Більшу частину свого життя чоловік присвятив армії. Вийшов на пенсію підполковником, а потім ще років десять вів уроки військової підготовки у львівській школі. Хоча з самого початку уявляв своє життя інакшим.
На фронт потрапив лише в 42-му і вже офіцером. Керував взводом протитанкової артилерії.
Зі своєю дивізією пройшов всю Україну, брав участь у визволенні Білорусі та Прибалтики. Там 23 лютого 1945-го Семена Андрійовича важко поранили.
Згодом на шинелі Семена нарахували 63 дірки від куль. А в шпиталі чоловік пролежав більше, ніж півроку. Там і дізнався, що нацисти капітулювали.
Після війни Семен залишився у війську. Наприкінці сорокових перевівся до 24 стрілецької дивізії та переїхав до Львова, де мешкала його дружина. У день перемоги до нього завжди прикуто багато уваги. Семена Андрійовича запрошують на лекції та зустрічі. Та він найбільше чекає на онуків, які завжди приходять його привітати.
Читайте також: Волинянин, який воював в УПА і в Червоній армії, поділився спогадами