Для когось це просто святковий одяг, для когось – свідомий жест підтримки того, за що зараз воюють на фронті. Але мало хто замислюється, звідки взялася ця майже інстинктивна звичка – вбиратися у вишите саме в ті дні, коли хочеться підкреслити свою приналежність до нації.
Один із найупізнаваніших образів, які асоціюються з цією традицією, – Іван Франко у вишиванці під піджаком. Але, як з'ясовується, історія цього образу набагато складніша й цікавіша за шкільну легенду. І в цьому розбереться 24 Канал.
Хто насправді "винайшов" моду на вишиванку
Якщо вбити в пошуковик "хто першим одягнув вишиванку під піджак", Google видасть безліч посилань, які авторитетно стверджують: це був Іван Франко. Як доказ частенько наводять банкноту номіналом 20 гривень. Але, за словами наукової співробітниці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, кандидатки історичних наук Марини Олійник, це упередження сформувалося ще за радянських часів, коли українству відводили "почесне етнографічне амплуа".
Найдавніша відома світлина, на якій зафіксоване поєднання вишиванки з міським костюмом, належить не Франкові, а актору й драматургу Марку Кропивницькому. Фото датоване 1864 роком – тоді Франкові було лише вісім років.
За науковою версією Інституту Рильського, найбільший вплив на утвердження такого національного образу справив Тарас Шевченко. Саме він, вдягаючи сільську смушеву шапку й кожух у поєднанні з елементами європейського костюма, розпочав "модернізацію українського іміджу" – зруйнував усталений поділ одягу на міський і сільський, елітний і простонародний. Проте самого лише епатажного жесту було замало: Шевченко наповнив цей образ переконливим змістом через свою літературну і мистецьку творчість, тому образ кобзаря у смушевій шапці й став справжньою культурною іконою.
Услід за Шевченком у Києві 1860-х років виник рух, який увійшов в історію як "хлопоманський". До нього належали Володимир Антонович, Микола Лисенко, Михайло Старицький та інші представники української інтелігенції, які свідомо вбиралися в народний одяг на знак солідарності з простим людом і демонстрації власної національної позиції.
Це було ризиковано. Дворяни за тогочасними нормами мали носити виключно європейський костюм, а використання народного вбрання могло стати підставою для арешту. Так, 1865 року в Умані заарештували дворянина Амоса Свидницького – у протоколі значилося, що він одягнений "в малороссийском костюме, т.е. в холщовой рубахе, вышитой на воротнике". А майбутнього літературознавця Сергія Єфремова 1896 року виключили з духовної семінарії частково через те, що він "носил малороссийскую сорочку".
Якою була роль Франка у популяризації вишитої сорочки
Іван Франко був одним із найпомітніших українських інтелігентів, які на межі XIX – XX століть поєднували вишиту сорочку з європейським костюмом – піджаком, жилетом і брюками. Франкознавиця Наталія Тихолоз зазначає, що саме така послідовна щоденна практика допомогла перетворити вишиту сорочку з елемента традиційного вбрання на виразний знак української культурної ідентичності.
Любов до вишиванки Франко виніс із родинного середовища. За спогадами його доньки Анни Франко-Ключко, мати та інші члени родини носили вишиті сорочки, а сам письменник залишався вірним цій традиції протягом життя.
Для Франка вишиванка не була костюмом для одноразової публічної акції. Він носив її у повсякденному житті, поєднуючи з одягом міського інтелігента. Син письменника Петро Франко згадував, що батько "майже завжди носив вишивану сорочку". За спогадом Михайла Яцківа, святковий одяг Франка складався з темно-синього костюма та вишитої сорочки.
Прижиттєві фотографії також підтверджують, що вишита сорочка була сталою частиною Франкового образу. На світлині 1890 року він зображений у вишиваній сорочці та піджаку в клітинку. На фотографії 1896 року письменник також одягнений у вишиту сорочку, піджак і жилет із ланцюжком від кишенькового годинника.
Іван Франко на фото 1896 року / Фото з сайту Дому Франка
Вишиванок у Франка було чимало
За спогадами Анни Франко-Ключко, вишитих сорочок у письменника було багато. Це були переважно подарунки друзів, приятелів, приятельок і співробітників із Галичини та Наддніпрянської України. Серед дарувальників згадуються Олена Пчілка, Христина Алчевська, Наталя Кобринська, Уляна Кравченко, Євгенія Бохенська та інші.
Серед збережених речей Франка особливе місце посідає біла полтавська мереживна сорочка, вишита білим по білому. Її подарувала письменникові Христина Алчевська. За словами Наталії Тихолоз, Франко одягав цю сорочку на свята та особливі події.
По смерті Франка цю вишиванку зберігала його донька Анна Франко-Ключко, а згодом під час одного з візитів до України передала цінну родинну реліквію до Музею Івана Франка у Львові, де її можна побачити і сьогодні.
Михайло Коцюбинський, Іван Франко та Володимир Гнатюк / Фото з сайту Дому Франка
Історія Франка та вишиванки виявляється значно складнішою за спрощену шкільну легенду про "першого модника". Реальними піонерами такого стилю можна вважати Тараса Шевченка, який зруйнував усталений поділ одягу на "панський" і "селянський", учасників київського хлопоманського руху 1860-х років і, за задокументованими фактами, актора Марка Кропивницького.
Але саме постійність, з якою Франко носив вишиванку під європейським костюмом упродовж усього життя, і публічність його постаті як публічного інтелектуала зробили цей образ настільки живучим, що сьогодні він асоціюється насамперед із його іменем. І щоразу, коли українці 24 серпня вбираються у вишиванку – з піджаком, джинсами чи військовим кітелем, – вони, свідомо чи ні, продовжують традицію, яку формувало ціле покоління українських інтелектуалів.
Іван Франко та Борис Грінченко / Фото з сайту Дому Франка
24 Канал рекомендує завітати до Дому Франка у Львові. Це не лише чудова можливість відчути себе бажаним гостем у помешканні письменника, а й нагода відкрити його для себе по-новому та ще більше захоплюватись його генієм!