Свого часу отримати громадянам кредитні кошти, зокрема валютні, було занадто легко, хоча і недешево. Відтак, фактор доступності цих грошей тоді переважав для споживачів усі інші чинники, зокрема щодо можливої фінансової нестабільності у країні та незбалансованої правової бази цієї сфери.
Очікуване багатьма експертами падіння кредитної піраміді відбулося із початком світової фінансової кризи. Українські банки втратили можливість залучати дешеві кошти із зовнішніх ринків. А водночас падіння курсу гривні різко зменшило кредитоспроможність українців. У результаті ризики, які раніше споживачі воліли не помічати, постали перед ними у повний зріст.
Відтак вже кілька останніх років для усіх є очевидними білі плями у законодавстві, що регулює систему споживчого кредитування в Україні. Насамперед варто звернути увагу на засилля несумлінної реклами, яка багато в чому сприяла формуванню кредитної піраміди в Україні. Так само і неврегульованість чи необов'язковість оцінки кредитоспроможності позичальника, через що мільйонні кредитні кошти отримали неплатоспроможні позичальники. Пізніше вони стали непідйомним тягарем для банків. Чимало з них його не витримали, через що постраждали тисячі сумлінних позичальників.
Ці правові вади, а також практика нав'язування позичнику додаткових послуг, разом із невизначеною юридичною відповідальністю існували практично до останнього часу. Лише у листопаді поточного року прийнято базовий закон "Про споживче кредитування". Це – перше системне рішення, покликане створити в Україні загалом європейську систему споживчого кредитування. Документ містить чимало прогресивних норм, які за умови реалізації інших механізмів можуть сприяти відновленню в Україні споживчого кредитування у якісно інших правових умовах.
У законі є кілька ключових норм, які визначатимуть ці нові правові реалії. Головна з них у тому, що закон встановлює механізми проти поширення неправдивої інформації, яка справжню ціну кредиту приховує різноманітними рекламно-маркетинговими ходами. Закон визначає обов'язковою умовою для фінансової установи вказувати справжню ціну кредиту, замість рекламної. У ній мають міститися усі фактичні платежі, а не тільки ті, які кредитна сторона воліє нав’язати позичальнику.
До запровадження цієї норми кредит, який для позичальника мав одну вартість, а для фінустанови іншу. Деталі, які визначали цю різницю, банки часто оприлюднювали на своїх інтернет-порталах, і споживач не мав фізичної змоги їх дізнатися вчасно. За даними аналітиків ринку, зафіксовано випадки, коли відсоткова ставка за споживчий кредит перевищувала 120%, в той час, як у документах вона була у три рази нижче. З огляду на новий закон такі випадки стають неможливими. Отже є надія, що ринок споживчого кредитування поступово буде відновлятися на справжніх європейських принципах рівноваги у захисті прав позичальників і кредитних установ.
Читайте також: Як уникнути "лічильника" споживчого кредитування