Проєкт за підтримки Favbet
Із цієї нагоди 24 канал спільно з FAVBET у проєкті "Олімпійські чемпіони серед нас" вирішили розповісти про людей, щоденна праця яких нічим не поступається заслугам та подвигам олімпійських чемпіонів. На їх честь не грає державний гімн, про них не знімають репортажі, не обговорюють у ЗМІ та соцмережах, але їхня робота – цінна та важлива. Ті, без кого неможливо уявити наше повсякденне життя.
Читайте також: Сучасна вершниця Львова: водійка трамваю поєднує роботу та блогерство
Спортивний туризм, скелелазіння та мрія юнацтва. За спеціальністю – вчитель географії. Довгий час він працював у дитячих таборах, зокрема у Криму. А сьогодні – професіонал з міжнародним сертифікатом, який виконує складну роботу на висоті.
Наприклад, наш герой встановлював світло на Поділсько-Воскресенському мості та встиг попрацювати над створенням стадіонів до "Чемпіонату світу 2022" у Катарі. Про труднощі та особливості роботи, а також про хобі, підготовку, безпеку та як долати страхи розповів Валерій Підгурський.
Розкажіть про себе та як виникла думка обрати саме цю професію?
Я навіть не пам’ятаю, де і коли я почув про цю професію, але я так загорівся. Це було у студентські роки і я вирішив, що хай там як – буду поєднувати.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – з особистого архіву Валерія Підгурського
"Коли я дізнався про цю професію, я загорівся"
Тобто, Ви займалися альпінізмом?
Не альпінізмом, а спортивним туризмом. Це дотично схоже – мотузки, спорядження. Мабуть, ще тоді мене це зачепило і в юнацькі роки, коли я дізнався про цю професію, то загорівся. Але так сталося, що пов’язав своє життя з дитячими таборами. Мені пощастило ще попрацювати у кримському таборі "Артек". Але все в житті міняється й сталися певні події, через які довелося переїхати у Бориспіль. Я задав собі запитання: "Чим хотілося б зайнятися?". Після довгих міркувань пригадав про мрію з юнацтва. Тому дістав її з "шухляди, де складають всі бажання" і почав діяти.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Що означає промисловий альпінізм? Які функції Ви виконуєте?
У державному реєстрі України немає такої професії як "промисловий альпінізм". Є професія "верхолаз", але вона не зовсім показує всю суть роботи. Промисловий альпінізм – це складний мотузковий доступ. Тобто, за допомогою спорядження, мотузка ви дістаєтеся у ті місця, де "нормальні" люди не полізуть, а техніка не може дістати. Часто навіть компанії, які мають штатних альпіністів, звертаються до мене та колег за допомогою, адже ми маємо не лише топове спорядження для найрізноманітніших робіт, а й вміння та навички, що дозволяють виконати найскладніші роботи.
Наприклад, які це місця?
30-поверхова будівля. Техніка туди не дістане, просто людина з вікна цього не зробить. Наприклад, там треба зробити гідроізоляцію на фасаді, бо затікає вода. Мені на мотузках страшно, а коли бачиш, що люди це роблять, тримаючись за вікно, – це жах. У таких ситуаціях виручає якраз наша професія. Тобто, за допомогою мотузок ми закріплюємося на даху, виходимо на місце роботи й там вже, аналізуючи проблему, стараємося її усунути.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – фейсбук Валерія Підгурського
"Страх висоти є завжди"
Як Ви боретеся зі страхом висоти?
Страх є завжди. Це перше питання, яке задають люди, які дізнаються про мою професію. Звісно, страшно. Я відверто кажу, я виходжу і боюся. З роками страх нікуди не дівається, ти лише вчишся з ним справлятися, "сідлати". Кажуть, якщо страшно на висоті, то не дивися вниз. Це золоте правило. Робота в тебе ж не у ногах, а перед обличчям, перед руками. Тому ти дивишся на своє робоче місце, а не вниз. Найстрашніше – момент, коли ти зафіксувався і виходиш в безопорний простір. В цей момент ти перевіряєш наскільки ти правильно зав’язався.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – з особистого архіву Валерія Підгурського
"Страх – це класний стимул, щоб все робити правильно"
Ви самі це перевіряєте?
Звісно. Ми самі перевіряємо спорядження. Часто перевіряємо один в одного, бо чужу помилку легше помітити ніж свою. Є таке поняття в альпіністів - "body check", коли ти, спорядившись, перед виходом дивишся спорядження колег і навпаки. Це дуже допомагає, бо на собі не все видно. Як каже мій друг Олексій: "Якщо я перестану боятися, то я професію зміню".
Тобто, страх – це класний стимул, щоб все робити правильно. Поки ти боїшся, то ти все кілька разів перевіриш, ти все будеш робити безпечно. А в нашій професії безпека понад все.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Скільки Ви років у цій професії?
Якщо мої колеги після альпінізму, скелелазіння тут вже 10-15 років, то я відносно у цій професії недавно – всього лиш четвертий рік. І за цей короткий проміжок часу я досяг багато. Не все, бо вчитися можна все життя. Але дехто працює десятки років, так і не їде за кордон, не отримує міжнародну сертифікацію, не працює на цікавих проєктах.
"Я пішов за мрією"
Всі ваші колеги займалися альпінізмом?
Переважно, в цю професію приходять зі спорту: скелелазіння, альпінізму, бо між ними – схожі техніки та спорядження. І коли перестають тим займатися, то йдуть паралельно працювати у промисловий альпінізм, бо це можливість непогано заробити. Я ж пішов за мрією.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
На яких цікавих проєктах ви працювали?
Найперше, що спадає на думку – Подільсько-Восресенський міст у Києві. Те освітлення, яке ви бачите вночі, робив я і мої колеги. Саме освітлення я робив багато разів, але на цьому проєкті треба було свердлити величезні балки, які тримають міст. Це складна фізично та технічно робота, але дуже цікава.
Перед тим, як почати займатися промисловим альпінізмом, треба якісь додаткові навчання, можливо, підготовку проходити?
В Україні проводять навчання кілька центрів. Альпіністи, які працюють, які поважають себе і є професіоналами, проходять цей курс. По-перше, цей документ потрібен для роботи на висоті. Також це додаткові знання та перевірка. Це основа знань. Раз на рік ти обов’язково продовжуєш цей допуск.
Можливо, ти не працював і забувся. Тому тебе перевіряють. На щастя, дуже багато хлопців отримують сертифікати міжнародного зразка системи "ІRATA". Це англійська система сертифікації, яка визнається у дуже багатьох країнах світу. Маючи її, ти можеш працювати за кордоном.
Мені пощастило попрацювати у Катарі. Там будується велика інфраструктура. Зокрема, це стадіони до "Чемпіонату світу 2022".
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
"Я не колекціоную рівні висоти"
На яку найбільшу висоту ви підіймалися?
Це друге запитання, яке задають люди. Чесно кажучи, я не колекціоную рівні висоти, бо це, мабуть, потрібно, щоб потішити своє его, піднести себе в очах когось, як професіонала чи безстрашного чоловіка. Мабуть, це 150 метрів висоти.
Відрізняється робота на висоті в Україні та за кордоном? Можливо, різні техніки?
Ні, немає. Коли ти працюєш за однією міжнародною системою, то різниці немає. Я, як професіонал, працюю за нею в Україні та за кордоном.
А фізична підготовка важлива для цієї професії?
Тут скоріше грає роль технічна складова, але фізичний аспект не можна виключати, він теж дуже важливий. Тому що дуже часто є моменти, коли технічно можна зробити якусь роботу, але треба груба чоловіча сила, коли треба підтягнутися десь, щось підняти, штовхнути. Я бігаю, займаюся скелелазінням.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Ви самі себе забезпечуєте спорядженням?
Так, велика частина заробітку йде на постійне оновлення інструменту з яким ти працюєш. Жінки багато коштів витрачають на косметику, манікюр, педикюр. Чоловіки в даній професії витрачають не менше, а то й більше.
"Я не готовий ризикувати життям за одну тисячу гривень"
Який заробіток в промислових альпіністів?
Це залежить від багатьох факторів, зокрема, від складності доступу. Одна справа, коли ти прийшов і просто спустився, а інша – коли тобі треба зробити павутину, як людині павуку, щоб дістатися до певної точки й закрутити два гвинтики.
Також залежить від обсягу роботи та від складності самої роботи, кількості людей, яких треба залучити, інструменту й спорядження, яке треба привезти. Інколи за один раз ти привозиш не все спорядження, яке потрібно. Треба також самому поставити точки, за які будеш кріпитися.
Я – альпініст, але все ж таки літати я не вмію. Нам потрібно за щось чіплятися, а коли немає за що, то треба проводити складні маніпуляції.
Люди не завжди це розуміють й кажуть: "Ваша техніка до чого? Я плачу за роботу, яку мені потрібно зробити". Чому ця робота оплачується так дорого? Бо вона – вкрай небезпечна, її виконує професіонал, який заплатив багато за спорядження, за навчання, за інструмент, який довго працював та набирався досвіду, щоб зробити цю роботу. Я ризикую своїм життям, щоб вам закрутити, наприклад, два гвинтики. Але я не готовий ризикувати життям за одну тисячу гривень.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
З якими труднощами приходиться зіштовхуватися у вашій професії? Наприклад, погодні умови впливають?
Є певні умови, за яких робота заборонена за міжнародними та українськими стандартами. Наприклад, вітер 10-15 метрів в секунду, то ти маєш спуститися, бо тебе починає гойдати. Якщо йде дощ або вже насувають хмари, то ти не працюєш. Якщо сильний мороз чи спека, ти також не працюєш, бо це фізично тяжко та небезпечно. Людина може втратити свідомість або отримати тепловий удар. Коли сильний вітер, тебе може розгойдати так, що травмує тебе об фасад будівлі.
Валерій Підгурський з колегами з роботи / Фото – з особистого архіву Валерія Підгурського
А були подібні випадки у вашій команді, коли травмувалися?
На щастя, у нашій команді не було. Однак, серед групи альпіністів викидають в соцмережах відео з сумними інцидентами для обговорення та для аналізу. Вони трапляються і за кордоном, і в Україні. Коли людина явно порушує техніку безпеки, за межами законодавства та здорового глузду, то це призводить до таких наслідків.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
У вашій професії є вікове обмеження?
Все залежить від самопочуття. Якщо тобі 60 років і ти слідкуєш за своїм здоров’ям, коли ти підтримуєш фізичний стан в нормі, то ти можеш виконувати роботу. Це абсолютно не є проблемою. Я часто бачу на деяких об’єктах дідусів. Вони там, наприклад, все життя займалися альпінізмом, прийшли у професію ще за царя Гороха та бачили ще саморобне спорядження. Можливості купити, як зараз, у них не було. Один з них, пригадую, дивиться нашу техніку й каже: "Ой, хлопці, а що це у вас? У нас такого не було, покажіть". Це дуже класно. Зі свого боку ми ділимося новинками, а він досвідом та історіями. Це такий зв’язок поколінь.
У вас є графік?
Це ще одна причина, чому я пішов у цю професію. Якщо хочеш, то береш замовлення, а ні, то ні. Я люблю подорожувати, ми з друзями об’їхали пів Європи. Коли ти працюєш з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 18:00, то дуже важко зірватися та поїхати. А з моїм графіком це можливо навіть коли ми взяли якийсь об’єкт. Я можу зателефонувати хлопцям і сказати, що мене не буде кілька днів, бо я поїхав. Я зриваюся, їду в подорож, відпочиваю.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Ви приїхали на мотоциклі. Розкажіть, які у вас є хобі.
Це такий міський мотоцикл. Для далеких подорожей він не призначений. Мотоцикл – це одна з дитячих мрій. Зазвичай на роботу я їжджу на ньому, беру комплект споряджень на плечі та їду. Це дуже зручно, зокрема, коли затори. Це займає мало часу.
Промисловий альпініст Валерій Підгурський / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
А жінки є у вашій професії?
Серед моїх знайомих я знаю тільки одну жінку, яка є промисловою альпіністкою. Вона живе в Одесі – Оля. Це крута спеціалістка, яка у міжнародній сертифікації має вже другий рівень. У неї багато хобі та професій, вона співпрацює з ДСНС та є мамою. У нашій професії немає такого, що ти "жінка й тобі немає, що тут робити". Навпаки, ласкаво просимо. Якщо щось людині приносить задоволення, а іншим користь, то хіба це не круто?
Проєкт за підтримки Favbet