Live
Переглядів: Час читання:26 хв

До 300 тисяч окупантів можуть опинитися в котлі: Світан про Кримський міст

Роман Світан про удар по Кримському мосту, котел для росіян та зустріч Трампа з Путіним - 24 Канал

Після нових ударів по Кримському мосту російські окупанти зіткнулися з проблемами використання переправи, зокрема її залізничної частини. Пошкодження мосту та українські удари по сухопутних маршрутах постачання можуть суттєво ускладнити забезпечення російського угруповання на півдні України.

 
Adv

Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу оцінив наслідки атаки та пояснив, чому до 300 тисяч російських військових можуть опинитися під загрозою оперативного оточення. Він також розповів про удари по нафтовій інфраструктурі Росії, можливості українського озброєння та результати зустрічі Дональда Трампа, Володимира Путіна й Сі Цзіньпіна.

популярні відео

Генштаб ЗСУ повідомив, що українські ракети "Нептун" пошкодили залізничне полотно Кримського мосту. Трамп також заявив, що Путін розлютився на Зеленського через атаку. Наскільки серйозні пошкодження переправи, чи зможуть росіяни її відремонтувати та як це позначиться на репутації Путіна?

Реклама

А як це може вплинути на його репутацію? Якщо Путіна запитають, куди поділася балка мосту, йому нічого не залишиться, окрім як сказати, що вона потонула. Він уже фахівець із таких відповідей. Пам'ятаєте підводний човен "Курськ"? Коли його запитали, що сталося, він відповів: "Він потонув".

Приблизно така сама картина зараз із Керченським мостом. Як мінімум одна балка, яка підтримувала мостові переходи над основним фарватером, опинилася у воді. Тепер росіянам доведеться її звідти діставати, фактично по частинах, як свого часу піднімали підводний човен "Курськ". Але виникає питання, чи зможуть вони взагалі організувати ці роботи.

Чи дадуть росіянам можливість відновлювати міст наші Сили оборони, які продовжують тримати Керченський міст під вогневим контролем? Удари "Нептунами" яскраво продемонстрували, що така можливість у нас залишається. Це так зване вікно можливостей, і воно досі відкрите– пояснив Світан.

Реклама

Російська протиповітряна оборона зараз не знає, звідки брати додаткові зенітно-ракетні комплекси та радіолокаційні системи, щоб збільшити щільність захисту в районі переправи. А якщо вони не можуть забезпечити прикриття самого мосту, то не зможуть повноцінно захистити й ремонтні бригади. При цьому роботи потрібні не лише для відновлення автомобільного або залізничного сполучення, а й для розчищення фарватеру.

За моєю оцінкою, тисячі суден Волго-Донської групи зараз заблоковані на північ від Керченської протоки. Вони не можуть нормально проходити цим маршрутом, а це означає щоденні економічні втрати. Простої суден, обмеження портових перевезень, скорочення можливостей відвантаження вантажів – усе це створює для Росії додаткові проблеми.

Йдеться про мільйонні збитки щодня. І це вже питання не лише військової логістики, а й економіки. Російському керівництву доведеться шукати способи якнайшвидше відновити прохід суден, але зробити це під постійною загрозою нових ударів буде надзвичайно складно.

Реклама

Водночас я вважаю, що українські військові продовжуватимуть роботу по конструкціях переправи. Якщо подальші удари будуть успішними, то росіяни можуть втратити й другу арку мосту над фарватером. Тоді проблеми з використанням переправи стануть ще серйознішими.

Зверніть увагу на озброєння, яке було використано. Конструкторське бюро "Луч" знову продемонструвало можливості українських розробок. За моєю оцінкою, ракети "Паляниця" брали участь в ураженні прольоту мосту, а "Нептуни" відпрацювали по залізничному полотну.

Росіяни зараз у повному обсязі не зможуть користуватися залізничним переходом. І я думаю, що найближчими ночами там буде застосовано ще досить серйозну кількість сил і засобів, щоб остаточно вивести з ладу цю арку, зокрема залізничний перехід– припустив військовий експерт.

Підготовка до цієї операції тривала практично місяць. За цей час Сили оборони працювали над послабленням російської ППО, знищенням радіолокаційних станцій і придушенням систем радіоелектронної боротьби, які прикривали Керченський напрямок. Це була комплексна підготовка, результати якої ми зараз бачимо.

Реклама

Я думаю, що українські військові використають створене вікно можливостей і надалі. Росіянам доведеться одночасно шукати засоби захисту, намагатися відновлювати пошкоджені конструкції та забезпечувати проходження суден. Зробити все це в умовах вогневого контролю з боку України буде дуже непросто.

Керченський міст у повному обсязі працювати вже не буде. А що на це відповідатиме Путін, ми ще побачимо. Зараз для нього це серйозна проблема, тому що подальші удари можуть довести справу до кінця– наголосив Світан.

Саме можливість продовження українських атак робить перспективи швидкого відновлення переправи настільки сумнівними. Росія може намагатися ремонтувати міст, але їй доведеться враховувати, що українські засоби ураження залишаються здатними діставати цей об'єкт.

Чи можна говорити, що Крим перетворюється для росіян на острів? Що буде з постачанням військових і цивільного населення та чи створює нинішня ситуація можливості для активізації українських дій на півдні й деокупації півострова?

Реклама

Ми з вами вже кілька років говоримо про те, як це може відбуватися. Крим сам по собі є своєрідним оперативним географічним котлом, оскільки він затиснутий між двома морями. І якщо перекрити основні шляхи сполучення, виникає можливість серйозно обмежити забезпечення російських військ на півострові.

Зі сходу вхід із Тамані через Керченський міст зараз пошкоджений. А північний напрямок, за моєю оцінкою, перебуває під вогневим контролем українських засобів ураження. Особливо важлива ділянка від Бердянська до Мелітополя, де глибина відповідної зони становить приблизно 100 кілометрів.

Така відстань дозволяє безпосередньо керувати безпілотниками й контролювати транспортні маршрути, якими росіяни намагаються забезпечувати своє угруповання. Якщо ці маршрути постійно перебувають під ударами, організувати стабільний потік військових вантажів стає значно складніше. І це стосується не лише Криму.

Удар по Керченському мосту та контроль сухопутного коридору відсікають від постачання з російської території не тільки Крим, а й кримсько-херсонське угруповання противника. Частково це стосується і запорізького угруповання, яке перебуває західніше та північно-західніше Мелітополя– пояснив Світан.

Реклама

Зараз росіянам дуже складно організувати повноцінне постачання військової амуніції, боєприпасів та інших ресурсів для ведення як наступальних, так і оборонних дій. Уявіть собі маршрут довжиною приблизно 500 кілометрів від Ростова до Олешок або Василівки через Токмак. І цей маршрут постійно перебуває під загрозою українських ударів.

Через це виникають проблеми з доставленням вантажів у необхідних обсягах. Особливо якщо йдеться про велике військове угруповання, яке щодня потребує величезної кількості пального, продовольства, боєприпасів і військового обладнання. Чим активніші бойові дії, тим більшим стає навантаження на всю систему постачання.

За моєю оцінкою, чисельність кримсько-херсонського угруповання, яке може опинитися під загрозою оперативного оточення, становить приблизно 250 – 300 тисяч російських військових. Це дуже велика кількість людей, яку необхідно постійно забезпечувати всім необхідним. Причому під час наступальних операцій витрати боєприпасів та інших ресурсів можуть бути в три-чотири рази більшими, ніж під час оборони.

Реклама

Близько 250 – 300 тисяч російських військових зараз можуть опинитися в оперативному оточенні. А 300 тисяч людей потрібно годувати, забезпечувати боєприпасами та всім іншим. І в наступальному режимі вони використовують у три-чотири рази більше ресурсів, ніж в оборонному– оцінив військовий експерт.

Тому для нас надзвичайно важливо посилювати тиск на це угруповання. Пошкодження Керченського мосту й ускладнення руху сухопутним коридором створюють передумови для подальшого витіснення російських військ із південних окупованих територій. І я говорю саме про кримсько-херсонський напрямок, а не лише про півострів.

Зараз, на мою думку, українське військово-політичне керівництво повинно на всіх міжнародних майданчиках говорити не про заморожування бойових дій і не про відмову від окупованих територій. Завданням має залишатися виведення російських військ із території України до міжнародно визнаних кордонів 1991 року.

Якщо оперативне оточення посилюватиметься, російським військовим доведеться вирішувати, як виходити із цієї ситуації. Ми вже кілька років говоримо, що окупантам краще залишити українську територію самостійно, поки в них ще є така можливість.

Інакше через певний час вони просто не зможуть вибратися із цього котла. Їм залишиться хіба що переправлятися через Керченську протоку на якихось надувних засобах у напрямку Тамані. Тому краще залишати наші окуповані території завчасно– заявив Світан.

Я також неодноразово говорив про історичні зв'язки Кубані та інших прилеглих регіонів з Україною. Вважаю, що на цих територіях збереглася значна українська мовна та культурна спадщина, зокрема місцеві говірки й так звана балачка. І маю власне бачення їхнього майбутнього, хоча це вже питання значно ширших історичних і політичних процесів.

Але зараз головне військове завдання полягає в тому, щоб позбавити російське угруповання можливості стабільно забезпечувати свої сили на окупованому півдні. Удари по Керченському мосту та контроль транспортних маршрутів створюють для цього умови, які потрібно використовувати.

Українські дрони вдарили по нафтовій станції в Калєйкіному в Татарстані. За даними Reuters, через атаки БпЛА переробка нафти на російських НПЗ із кінця жовтня скоротилася на 45%. Як ці удари впливають на економіку Росії та які об'єкти зараз уражають українські військові?

Непогано відпрацювали. Калєйкіно розташоване поблизу Альметьєвська, і це дуже важливий район для російської нафтової промисловості. Саме звідти свого часу починався нафтопровід "Дружба", тому йдеться про об'єкт, який має значення для всієї системи транспортування російської нафти.

Наскільки я пам'ятаю, 23 лютого Служба безпеки України вже завдавала удару по цій лінійно-виробничій диспетчерській станції. Такі об'єкти виконують важливі технологічні функції, зокрема змішують різні сорти нафти до отримання суміші Urals, яку потім закачують у магістральний нафтопровід.

Через цю систему проходить нафта з різних регіонів Росії. Це, зокрема, Татарстан, Башкортостан, Західний Сибір та Югра. Нафта транспортується через відповідну інфраструктуру, змішується, а потім надходить до системи "Дружба".

Не варто забувати й про Самарську лінійно-виробничу диспетчерську станцію, яка також зазнала ураження. Усі ці об'єкти є частинами великої системи, яка забезпечує транспортування російської нафти. І коли українські військові послідовно виводять із ладу її складові, це створює взаємопов'язані проблеми.

Зараз дуже важливо дотримуватися правильного алгоритму. Спочатку знищуються нафтопереробні заводи, потім росіянам нікуди дівати нафту, вони спрямовують її на експорт і починають заповнювати накопичувальні ємності на диспетчерських станціях та в портах– пояснив Світан.

Коли НПЗ перестають працювати, нафта продовжує надходити з родовищ. Росіянам потрібно вирішувати, куди її спрямовувати, тому зростає навантаження на експортну інфраструктуру та сховища. І якщо ці потужності вже заповнені, подальші удари по них завдають значно серйознішої шкоди всій системі.

Саме тому, на мою думку, українська армія зараз демонструє професійний підхід до ураження російської нафтогазової інфраструктури. Удари завдаються не хаотично, а з урахуванням того, як працює ця система. Спочатку створюються проблеми з переробкою, потім із накопиченням і транспортуванням.

Якщо продовжувати таку роботу, Росія дедалі більше втрачатиме можливість переробляти нафту та постачати її на експорт. У перспективі, як я вважаю, це може привести до зупинки великих нафтопереробних заводів і суттєвого скорочення роботи портової інфраструктури.

Зрештою це може привести до того, що жоден великий російський НПЗ не працюватиме, жоден порт не зможе нормально відвантажувати нафту на експорт, а накопичувальні ємності вже не прийматимуть додаткові обсяги. Тоді росіянам доведеться зупиняти свердловини. І це головне завдання– наголосив військовий експерт.

Зупинка нафтовидобувних свердловин, на мою думку, стане надзвичайно серйозним ударом по російській економіці. Особливо з огляду на те, наскільки складним може бути подальше відновлення видобутку. Я навіть припускаю, що частина таких об'єктів уже не запрацює за нинішньої Російської Федерації.

Це пов'язано з моїм прогнозом щодо майбутнього самої Росії. Я вважаю, що економічні проблеми, які поглиблюються через війну, можуть прискорити її внутрішні політичні зміни. І не виключаю, що в майбутньому питання відновлення окремих нафтових об'єктів вирішуватимуть уже інші державні утворення.

Українські удари по Курську та російських тилах триватимуть

У російському Курську пролунали вибухи, зокрема в центрі міста. Які військові об'єкти можуть становити інтерес для Сил оборони України в цьому регіоні та якими засобами українська армія зараз працює по російських тилах?

Українська професійна армія зараз допомагає Путіну створювати ту саму буферну зону, про яку він постійно говорить. Тільки він, очевидно, розраховував на її створення на українській території, а ніхто не обіцяв йому, що вона не може з'явитися на російській. Тому ми фактично працюємо по інфраструктурі російського оперативного тилу.

Йдеться про військові об'єкти та інфраструктуру, яка забезпечує їхню роботу. Це важливий момент, адже об'єкт може виконувати не лише цивільні функції, а й бути частиною системи постачання або забезпечення російської армії. І такі об'єкти залишатимуться серед цілей українських військових.

Під відповідну зону потрапляють Курськ, Брянськ, Бєлгород, Воронеж і Ростов. Це прикордонні та прилеглі регіони, які російська армія використовує для забезпечення своїх військ. Для нас вони становлять оперативний тил противника.

Путін хотів створити буферну зону, але ніхто ж йому не обіцяв, що вона буде саме на українській території. Тому українська армія допомагає йому. Досить непогано виходить– іронічно зауважив Світан.

Я також неодноразово говорив про історичний український вплив на частину цих територій. У прикордонних регіонах Росії й досі можна почути українську мову, суржик, а ближче до Кубані – місцеву балачку. На мою думку, це свідчить про глибокі історичні зв'язки цих земель з Україною, і я не виключаю значних політичних змін у регіоні в майбутньому.

Але якщо повернутися безпосередньо до військових можливостей, то основними засобами для ударів по російських тилах залишаються безпілотники. Водночас Україна розвиває широкий спектр відносно дешевих ракетних систем, які здатні виконувати завдання на оперативній глибині.

Це, зокрема, "Рута", "Барс", "Паляниця", "Пекло" та інші розробки. За моєю оцінкою, Україна вже має можливості виготовляти десятки таких ракет на добу. Їхня дальність менша, ніж у стратегічних ракетних систем, але достатня для ураження цілей у ближніх і середніх російських тилах.

У нас з'являється велика кількість дешевих ракет. Десятки таких ракет ми можемо виробляти за добу. Їхня оперативна дальність становить приблизно 300 – 500 кілометрів, а це дозволяє працювати по великій кількості об'єктів російського оперативного тилу– пояснив полковник запасу ЗСУ.

У зоні досяжності таких засобів опиняються Курськ, Брянськ, Бєлгород, Воронеж, Орел, Ростов і Таганрог. Тому я очікую, що повідомлення про ураження військових та пов'язаних із ними інфраструктурних об'єктів у цих регіонах надходитимуть і надалі.

На мою думку, така робота триватиме щонайменше наступний рік або півтора. Українська армія продовжуватиме розвивати власні засоби ураження, збільшувати їхню кількість і використовувати для послаблення російських військових можливостей.

Після тристоронньої зустрічі Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна пролунали заяви про міжнародну безпеку й ядерне роззброєння. Чи змінилося щось для України та кому насправді була вигідна ця зустріч?

Дональд Трамп видав чергову заяву на кілька рядків. І як усе це назвати? Ні про що. Усе, що ми зараз чуємо після цієї зустрічі, на мою думку, саме так і можна охарактеризувати. Вони поговорили, провели переговори, обмінялися певними формулюваннями, але жодних конкретних результатів для України я там не побачив.

Більше того, я припускаю, що ці контакти були спрямовані не на розподіл України, як багато хто побоювався, а на обговорення самої Росії. Насамперед її природних ресурсів, корисних копалин і певних економічних інтересів. Адже і Сполучені Штати, і Китай мають власні економічні цілі.

Що стосується Путіна, то він на цій зустрічі, на мою думку, виглядав надзвичайно слабко. Я не побачив там керівника, який на рівних визначає майбутнє світу разом із двома іншими лідерами. Навпаки, склалося враження, що він опинився в ролі зайвого учасника.

Третій зайвий. Йому чітко показали: близько не підходь. І один, і другий продемонстрували, де його місце. Путіна відсунули далеко, а Трамп опинився праворуч від Сі Цзіньпіна. Тому всі ці заяви про величезне міжнародне значення зустрічі – лише дипломатичний етикет– оцінив Світан.

Я навіть іронічно назвав Трампа "улюбленою дружиною" Сі Цзіньпіна через його розташування під час протокольних заходів. Але для мене головне не саме фотографування. Важливіше те, що після зустрічі немає конкретних дій, які могли б змінити ситуацію навколо України.

Зараз сторони поширюватимуть дипломатичні заяви, говоритимуть про співпрацю та міжнародну безпеку. Але це здебільшого загальні формулювання, які не мають практичного продовження. Я не очікую від них рішень, здатних примусити Україну погодитися на російські умови.

На мою думку, Путін фактично залишився сам у протистоянні з демократичним світом. Він напав на Україну, яка є його частиною, а отже, створив загрозу і для Європи, і для Сполучених Штатів. І я думаю, що Трамп уже починає розуміти масштаб цієї проблеми.

Тепер перед російським диктатором постає складне питання: що робити далі? Він може продовжувати війну, висувати вимоги й демонструвати незадоволення. Але його міжнародне становище, на мою думку, поступово погіршуватиметься.

У Путіна зараз серйозна дилема: або здаватися відразу, або потім Росію розберуть на запчастини. Знаючи його характер, він ще може всю зиму тупотіти ногами, але я припускаю, що до весни йому доведеться змінювати свою поведінку– спрогнозував військовий експерт.

Я не бачу в результатах китайської зустрічі жодної безпосередньої загрози для України. Натомість у Росії, як я вважаю, дедалі менше можливостей диктувати власні умови. І якщо економічні інтереси Вашингтона та Пекіна справді зосереджені на російських ресурсах, Кремль може опинитися в ще більш залежному становищі.

Путін заявив, що в Ялті свого часу зафіксували перемогу над нацизмом, а тепер нібито потрібно зафіксувати перемогу над неонацизмом. На кого розрахована така риторика та чи може Кремль використати зустріч у Китаї для власної пропаганди?

Зв'язок із Ялтою тут абсолютно нелогічний. У Ялті зустрічалися керівники держав, чиї армії брали участь у перемозі над нацистською Німеччиною та її союзниками. І треба пам'ятати, що сама Ялтинська конференція нічого не перемагала – це зробили військові та народи, які заплатили за перемогу десятками мільйонів життів.

Йшлося про протистояння величезному військовому блоку, до якого входили Німеччина, Італія, Японія та інші держави. Після цієї війни переможці отримали можливість визначати майбутнє післявоєнного світу. І одним із завдань тодішніх переговорів було розмежування сфер впливу, щоб самі держави-переможниці не почали воювати між собою.

Це була реальна перемога, здобута величезною ціною. Тому я не розумію, як можна порівнювати ті події із зустріччю в Шеньчжені. Учасники нинішніх переговорів не перебувають у становищі переможців великої війни, які можуть визначати умови для переможеної сторони.

У Ялті збиралися керівники армій-переможниць. А хто зібрався зараз у Шеньчжені? Керівники армій, які не досягли своїх цілей. Вони намагалися розділити що? Власні невдачі? Тому порівнювати цю зустріч із Ялтою абсолютно нелогічно– наголосив Світан.

Я навіть проводжу паралелі між різними сучасними ідеологіями та їхніми історичними витоками, хоча визнаю, що фахівці можуть уточнити мої формулювання щодо нацизму, фашизму та інших понять. Але якщо повернутися до військового змісту Ялтинської конференції, то нинішня ситуація принципово інша.

Китай, наприклад, також має у своїй історії невдалий військовий досвід. Я згадую війну з В'єтнамом, у якій китайська армія не досягла бажаного результату. Сполучені Штати, на мою оцінку, не отримали очікуваних результатів у протистоянні з Іраном. А Росія вже кілька років не може перемогти Україну.

Тому я іронічно називаю учасників цієї зустрічі трьома головнокомандувачами, які не мають перемог, необхідних для диктування нового світового порядку. І не думаю, що вони могли ухвалити якісь серйозні військові рішення, адже навіть у спільних заявах військова тематика не була центральною.

А ось економічні питання, найімовірніше, були важливими. І тут для мене найцікавіше, чиї саме ресурси могли обговорювати. Я не думаю, що Китай і США збиралися ділити власні надра та промислові можливості.

Найцікавіше, хто був на цьому столі й чиїми ресурсами вони могли торгувати. Звичайно, не американськими й не китайськими. Я думаю, що йшлося про російські ресурси, корисні копалини та сфери економічного впливу. Путін у цих переговорах опинився в дуже слабкому становищі– припустив військовий експерт.

Я не виключаю, що США та Китай могли обговорювати розподіл власних економічних інтересів у Росії. У майбутньому це може стосуватися окремих регіонів, природних ресурсів та інших активів. Але поки це моє припущення, яке ґрунтується на оцінці становища Путіна та інтересів інших учасників.

Трамп, на мою думку, насамперед зацікавлений в економічних домовленостях. Китай також намагається посилити доступ до світових ресурсів, зокрема корисних копалин. Тому саме Росія може стати предметом такого торгу, а не Україна.

І я не бачу причин вважати результати цієї зустрічі загрозою для нашої держави. Навпаки, Кремль не отримав переконливого підтвердження свого статусу великої військової сили. А всі спроби порівнювати переговори в Китаї з історичною Ялтою залишаються, на мою думку, пропагандистськими заявами.

Трамп заявив, що не ухвалюватиме остаточних рішень щодо завершення війни без консультацій із Зеленським. Водночас він запевняє, що Путін нібито хоче завершити війну. Як оцінювати такі заяви та чи змінився підхід американського президента до України?

Якщо Трамп настільки хоче з кимось проконсультуватися, нехай насамперед звернеться до Конституції України та правової системи нашої держави. У нас джерелом влади є український народ. І це основний принцип, від якого потрібно відштовхуватися під час будь-яких розмов про завершення війни.

Сам Трамп прекрасно розуміє, що у Сполучених Штатах президент також не є одноосібним джерелом влади. Американський народ висловлює свою позицію на виборах, і після останнього голосування Трамп, на мою думку, відчув це на собі. Тому він повинен розуміти, що рішення щодо України не можуть ухвалюватися всупереч базовим принципам її державності.

У Конституції України визначено суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Йдеться про міжнародно визнані кордони 1991 року. І саме на цій основі потрібно розглядати будь-які можливі мирні домовленості.

Можна також звернутися до української армії, яка склала присягу народові України. Військовослужбовці присягали захищати не конкретного політика чи певну державну інституцію, а свою країну, її суверенітет і територіальну цілісність. Тому жодні міжнародні переговори не повинні ігнорувати ці принципи.

Якщо Трамп хоче проконсультуватися, нехай консультується з Конституцією України та українським народом. У Конституції все чітко визначено: суверенітет і територіальна цілісність у кордонах 1991 року. Можна також проконсультуватися з українською армією, яка присягала захищати саме український народ– пояснив Світан.

Ми вже неодноразово говорили, що справжнє завершення війни можливе лише після того, як російська армія залишить територію України. Я вважаю, що саме це повинно бути основою будь-яких мирних ініціатив. Спочатку відновлення територіальної цілісності та суверенітету, а вже потім подальші переговори.

При цьому суверенітет – це не лише контроль над власною територією. Це також відсутність зовнішнього управління й можливість самостійно ухвалювати рішення щодо майбутнього держави. І цей момент Трампу також варто враховувати.

Тому американському президенту зараз потрібно розмовляти не стільки з українськими представниками, скільки безпосередньо з Путіним. Саме від нього слід вимагати виведення російських військ із нашої території. Після цього вже можна буде говорити про репарації та інші питання, пов'язані з наслідками агресії.

Трампу зараз потрібно розмовляти з Путіним і вимагати від нього виведення російських військ із території України. Спочатку звільнення окупованих територій і відновлення нашої територіальної цілісності, а вже потім репарації та всі інші питання– наголосив військовий експерт.

На мою думку, Трамп зараз спрямовує свої зусилля не в той бік. Він намагається тиснути на Україну, хоча головна причина продовження війни полягає в російській агресії. І я пов'язую це з його власним світоглядом, зокрема прагненням шукати насамперед економічні домовленості.

Ми бачимо, що Трамп і Путін значну увагу приділяють можливим економічним питанням. Сі Цзіньпін також намагається використати цей переговорний процес у власних інтересах. Але все це не означає, що вони здатні одноосібно визначити майбутнє України.

Існують міжнародні правові механізми, державні інституції та інші учасники міжнародних відносин. Тому я не вважаю, що бажання Путіна можуть бути автоматично реалізовані лише через домовленості з Трампом чи китайським керівництвом.

Те саме стосується заяв про реформування Організації Об'єднаних Націй. Я не розумію, як три керівники держав можуть намагатися вирішувати долю організації, до якої входять майже дві сотні країн. Тим більше що Рада Безпеки ООН складається не лише зі США, Китаю та Росії.

Є ще Велика Британія та Франція, які також мають постійне членство в Раді Безпеки. Крім того, світова ядерна система вже давно не обмежується лише цими п'ятьма державами. Ядерною зброєю володіють Індія, Пакистан і Північна Корея, а питання ядерного потенціалу Ізраїлю також постійно обговорюють у міжнародній політиці.

Тому спроби трьох лідерів визначати нові правила глобальної безпеки лише зі своїх позицій, на мою думку, не матимуть серйозних результатів. Особливо коли кожен із них стикається з власними внутрішніми та міжнародними проблемами.

Вони багато на себе беруть, якщо чесно. Спроба вирішити все лише зі своєї позиції ні до чого не приведе. Це чергові розмови людей, які намагаються продемонструвати власну велич, хоча їхні позиції серйозно послабилися і всередині держав, і в міжнародній політиці– підсумував Світан.

Тому я не бачу сенсу сприймати кожну заяву після зустрічі в Китаї як початок якихось нових глобальних домовленостей. Для України визначальними залишаються власні військові можливості, захист суверенітету та територіальної цілісності. А міжнародні переговори повинні враховувати ці принципи, а не підміняти їх бажаннями окремих політичних лідерів.

Роман Світан про удар по Кримському мосту: дивіться відео

Повʼязані теми:

Коментарі

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv