Лівадійський палац - номінант у конкурсі "7 чудес України"

Лівадійський палац - або літня резиденція останнього російського імператора Миколи ІІ - перлина Південного узбережжя Криму. Це місце поєднує архітектурну та історичну цінність - адже саме тут, наприкінці Другої світової зустрілися глави трьох держав - СРСР, США та Великобританії. Після революції та під час війни Лівадійський втратив більшість унікальних експонатів. Наприклад - перський килим ручної роботи, який дивом повернувся сюди лише у 90-х роках.

“В 1913 році царська сім'я святкує ювілей - 300-річчя дому Романових. До ювілею персидський шах дарує дому килим - перський килим - унікальна робота, дуже тонка робота. І дуже цікава доля цього килима - він зникає з палацу після революції і впродовж багатьох десятиліть ніхто не знає де він, що з ним”, - розповідає екскурсовод Лівадійського палацу Галина Чанишева.

Лівадійський оточений величезним парком - одним з найбільших в Криму. Загалом, палац споруджували 17 місяців. Архітектор Краснов створив унікальну систему дренажу. Її доводиться підтримувати і зараз - кажуть співробітники музею. Адже з часом палац потроху зсувається до моря.

“Дренажна система проходить під палацом, зараз вона порушена - в залежності від того, що будують вище і нижче. І палац постійно зміцнюють. Ви, напевно, бачили які у нас тріщини. Бачили? Палац постійно повзе”, - каже екскурсовод.

З Лівадійським палацом у ялтинців пов’язані власні традиції. Це, зокрема, свято білих квітів - під час якого збиралися пожертви для хворих на туберкульоз. Царські діти продавали букети ромашок, а гроші віддавали на лікування хворих.

“Свято білої квітки вперше з'явилося в Європі, і воно спрямоване на боротьбу з туберкульозом. Тобто, в цей день люди ходили на вулицю творити добро. В Ялті це свято з'явилося завдяки царській сім'ї. Коли сім'я відпочивала тут, у Лівадії - царські діти ходили по вулицях міста Ялти і закликали людей творити добро - тобто надати допомогу людям, хворим на туберкульоз”, - каже Галина Чанишева.

Статус палацу-музею Лівадійський отримав у 1993-му році. Нині він - визначний громадсько-культурний центр, де проходять значущі культурні та політичні заходи.