Провели концерт, нагодували морозивом та навіть покатали усіх гостей на мотоциклах.
Перший вірш в Антона з'явився ще понад сім років тому. Тепер він пише про свободу, біль, війну та навіть Путіна. І щодня доводить собі та іншим, що із церебральним паралічем можна вести повноцінне життя.
Я працюю, вишиваю. Їжджу у військовий шпиталь до військових, на благодійні акції, допомагаю інтернатам та дитбудинкам. Єдина моя мрія, щоб усі люди відносились до нас на рівних,
— розповідає Антон.
Гроші, пояснюють організатори, далеко не головне. Адже не менш важливо зібрати в купу різних діток. Вони наголошують, що інвалідність не обмежує життя. Це – несправедливі стереотипи.
Читайте також: Унікальні волонтерські можливості літа-2015