Із цієї нагоди 24 канал спільно з FAVBET у проєкті "Олімпійські чемпіони серед нас" вирішили розповісти про людей, щоденна праця яких нічим не поступається заслугам та подвигам олімпійських чемпіонів. На їх честь не грає державний гімн, про них не знімають репортажі, не обговорюють у ЗМІ та соцмережах, але їхня робота – цінна та важлива. Ті, без кого неможливо уявити наше повсякденне життя.
Лідія Філіпчук працює водійкою трамвая вже 42 роки. У юності вступила до університету у Львові, мріяла стати журналісткою. За кермо трамвая вперше сіла ще в студентські роки. Зараз жінка – ветеран праці з багаторічним досвідом.
Наша героїня щодня долає дрібні й великі перешкоди. Іноді пригоди з пасажирами настільки захоплюють, що заслуговують на сценарій для Netflix чи крутий екшн від Marvel.
Як у неї вийшло поєднати професію водійки трамвая з журналістською діяльністю й навіть блогерством – читайте у нашому інтерв'ю.
Читайте також: Флеш нової реальності: чому без кур'єрів важко уявити життя в мегаполісі
Водійка трамвая Лідія Філіпчук / Фото – з особистого архіву Лідії Філіпчук
Як ви стали водійкою трамвая?
Я працюю водійкою трамвая вже 42 роки і є ветераном праці. Родом з Покуття, що на Івано-Франківщині. Поступила заочно у львівський університет. Планувала, що професія водійки трамвая буде тимчасовою, поки я вчуся. Однак, вийшло навпаки, це стало основною професією. А навчалася я на журналістку.
В якому році Ви почали працювати?
У 1978 році. Паралельно я навчалася, і це було важко. Спочатку я приховувала те, що я ще в університеті, бо мене б не прийняли на роботу. Зараз мені 64 роки.
"Я вважаю, що це важка робота"
З яким щоденними труднощами доводиться зіштовхуватися у Вашій професії?
Це надзвичайно складна робота, бо транспорт працює з підвищеною безпекою. Ми працюємо під 600 В. Дороги у Львові – вузькі, пішохідні дороги – перед трамваями. Раніше рух був змішаний ще з автомобільним транспортом. Це важка робота. Я повинна їхати, забезпечити безпеку руху та добре ставитись до пасажирів. Але я справляюся.
Водійка трамвая Лідія Філіпчук / Фото – з особистого архіву Лідії Філіпчук
"Я наче на екрані телевізора"
Які переваги у вашій роботі?
Мені подобалося, що я наче на екрані телевізора. Їду і завжди маю бути підтягнута та з зачіскою. Бо як в телевізорі – тебе бачать пасажири, які чекають на зупинці, автомобілісти, пішоходи. Водій трамвая – це частково обличчя міста. Коли я вперше приїхала до Львова у шкільні роки на екскурсію, то одразу звернула увагу на цю професію й вона мені дуже сподобалася. Але я ще хотіла опанувати вищу освіту.
Потім з'явилась проблема з працевлаштуванням. Переважно, треба було кудись їхати. Я вирішила бути позаштатною, тому писала в обласні газети й у свої – на Покутті. Зокрема, любила писати кореспонденції та репортажі.
Водійка трамвая Лідія Філіпчук / Фото – з особистого архіву Лідії Філіпчук
А потім я купила собі цифровий фотоапарат й почала фільмувати. Придбала ноутбук, зареєструвалася у соцмережах, створила свій канал в YouTube. Я почала наповнювати його матеріалами, зокрема, про свою професію водійки трамвая, про транспортні ситуації на дорогах і, звичайно, захопилася архітектурою Львова.
Десь у 2010 році я закінчила курси екскурсоводів і на любительському рівні можу проводити екскурсії. Я веду трансляції з кабіни водія в трамваї, коли є можливість. Наприклад, коли стоїмо в заторі, на зупинці чи на світлофорі, то я розповідаю про львівські історичні місця.
У мене вже є багато глядачів, особливо, мігрантів, які дивляться мене. Наприклад, з Італії та Ізраїлю, США, Канади.
Ви англійською мовою розповідаєте?
Ні, українською. Англійської я не знаю, але це хороша ідея. Мабуть, треба піти ще на курси. Я можу розповісти іноземцям, які приїжджають у Львів, німецькою мовою, але на шкільному рівні.
Розкажіть про свій YouTube-канал. Як виникла ідея?
Це було випадково. Здається, це був 2013 рік, коли був Майдан у Львові. Я цифрувала, знімала. Мені допомогли створити цей канал. В мене вже є близько чотирьох тисяч публікацій. Я вмію накладати музику. Якось я підіймалася на найвищу точку Кавказу – Домбай. Там красива природа, річка – і все це я теж показувала на своєму каналі, там є багато спогадів.
Згодом я почала працювала у першу зміну й зафільмувала виїзд трамвая, тоді був сильний снігопад й так красиво було. Місцеві журналісти помітили, що я популяризую Львів, свою професію, веду прямі трансляції. І вони почали приїжджати до мене й записувати зі мною інтерв’ю про те, як я працюю, як приймаю рухомий склад, як я на лінії, як спілкуюся з пасажирами.
Так вийшло, що я стала популярною. Зараз я цю марку підтримую. У мене понад три тисячі підписників. Але я вважаю, що це мало. Можливо, тому, що я мало працюю.
Рух трамвая у Львові / Фото – 24 канал, Аліни Туришин
"Мені хочеться розповісти про місто"
Який у вас графік?
У більшості я працюю в другу зміну, далі сплю до 10 ранку, бо ще фільмую до ночі. До роботи я ще встигаю виходити на вулицю та вести прямі трансляції. Мені хочеться розповісти про місто, йдучи пішки, бо з кабіни водія я не встигаю розповідати. Я вже навіть маю написані тези. До нас приїжджають туристи, більшість з них люблять проїхатись трамваєм. Деколи вони підходять і запитують щось, але водія не можна відволікати під час руху. Тому я вирішила вести ці трансляції. Коли я працюю на першому маршруті, то розповідаю історію побудови Головного залізничного вокзалу, про архітектуру головного фасаду. Мені подобається, що я об’єднала свою мрію з професією водія трамвая. Це таке захоплення, без якого я вже не можу жити.
Що дратує вас у вашій професії?
Звісно, це хамовиті пасажири та автомобілісти. Дуже часто водії створюють аварійні ситуації. Не раз у Львові чути дзвінок. Це спрацьовують аварійні гальма, якщо хтось зміщується та пересікає, повертається перед трамваєм. А трамвай важить 20 тонн і його не так легко зупинити, щоб не допустити ДТП.
Але в більшості всі пасажири – дисципліновані, вони культурно заходять і оплачують проїзд, не забруднюють салон, не обмальовують його. Але, на жаль, є хами, які можуть копнути, плюнути, обізвати когось у салоні.
Трамвай важить 20 тонн / Фото – 24 канал, Аліни Туришин
"Були так ситуації, коли і ніж витягували"
Що ви робите у таких випадках?
Я стараюся не йти на агресію. Раніше я намагалася пояснювати щось. Були такі ситуації, коли і ніж витягували й до бійки йшло. Зараз я працюю з закритою кабіною. Якщо є якийсь скандал, то все вирішую через мікрофон.
Якщо пасажир вибиває двері, то я звертаюся до пішоходів і прошу, щоб вгамували. І завжди в салоні знаходяться ті, які захищають водія. Пригадую, як під час грози у Львові один пасажир не встиг вийти, бо заснув. Він почав агресивно поводитися, а люди почали його заспокоювати. Під час буревію в трамваї виключили струм, так завжди роблять. Тому їхати далі ми не могли, а він все одно в кабіну ломився, стукав і обзивав.
Ви кажете, що була ситуація з ножем. А до правоохоронних органів ви звертаєтесь у подібних випадках?
Так, не раз викликала поліцію. Але для того, щоб поліція приїхала, треба зупинити трамвай. Відповідно, треба зупинити рух цілого маршруту. Це не доцільно.
Щоб поліція приїхала треба зупинити трамвай / Фото – 24 канал, Аліни Туришин
А яка найнебезпечніша ситуація траплялася з вами за весь час вашого водіння?
Було таке, що пасажир не виходив на кінцевій, мовби спав. А я підійшла й по-людськи спитала. Він почав бігти битися до мене. Я заскочила у кабіну. Але міліціонери, які були на вокзалі, побачили це та забрали його.
Був також безхатько, який мав з собою 7-8 пакетів з речима – то заносив, то виносить їх. Я зупинила трамвай, щоб поговорити з ним, а він ніж виставив. Я не знала, що робити. Я обернулася і пішла, було дуже неприємно.
Я зробила висновки, що говорити треба тільки через мікрофон або зупиняти й викликати поліцію. Коли у нас були карантинні заходи, то були лише сидячі місця. Це були страшні конфлікти навіть з тверезими людьми.
Яка заробітна плата у водійки трамвая?
Близько 12 тисяч гривень. Я водійка 1-го класу. До карантину я мала 14-15 тисяч гривень. Потім зарплата зменшилася, бо зняли надбавки. Наприклад, водії 3-го класу витягують ледь до 10-ти тисяч гривень. Раніше доплачували за перепрацювання, бо не вистачало водіїв. Зараз вже меншу кількість годин працюють.
Рух трамвая у Львові / Фото – 24 канал, Аліни Туришин
Багато жінок водять трамваї?
У радянські часи одні жінки були. Зараз вже близько половини – чоловіки. Мені не подобається, що до нас на роботу йдуть ті, кому за 40, 50 і навіть понад 70 років. По-перше, у нас є свої ветерани, вони – професіонали. А ті люди, які приходять, не мають тієї реакції та створюють аварії. Наприклад, я цікавилася, як це працює у сусідній Польщі. То там має значення вік, вага, ріст для того, щоб підготувати людей на зміну ветеранам.
Справді, має значення вага і ріст?
Так, не можна більшим 120 кілограмів. Також ріст має бути не меншим 1 м 65 см, бо водії не бачать мертвої зони з кабіни. Людина може переходити, а її просто не бачать.
А вікове обмеження є у водіїв трамвая у Львові?
Ні, в нас є жінка, якій 75 років. Вона також ветеран праці і ще молодим фору дасть. Я порівнюю її з собою і вона набагато жвавіша.
А ви потрапляли в аварію?
На жаль, під час карантину минулого року. Бабуся дала мені 100 гривень і почала щось виясняти. Я відвернулася на долю секунди й машина, яка їхала з правої сторони, виїхала мені на рейси. Але там не велике пошкодження було, пошкрябала буфер трошки, заплатила штраф. Просто ми розслабилися під час карантину, бо не було машин. Тому допустила таку помилку.
Як вам їздити було 40 років тому і зараз?
Зараз набагато краще, бо дороги ремонтуються. Але треба зайнятися рухомим складом.
"Я навчила водити трамвай десятьох людей"
Водії трамваїв проходять щорічні навчання? Можливо, на перевірку знань?
Так, обов’язково. Щоосені ми проходимо повну перевірку з правил дорожнього руху. Також медичну комісію. Я ще є інструкторкою-водійкою. Тобто, за останні кілька років я навчила водити трамвай і відстажувала десятьох людей. Мої учні прекрасно працюють.
Рух трамвая у Львові / Фото – 24 канал, Аліни Туришин
А Ви вмієте їздити на іншому виді транспорту?
Як у школі навчалася, то у нас були курси трактористів. В мене є старе посвідчення. Якщо б так сіла за нього, то поїхала б. На велосипеді їжджу, беру на прокат.
Які у вас ще хобі є, окрім трансляцій?
Я люблю грати в шахи. У мене перший розряд і я щороку виступаю на обласних змаганнях серед комунальників. Я навіть сама комбінації складала. Я люблю усамітнитися і думати.