Із важкими трембітами вони підіймаються у гори і колядують у найвіддаленіших хатах Карпат — щоб нікого не оминула святкова коляда. А сьогодні гуцульські колядники завітали до Львова.
У себе, у Криворівні, ось 4 дні без перестанку колядували. Доносимо свято навіть у дуже високі гори, високі полонини, де є кожна хата. І зараз приїхали подарувати цей наш різдвяний колорит, гуцульський настрій львів'янам,
— пояснив колядник із Криворівні Петро Марусяк.
У кінці 1980-х через заборону радянською владою ця традиція занепала і могла зовсім зникнути. Але молоді хлопці зібралися і встигли перейняти від дідусів обряд. Відтоді щороку на Різдво сотні місцевих гуцулів діляться на ватаги, аби не оминути жодної хати.
У хаті, де ґазда приймає гостей, колядують по три години, бо ж заспівати треба кожному члену родини, і навіть тваринам.
Є в нас коляди за померлих. Є така, як "Дєкувати столови" — не називається коляда "Дякуємо господареві, що нас приймали", а ми дякуємо столови, зокрема й господарю. Є й для тварин. Наприклад, якщо господарі мають бджіл, то танцюємо для бджіл танець "Круглєк",
— розповів інший колядник Василь Зеленчук.
На коляді із музичних інструментів обов'зковою є скрипка, а от трембіта і роги — це вже ритуальні речі. Адже у стародавні часи люди використовували їх задля зв'язку один з одним у горах: повідомляли про себе та слухали інших, дмухаючи в них.
Колядники із Криворівні вітали львів'ян впродовж двох днів, загалом дали чотири святкові концерти.
Автор — Марічка Крижанівська.
Дивіться також: Що ви не знали про Водохреща: усі таємниці свята