хіміки відкрили старі пляшки абсенту, виготовлені ще до заборон, міф почав розсипатися: нічого "магічного" в них не знайшли. Головною проблемою виявився не таємний галюциноген, а дуже високий вміст алкоголю.
Що хіміки знайшли у старих пляшках абсенту?
У 2008 році команда на чолі з Дірком Лахенмаєром із Хіміко-ветеринарної дослідної лабораторії в Карлсруе дослідила 13 запечатаних пляшок абсенту, виготовлених до 1915 року. Саме такі пляшки були особливо цінними для науки. Вони походили з часу до масових заборон і могли показати, що насправді містив "старий" абсент, якого так боялися.
Дослідники використали газову хроматографію й перевірили насамперед туйон – сполуку з полину, яку десятиліттями вважали винною у "божевіллі" поетів, художників і завсідників кафе. Загальний рівень туйону в старих пляшках коливався від 0,5 до 48,3 міліграма на літр, а середнє значення становило 25,4 міліграма. Це вписується в межі, які нині Європейський Союз дозволяє для гірких спиртних напоїв.
Чи була в абсенті інша небезпечна хімія?
У XIX столітті абсент справді часто підробляли. Дешеві виробники могли додавати різні речовини, щоб імітувати колір або смак. Наприклад, солі міді використовували для підсилення зеленого відтінку. Тому хіміки перевірили старі пляшки не лише на туйон. Вони шукали метанол, вищі спирти, фенхон, піноцамфон, мідь, сурму та інші потенційно небезпечні домішки. Жодна з цих речовин не була в такій концентрації, яка могла б пояснити страшні історії про абсент.
У чому особливіссть абсенту / Фото unsplash
Висновок наукової роботи був доволі прямим: серед усього перевіреного лише вміст алкоголю міг спричиняти те, що лікарі XIX століття називали "абсентизмом". Науковий фундамент страху перед абсентом заклав французький психіатр Валентен Маньян у 1860 – 1870-х роках.
Він давав тваринам концентровану олію полину, викликав у них судоми й зробив висновок, що "абсентизм" є окремим станом, відмінним від звичайного алкоголізму. Проблема була в одному важливому переході: олія полину – це не те саме, що напій абсент. У 2006 році Стефан Падош, Дірк Лахенмаєр і Ларс Крьонер переглянули ці старі експерименти. Вони дійшли висновку, що досліди Маньянa справді показували одне: концентрована олія полину може спричиняти судоми. Але це не доводило, що такий самий ефект має розведений дистильований напій, який люди реально пили. Тобто міф виріс із частково правильного спостереження, яке перенесли не туди. Полинова олія могла бути небезпечною в концентрованому вигляді. Але абсент у пляшці був насамперед міцним алкоголем.
Хто виграв від заборони абсенту?
Історія заборони абсенту була не лише медичною. У ній було багато економіки й політики від 1860-х років французькі виноградники сильно постраждали від філоксери – шкідника, який руйнував лози. Вино стало дефіцитним і дорогим, а абсент зайняв частину ринку. Коли виноробство почало відновлюватися, абсент уже був серйозним конкурентом.
Винна індустрія отримала союзника в русі тверезості, який боровся з алкоголем загалом, але саме абсент став дуже зручною мішенню. Вирішальним для суспільної паніки став злочин у швейцарському Коммюньї. 28 серпня 1905 року робітник Жан Ланфре застрелив вагітну дружину та двох доньок. Того дня він випив сім келихів вина, шість порцій коньяку, дві кави з бренді, два келихи крем-де-менту й лише дві склянки абсенту.
Прокурор звертав увагу, що абсент був далеко не головною частиною цієї алкогольної суміші. Але газети вхопилися саме за нього. Після цього в кантоні Во петиція за заборону абсенту зібрала 82 тисячі підписів. 5 липня 1908 року федеральний референдум закріпив заборону в конституції Швейцарії, а чинності вона набула у 1910 році. Інші країни рухалися тим самим шляхом. Бельгія заборонила абсент у 1905 році, Нідерланди – у 1909-му, США – у 1912-му, Франція – у 1915-му.
Коли абсент повернувся?
Заборони зникали тихо й поступово. Швейцарія змінила харчове законодавство у 2004 – 2005 роках, що дозволило легальне виробництво абсенту повернутися до регіону Валь-де-Травер.
У США наприкінці 2006 року запровадили поріг у 10 частин на мільйон для напоїв, які вважають "вільними від туйону". А 5 березня 2007 року американське Бюро з податків і торгівлі алкоголем та тютюном схвалило етикетку Lucid Absinthe Supérieure – першого абсенту, дозволеного до продажу в США після 1912 року.