Саме 29 червня минуло 40 днів від дня його смерті. І саме Маркіян свого часу, за десять років до Leopolis Jazz Fest, спробував зробити Львів однією із джазових столиць, заснувавши у 2001-му фестиваль "Jazz Bez". Цього року у грудні він також пройде обов’язково, але без Маркіяна.
Відкривав вечір джазовий гурт із Нового Орлеана. Вперше в Україні виступив піаніст, мультиінструменталіст, вокаліст та композитор Джон Клірі разом із The Absoolute Monster Gentelmen.
Суміш джазу, соулу, блюзу, фанку та ритм-енд-блюзу була ніби втіленням чистої радості. Хай пуристи від джазу говорять, що назвати виступ музикантів суто джазовим не варто, проте їх музика відбиває саму суть джазу: драйв та свободу.
А ще Джон Клірі змішав не тільки музичні стилі: здалека він дуже нагадував то Роберта Де Ніро, то Богдана Ступку.
Відволікали від його виступу лише числені політики, які завжди любили цей фестиваль. Представники різних політичних сил прогулювались у фан-зоні та партері, розвертаючи до себе фотографів та слухачів.
Але справжньою зіркою вечора все ж таки став (як і варто було сподіватись) американський піаніст Чік Коріа. У нього 22 Ґреммі, 63 номінації. І він – легенда.
Музикант представив у Львові іспанську програму The Spanish Heart Band. Саме так називався його альбом, який вийшов у 1976 році та став культовим.
"Фламенко, так фламенко", – вирішив Чік Корія, що має італійське та іспанське коріння, та запросив окрім традиційних джазменів танцюриста, відомого виконавця у стилі фламенко Ніно Де Ля Реіса. Таким чином він змусив глядачів не лише відволіктися від політики, а й зануритись у світ іспанської та латиноамериканської музики за допомогою різних видів мистецтва.
До слова, організатори повідомили, що цього року основна фан-зона, що розташована на стадіоні, зібрала рекордну кількість людей: вісім тисяч слухали музику. Фестиваль добігає кінця. У неділю він завершиться. А вже наступного року Leopolis Jazz Fest обіцяє гучно святкувати свій 10-річний ювілей.
Фото Євгена Кравса
Автор Катя Сліпченко