Карпатський майстер плекає давнє родинне ремесло: колоритні фото, відео

10 травня 2021, 06:40
Читать новость на русском
Автор: Ukraїner

Джерело:

Ukraїner

Народний майстер Назар Габорак уже 17 років поспіль регулярно їздить на нічний базар у Кутах. Він – єдиний на весь базар мосяжник.

Мосяжництво – це виготовлення зі сплавів кольорових металів (мідь, латунь, бронза) різноманітних виробів, а також різновид художньої обробки цих металів.

Цікаво Круглолиці й усміхнені святі: львівський митець пише унікальні ікони – фото, відео

Родинне ремесло Габорака

Ремесло здавна існувало в різних регіонах України й донині збереглося на Гуцульщині. Саме слово "мосяж", від якого і походить назва ремесла, словник визначає як іншу назву латуні.

Довідка. Родинні династії карпатських майстрів-мосяжників століттями робили з неї гуцульські топірці, ключі, пряжки. Топірці або бартки й досі є невід'ємним атрибутом гуцульської коляди.

Свій перший топірець Назар Габорак зробив у 16 років. До того він допомагав у майстерні своєму дідусеві Федорові Шмадюку й заодно вчився.

Я мосяжництвом займаюся з малого. Дідо робив топірці, прадід робив топірці — і так це споконвіку пішло. Зараз багато майстрів залишили цю справу,
– зазначив Габорак.

"А я хочу продовжувати, бо мені цікаво. Люблю цю роботу. Хоча б, аби не зникли традиції, не зник сам процес мосяжництва", – додав він.


Роботи Назара Габорака / Фото Ukraїner, Катя Акварельна

У Назара є улюблений топірець. Майстер навмисне не завершує роботу над ним. Він пояснив, що часто приходять люди й хочуть купити те, що не продається.

А якщо виріб лишати незавершеним, то ніхто й не купляє. Не віддасть ні за які гроші мосяжник і кілька барток, які зробили ще його дід та прадід. Одному з виробів – 120 років.

Майстер прагне зберегти традицію

За словами Габорака, для нього мосяжництво — це і ремесло, і творчість. Він хоче зберегти його в історії, оскільки невідомо, чи хтось продовжуватиме традицію.


Майстер прагне, аби традиція жила далі / Фото Ukraїner, Катя Акварельна

Невідомо, чи мосяжництво можна буде знайти десь, крім підручників. Тому важливо зафіксувати не тільки технологію як таку, але й спосіб її побутування в народі, від майстра до майстра.

Прийде час, хтось захоче, то, може, навчу. Лиш треба хотіти, це треба любити, аби навчитися. Просто так показати можна, але це треба вникнути душею,
– наголосив майстер.

Він також підкреслив, що час навчання вже залежить від самої людини. "Я з маленького вчуся і дотепер", – пояснив український мосяжник.

Більше про мосяжництво: дивіться у відео Ukraїner