До питання, кажуть у Міністерстві, підійдуть комплексно: з’ясують і батьківські доходи і умови проживання, та ще й дізнаються: одяг в спудеїв брендовий, чи ні. За таким принципом зараз платять стипендію студентам у Європі.
Держава на стипендії витрачає 5 мільярдів гривень. Міністерство освіти та науки ж інтенсивно обдумує, як оптимізувати ці витрати.
Проте, визначити соціальний рівень студента-європейця набагато легше, аніж українця. Це визнає і Міносвіти. Адже в нас більшість отримує зарплати, не декларуючи доходів. Тому й в міністерстві назріла ідея визначати — бідний чи багатий студент не лише за довідкою з прокуратури, а й за тим, як виглядає студент і якими благами техніки володіє. Визначати це мала б стипендійна комісія.
Не критерій і наявність у студента дорогого телефону, планшета чи ноутбука. Його спудей може взяти в кредит. Так і робить більшість молоді — кажуть у магазині комп’ютерної техніки.
Ідея міністерства хоч поки що й абстрактна і наразі чітко не окреслена, проте вже дуже обурює й студентську громаду. Вважають, що рахувати статки студентів, зважаючи на одяг та умови проживання, щонайменше неетично. Незабезпечені студенти ж й так захищені вже нинішнім законодавством, адже не отримуючи академічної стипендії будуть мати соціальну.
До прикладу в Італії стипендію може отримати практично кожен студент. Критерії зазначені, проте вони доволі лояльні. Тай поняття стипендії дуже відрізняється від українського. Там воно означає покриття витрат за курс навчання.
Соціальний критерій там також діє, проте визначити статус студента — елементарно. Як же ж зробити це в Україні, коли в нас секонд-хенди часто популярніші за брендові бутіки, кредити — звична практика для спудея, а доходи більшість не декларує. Питання риторичне.