Чжен Лівень "з радістю та вдячністю" прийняла запрошення та очікує, що обидві партії "працюватимуть заради мирного розвитку відносин між берегами протоки, що забезпечить мир і зростання добробуту людей". Далі за справу взялася вже Держрада Китаю і розпочала підготовку. Про це пише Ігор Тишкевич.

Читайте також Над Євросоюзом нависла загроза серйозної стратегічної помилки

Трамп втрачає позиції у Тайвані

Імовірно, такий візит відбудеться за вже відпрацьованою нещодавно схемою. Крім лідерки "Гоміндану", на материк приїдуть кілька сотень людей, зокрема партійні активісти та представники бізнесу Тайваню. Але, на відміну від попередньої міжпартійної зустрічі, цій поїздці явно нададуть більшого статусу. З офіційними зустрічами та рівнем прийому, властивим державним візитам головних регіональних лідерів.

Подібний розвиток подій є одним із результатів агресії Ізраїлю та США проти Ірану. Точніше, того, як ця війна вплинула на відносини Вашингтона та союзників.

Державам регіону показали, що американську парасольку безпеки не можна сприймати як безумовну гарантію. А в економіці США схильні тиснути насамперед на партнерів, руйнуючи водночас старі правила взаємодії без створення нових.

Південна Корея у такій ситуації відновила переговорний трек з Китаєм. Відбувся перший за сім років візит президента країни до Пекіна. Окремо варто згадати європейський вектор – Велика Британія, Франція, Канада, Фінляндія, Ірландія.

Але повернімося до Тайваню. Позиції Демократичної прогресивної партії, на яку роблять ставку США, і так були геть не безхмарні. Нагадаю, що на острові працює фактично уряд меншості: так звана Зелена коаліція контролює 51 місце зі 113 у Законодавчому юані. Синя коаліція ("Гоміндан" та партнери) – 54. І ще вісім місць – у Народної партії, яка позиціонує себе як третю силу. У питаннях відносин із материком – не підтримує ні курс на незалежність, ні курс на возз'єднання.

До чого тут США та їхня агресія проти Ірану? Трамп і так лякав політиків Тайваню своїми ідеями, а війна в Затоці стала певним аналогом останньої краплі. Народна партія почала активно підтримувати Синю коаліцію.

Другим (а може, й головним) фактором корекції курсу Народної партії стала кримінальна справа за звинуваченням у корупції (перекручування звітності про витрату пожертв на політичну кампанію) щодо лідера партії Ке Веньчже.

Проте із середини осені 2025 року випадки солідарного голосування Народної партії з Синьою коаліцією стали настільки частими, що низка видань почала зараховувати Народну партію до опозиції – партнера синіх. І якщо це припущення справедливе, то партнери США мають у парламенті 51 голос, а їхні опоненти – 62.

Проявляється це й у питаннях спеціального військового бюджету – збільшенні витрат на оборону до 39 мільярдів доларів. Представники уряду хотіли витратити понад половину цих коштів на закупівлю американського озброєння. Так ось, 29 березня відбулося шосте(!) обговорення ідеї. Вже у вигляді не одного, а трьох різних законів. Безуспішно.

Сі Цзіньпін пропонує Тайваню стабільність

На цьому тлі відбулося запрошення лідерки "Гоміндану" відвідати материк. Керівництво Китаю явно намагатиметься запропонувати програми співробітництва, здатні за своїми обсягами та характером компенсувати втрати від тиску з боку США.

Мова про возз'єднання тут і зараз не йдеться. Просто Пекін зробить все можливе, щоб зміцнити позиції своїх партнерів і представити себе як передбачувана та стабільна альтернатива Вашингтону, політика якого дуже залежить від настрою однієї людини.

А далі – відновлення політики зближення, розпочатої 1992 року, і спокійне очікування виборів до Законодавчого юаню 2028 року, коли Демократична партія може втратити навіть теоретичні шанси на формування свого уряду.

Отже, Трамп на початку 2026 року розпочав процеси, які поступово роз'їдають конфігурацію партнерств США не лише на Близькому Сході, а й в Азії.

Тому перед візитом до Пекіна Трампу вкрай потрібна якась історія перемоги, або, використовуючи його сленг, сильні карти. Сі, своєю чергою, збирає власну комбінацію. Зокрема, в зоні начебто переважно американського впливу. Він намагається створити власні інструменти взаємодії з регіональними гравцями.