Із сотень вступників до випуску доходили не всі. Частина студентів помирала від хвороб, частина кидала навчання, а частина мусила постійно шукати підробіток, щоб мати їжу й дах над головою, стверджує Оnce incident.
Особливо це стосувалося бурсаків – незаможних учнів, для яких освіта часто означала не лише книжки й лекції, а й щоденну боротьбу за виживання.
Одним із найприбутковіших підробітків вважалося читання Псалтиря над померлими. За таку службу студент міг отримати їжу або іншу винагороду. Але навіть ця, на перший погляд, благочестива справа іноді закінчувалася скандалами.
Як бурсак перетворив нічну молитву на гучний скандал?
21 грудня 1764 року в магістратського служителя Сидора Климова, який жив неподалік від бурси, померла дитина, йдеться у дослідженні історика Максима Яременка, який реконструював цю справу за документами XVIII століття.
Читати Псалтир над покійником запросили студента класу поетики Кіндрата Підгорського. Після денних поминальних обідів зі спиртним уночі в кімнаті залишилися троє: Климов, його молода дружина та бурсак. Що сталося далі, достеменно невідомо.
Свічка впала й погасла, а Підгорський опинився чи то на лаві, чи то на полу. Климов підвівся й почав його бити, а за словами самого студента, ще й стягнув із нього одяг та чоботи. Підгорському вдалося втекти до бурси, де його товариші вирішили помститися за побиття.
Важкі студенські будні у величні академії / Фото з архіву
Кілька студентів навіть звернулися до сеньйора бурси Йосифа Кленчинського. Той не заборонив їм діяти, лише попередив, що відповідати за наслідки вони будуть самі. Спудеї схопили Климова, привели на бурсацьке подвір’я й жорстоко побили різками та нагайками.
Коли сеньйор спробував зупинити розправу, його самого послали "до дябла". Після побиття Климов уже не тримався на ногах, однак у теплі його не залишили. Чоловік опинився на морозі, і лише близько другої години ночі його знайшов магістратський сторож. Климова доправили до магістрату, де він одразу помер. Уже вранці почалося розслідування, а частина причетних студентів утекла.
Справа тривала понад рік. Саме цей задокументований епізод показує, наскільки далеко могла зайти студентська солідарність у Києво-Могилянській академії XVIII століття.
Чому навчання в академії нагадувало муштру?
Сам освітній процес теж був далеким від м’якого режиму. Навчальний день міг тривати 10 годин, а субота ставала днем покарань і своєрідної розплати за провини, накопичені протягом тижня.
Карали студентів не лише карцером. За дрібні порушення могли шмагати різками просто в класі. За серйозніші провини – у келії префекта. Найважчі проступки карали публічно, на студентських зборах. Тілесні покарання були частиною тодішньої освітньої дисципліни, але навіть у цій суворій системі існувала межа.
Дорослих студентів філософії та богослов’я, які могли навчатися по 12 років, уже не шмагали як школярів. Причина була не в гуманності, а радше в очевидній незручності самої ситуації.
Пороти 30-річних чоловіків, які роками вивчали богослов’я чи філософію, вважалося перебором навіть для тієї жорсткої академічної культури. Життя спудея в Києво-Могилянській академії було поєднанням науки, нужди, дисципліни й небезпечної вуличної свободи.