Славіка Юрій Дячишин зустрів просто неба посеред Львова. Безхатченко привернув увагу фотографа тим, що кожного дня одягався в інший одяг, ніколи удруге ту ж річ не брав.
Він якби не просто так міняв одяг, це був його постійний перформенс, він хотів комусь це показати і те, що на нього звернули увагу - це йому подобалося і приносило задоволення, тому щоразу як я його фотографував, він був щасливий, настільки розквітав, таке враження, що його ощасливили,
— розповідає фотограф.
Юрій Дячишин найчастіше бачився із ним в історичній частині Львова, вулиця це, так би мовити, "офіс" Славіка. Упродовж 2 років, він зникав і з"являвся щоразу несподівано. За цей час Юрій зробив більше 100 його портретів.
А згодом, коли Славік на довгий час зник, Юрко почав робити колажі, нібито безхатько на обкладинках глянцевих журналів.
Після того, як "Славікс фешн" зацікавився один із популярних журналів Америки, проект блискавично став популярним у світі.
А після усього світу ажіотаж докотився і до Львова. Юрій Дячишин уперше виставив свого стилягу-безхатька в рідному місті. А от де нині Славік, ніхто не знає.