Путін привіз з Китаю бомбу уповільненої дії для Росії

На чиєму боці Китай?

Одна з останніх новин: журналісти запитали представника ГУР Андрія Юсова про роль Китаю у підтримці Росії, на що офіцер відповів: "Військової підтримки немає. Все інше – це питання складного дипломатичного процесу". Про це пише Юрій Федоренко, інформує 24 Канал.

До теми Війни з Тайванем вже не буде? Що показав парад у Китаї

Доволі часто можна почути контраргумент про те, що Китай поставляє Росії комплектуючі для зброї, зокрема, для "Шахедів". Але тоді вже треба роздивлятися конкретний виріб і рахувати скільки там електроніки не тільки китайського, а й західного виробництва. 

Якщо взяти в руки, скажімо, безпілотник "Герань-2" (він же Shahed 136), то ми побачимо, що питома вага китайських елементів складає десь 60%, на другому і третьому місцях – електроніка з США та Швейцарії. Але ж ані США, ані Швейцарія не є союзниками Росії.

Тож спробуємо трохи зануритись у деталі "складного дипломатичного процесу", про який згадав представник ГУР. 

Правитель Росії привіз з Пекіну купу фото з Сі Цзіньпіном, меморандум про газопровід "Сила Сибіру-2" (який навряд чи буде реалізований), а також "китайський безвіз" для росіян. Останній пункт – це вже щось практичне та цікаве. Виглядає як акт дружби, але може стати бомбою уповільненої дії для Росії.

Якщо подивитися на мапу, то відкриється фантастична картина: більш як чотири тисячі кілометрів між густонаселеним Китаєм та безлюдними просторами Росії. 

Важливе доповнення: протяжність реального кордону може бути майже вдвічі більшою, оскільки тут треба додати кордон з Монголією (3,5 тисячі кілометрів), яка є державою-сателітом Китаю. 

Так ось, з одного боку перенаселена країна, з іншого – суцільна тайга, сопки та болота, що ховають у своїх нетрях безліч природних копалин. Картинка буде неповною, якщо не згадати, що величезний шмат російського Далекого Сходу китайці вважають своєю історичною територією, про що написано в китайських шкільних підручниках.

Китай стане для російських народів ближчим за Москву

Повернемось до Росії: тайга, сопки, болота та рідкісні населені пункти з поліетнічним населенням. Російська державність у цих населених пунктах тримається на одній – двох тонких нитках залізниць та забайкальських укріпрайонах. 

Ще за радянських часів у цих краях був доволі великий військовий контингент: попри "споконвічну дружбу братніх народів", радянська компартія не дуже довіряла китайським комуністам.

Що змінилося з тих часів? Китайська напівселянська армія стала сучасною та потужною, а забайкальський контингент російських військ значною мірою переїхав на війну проти України. Процес перекидання військ у "європейську" частину Росії почався ще до повномасштабного вторгнення і з того часу триває.

Паралельно з "демілітаризацією" Південного Сибіру та Далекого Сходу до своїх історичних земель прибувають китайські інвестори: розгортаються великі комерційні проєкти, будується відповідна інфраструктура. 

Чи радіє цьому місцеве "російське" населення? Якихось соціологічних даних з цього приводу немає. Проте є очевидні факти: значна частина населення китайського прикордоння навіть візуально більше схожа на китайців, ніж на "руських". У корінних народів Сибіру є власна ідентичність. У цьому контексті згадується нещодавній конфлікт в автономній республіці Алтаї, коли алтайці обурились тим, що місцевий губернатор відмовився давати присягу алтайською мовою.

Зауважте Як росіяни переоцінили свої можливості і тепер можуть опинитися в повному оточенні

Поки що поневолені Росією народи Сибіру та Далекого Сходу не мають розвинутого громадянського суспільства та відрізані від можливостей використовувати свої природні ресурси для саморозвитку. 

Простими словами, це бідні люди, яких давно пограбували та зробили безправними. Подорож до Москви для них може коштувати всіх сімейних заощаджень, а от поїздка до Китаю – набагато дешевша та комфортніша. Чого донедавна бракувало в цьому пазлі? Правильно: безвізу.

Тепер прогалина заповнена. Якби цей історичний сюжет розвинув якийсь письменник-фантаст, він би написав, як за кілька днів китайські війська перерізають тоненьку нитку Байкало-Амурської магістралі та анексують спочатку весь Далекий Схід, а потім Південний Сибір. Але реальність дещо складніша.

Сьогодні КНР залишається для Росії "покупцем останньої надії": Пекін скуповує російські енергоресурси з величезною знижкою, вбиваючи двох зайців: отримує дешеві вуглеводні та перетворює всю Росію на гігантського економічного васала. 

Станом на зараз товариш Сі не зацікавлений у повній дестабілізації та кризі путінського режиму. Коли ж ця корова виснажиться та перестане давати молоко, китайці її заріжуть. Куди їм поспішати?

Китай будує стратегії на десятиліття, керуючись мудрістю засновника даосизму Лао Цзи, що радив сидіти на березі річки та чекати, коли повз тебе пропливе труп твого ворога. Проте в сучасному світі історичні процеси відбуваються набагато швидше, ніж за часів Лао Цзи. А російська імперія – явно застаріла конструкція, що впаде в середньостроковій перспективі. Ми їй в цьому точно допоможемо, бо саме ми сьогодні є драйверами історичного процесу на Євразійському континенті.