Як Лавров потрапив в ООН і що зробити, щоб це більше не повторилося

Хибне припущення

З 25 лютого 2022 року ця особа фігурує в санкційному списку США. Відтак складалося враження, що серед поширених на нього обмежень є і ті, що пов'язані з транзитом та видачею віз. Однак, таке припущення хибне.

Читайте також Сльози відчаю та соплі невизначеності: пропагандисти у паніці через контрнаступ ЗСУ

Хоча в американському санкційному списку опинилася вся сімейка Лаврових, відповідно до правил SDN OFAC (індивідуальні заходи, що адмініструються Управлінням контролю за іноземними активами) відбулося лише блокування їхніх рахунків, призупинення банківських операцій та обмеження права власності в США.

Якщо проаналізувати діяння, за які міністра додали до санкційного списку, зокрема, поширення в усьому світі брехливих наративів про право на самооборону з прагненням легітимізувати агресію Росії, а також сприяння деградації демократії в іноземних державах, виникає логічне запитання, чому щодо Лаврова не запровадили саме візові обмеження відповідно до розділу 212(a)(3)C) Закону про імміграцію та громадянство.

Показово, що в січні 2023 року США застосували згадане положення проти чиновників з Нігерії за підрив демократичного процесу.

Можна припустити, що підставою для уникнення накладення подібних санкцій на Лаврова став його посадовий імунітет. Фактично візові обмеження означали б визнання міністра persona non grata з відповідними юридичними та політичними наслідками не лише для США та Росії, але й для інших держав, які б надалі змогли зловживати такою практикою.

Цікаво Чому Росія втрачатиме вплив у Молдові

До того ж дозвіл було надано саме на участь Лаврова в діяльності ООН. Попри розташування організації в Нью-Йорку, США не мають права без достатніх підстав обмежувати присутність дипломатів однієї з держав-членів на засіданнях.

Неприємний "сюрприз"

Попри спроби перешкодити головуванню Росії в Раді безпеки та достатньо розмите розуміння інших держав, які саме заходи остання планує проводити, зловживаючи своїми процедурними правами, Васілій Небензя анонсував міністерські "дебати". Їхня тема – "Підтримка міжнародного миру та безпеки: ефективна багатосторонність через відстоювання принципів Статуту ООН" ще в листі від 3 квітня.

Очікувалося, що на спеціальному засіданні будуть присутні й інші міністри, однак на запрошення відгукнулися лише 4 колеги Лаврова:

• з Гани,
• Габону,
• ОАЕ,
• Куби. 

Інші держави, зокрема, й Китай, були представлені послами, що є демонстрацією розуміння всієї абсурдності ситуації, яка склалася.

У своєму листі Небензя згадував і про неефективність системи стримування, і про унілатералізм, і про "право сильного", і про ставлення до Статуту ООН як до "меню", з якого можна обирати, чого дотримуватися, а чим нехтувати. Здається, що дипломат прозрів, однак його тези були не сповіддю, а обвинуваченнями та прагненням зіграти на випередження, звинувативши інших у політиці, яку впроваджує сама Росія.

Важливо Постачання ППО Україні набирає обертів: на черзі – екзотика

Верхівкою цинізму стало твердження про необхідність досягати домовленостей на основі принципів рівноправності та невтручання. Однак як тоді назвати агресію Росії та її прагнення монополізувати визначення майбутнього України, зокрема, шляхом представлення "договірних пропозицій" США напередодні вторгнення?

Альтернативна реальність Лаврова

Від згадки про вирішальну роль Росії (якої ще не існувало) у перемозі в Другій світовій війні до позиціювання Росії як однієї з "отців" ООН – міністр поповнив доказову базу для видачі ордера на свій же арешт. У завуальованій формі Лавров покритикував санкції, спотворив розуміння процесів в інших організаціях ("параліч СОТ", яка на сьогодні демонструє новий виток розвитку).

Крім того, він спробував вкотре демонізувати США, висловив стурбованість ефективністю ініціатив, які здатні подолати вето Росії, обурився тим, що після розпаду ОВД не відбулося саморозпуску НАТО. Згадав міністр і про "кривавий нацистський режим" у Києві, що свідчило про провал так званої "СВО", спрямованої на ефемерну "денацифікацію". Було в доповіді й про "золотий мільярд", з яким бореться світова більшість.

Зауважте З байдужістю до якості: як росіяни навчилися виживати під санкціями

Утім, слід згадати, що 141 держава підтримала резолюцію про визнання агресії Росії щодо України. Тому кому саме протистоїть міжнародна спільнота давно зрозуміло.

Реакція іноземних держав

Замість наради, де Лавров бачив себе директором, міністр отримав судове засідання, з якого через повноваження не зміг втекти, використовуючи попередній досвід. Генеральний секретар та держави-члени нагадали Росії, хто винний в ерозії Статуту ООН і хто є агресором.

З рішучим осудом, користуючись нагодою, виступили також посли США, Великої Британії та Франції. Представники держав-членів ЄС зробили спільну заяву, в якій указали на цинізм Росії: "Поки вони руйнують, ми будуємо. Поки вони порушують, ми захищаємо". Україна, як і протягом усього квітня, бойкотувала засідання.

Далі буде?

Ефірний час Лаврова в Раді безпеки тривав 2 дні. Щоправда, у зв'язку з неспроможністю Росії забезпечити російським пропагандистам швидкий трансфер у Нью-Йорк, цього разу кадрів у вигідному світлі населенню не транслюватимуть.

Міжнародному співтовариству випала нагода замислитися над ситуацією, а МКС – розширити кількість виданих ордерів на арешт. Ідеально виглядало б затримання Лаврова відразу в залі Раді Безпеки, що могло б хоча б частково відновити її репутацію.

Не слід відкидати також варіанти з фактичним блокуванням участі цієї особи в засіданнях органів ООН, слідуючи процедурним правилам. Наступного разу відтягнути час видачі візи російському міністру можна так само як нині іншим пропагандистам. Загалом, правових варіантів є чимало, однак політичної волі – досі бракує.