До втілення мрії Лєри ще далеко, але вона вже почала з найменшого – щотижня дівчинка волонтерить у геріатричному центрі.
Мені 12 років. Щодня я роблю, що й усі мої однолітки: важко прокидаюся о 7 ранку, напівсонну мама мене чеше і годує. А ще я маю обов’язково вигуляти свого Ештона. До школи мені дуже далеко, тому я встигаю подрімати в машині. А далі навчання, друзі кілька разів на тиждень, улюблене хобі. У мене практично немає часу. Але попри те, я знаходжу час для них.
— розповідає Валерія.
Щосуботи Лєра і її мама уже кілька місяців прокидаються дуже рано і поспішають у львівський геріатричний центр. Сюди малу привела вчителька танців. Тут Лєра роздає їжу і прибирає. З часом у дівчинки з'явилися подруги – старші інколи на півстоліття. Вони чекають на Лєру і її гостинці увесь тиждень. Кожна з бабусь розповідає малій свою історію. Не дитячу.
Більшість з цих стареньких – самотні. В Лєрі вони бачать своїх дітей і онуків. З нею діляться переживаннями і секретами.
Читайте також: Волонтери створили зворушливий кліп про війну та всесильну любов