Для багатьох морських тварин власне світло – це не слабкість, а маскування. Воно допомагає приховати темний силует на тлі слабкого світла, яке ще пробивається згори, пише Science alert. Тепер науковці припускають, що одна з найзагадковіших світних тварин океану могла використовувати своє сяйво не лише для того, щоб ховатися.

Найбільша світна хребетна тварина у світі, акула кайтфін, імовірно, підсвічує собі здобич, наче живим ліхтарем.

Навіщо морським тваринам світитися в темряві?

У відкритому океані біолюмінесценція часто працює як камуфляж. Що глибше занурюватися у воду, то менше сонячного світла туди доходить. Вода розсіює й поглинає промені, і з часом море стає майже повністю темним. У верхніх шарах ще достатньо світло. Але на глибині кількох сотень метрів усе вже тьмяне й каламутне.

Як виглядає така акула: дивіться відео

Тварини, які живуть у таких умовах, часто мають дуже чутливий зір. Для них здобич або хижак, що пливе вище, може виглядати як темний силует на тлі слабкого світла згори. Саме тут і допомагає контросвітіння.

Тварина підсвічує нижню частину тіла так, щоб її силует зливався з навколишнім світлом. Вона ніби стирає власну тінь, зазвичай такий камуфляж має бути дуже точним. Недостатньо просто світитися? світло має бути схожим за кольором і яскравістю на природне тьмяне освітлення, на фоні якого тварина хоче зникнути.

Чому світіння акули кайтфін зацікавило науковців?

Акула кайтфін, або Dalatias licha, живе в глибоких водах і не має відомих природних хижаків. Саме це робить її світіння особливо цікавим. Якщо тварину майже ніхто не полює, виникає питання: від кого саме їй так ретельно ховатися? Є ще одна дивна деталь. У багатьох тварин, які використовують контросвітіння, світиться переважно нижня частина тіла. Але в акули кайтфін біолюмінесценція покриває майже все тіло, навіть спинний плавець. Якщо йдеться тільки про камуфляж, навіщо світитися плавцю, який не допомагає приховати силует знизу?

Щоб це з’ясувати, команда на чолі з морським біологом Жюльєном Клаесом із Католицького університету Левена в Бельгії дослідила вісім живих акул. Їх випадково виловили під час наукового огляду Чатемського підняття на схід від Нової Зеландії.

Науковці поставили три запитання: наскільки яскраво світиться акула, якого кольору її світло і, найважливіше, в якому напрямку воно поширюється. Вимірювання показали, що світіння на нижній частині тіла справді добре підходить для контросвітіння. Воно має синьо-зелений відтінок із піком на довжині хвилі 491 нанометр. Такий колір близький до залишкового денного світла на цих глибинах. Яскравість теж збігалася з рівнем світла, очікуваним на глибині приблизно 480 – 540 метрів, тобто саме в межах середовища, де живе ця акула.

Чи може акула використовувати світло як ліхтар?

Найцікавіше почалося тоді, коли дослідники перевірили напрямок світіння. Якби це був лише класичний камуфляж, світло мало б точно повторювати напрямок слабкого денного світла, що проникає згори. Але в акули кайтфін воно поширювалося значно ширше й помітно світило вбік. Особливо сильним цей ефект був у передній частині тіла: біля носа, щелепи та грудних плавців.

Науковці припускають, що таке бокове світіння може працювати як біологічний прожектор. Воно здатне підсвічувати морське дно з боків від акули й допомагати їй помічати здобич у темному придонному середовищі. Це не так дивно, як може здатися. Інші морські істоти теж використовують біолюмінесценцію для пошуку їжі. Наприклад, риби-ліхтарики та глибоководні хижаки зі світними органами можуть підсвічувати простір, щоб знаходити здобич.

У випадку акули кайтфін дві стратегії можуть працювати одночасно. Світіння знизу допомагає ховатися від тварин, які дивляться знизу вгору. А зайве бокове світло може підсвічувати здобич поряд. Це також допомагає пояснити дивну мисливську стратегію цієї акули. Кайтфінова акула вважається найповільнішою акулою, яку реєстрували: вона рухається зі швидкістю лише близько 13 сантиметрів на секунду. При цьому її здобиччю можуть бути швидкі й добре зорієнтовані у просторі тварини, зокрема ліхтарні акули та головоногі молюски. Для такого повільного хижака приховане підкрадання виглядає дуже логічною стратегією.