Лікарі сказали звільнятися, – азовець "Алві" розповів про процес психологічної реабілітації
- Український військовий Максим Ємельяненко з позивним "Алві" пройшов психологічну реабілітацію після полону, щоб відновити ментальне здоров'я, хоча процес був емоційно виснажливим.
- Попри рекомендації лікарів звільнитися зі служби, "Алві" вважає, що має ще багато ресурсу для того, щоб принести користь Україні в армії, хоча визнає, що не всі внутрішні питання вдалося вирішити.
- "Алві" зізнається, що поки складно оцінити отриману допомогу, але вважає, що добре, що зважився на реабілітацію, адже був на межі виснаження.
Український військовий Максим Ємельяненко з позивним "Алві" поділився досвідом проходження психологічної реабілітації після полону. За словами азовця, сам шлях було складно почати, але зрештою це було необхідно, щоб відновити своє ментальне здоров'я.
Про це "Алві" розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.
До теми "Я втратила велику планету": історії 4 матерів, чиї діти загинули на війні
Як "Алві" пройшов психологічну реабілітацію
За словами "Алві", його командир ще раніше пропонував йому пройти реабілітацію, але тоді він відмовився. Згодом усвідомив, що більше відкладати це не можна, і сам звернувся до служби супроводу полку.
Я приїхав на реабілітацію з конкретною ціллю – закрити свої питання. І коли я був у лікаря-завідувача і в психоаналітика, то одразу сказав, що готовий співпрацювати з ними і буду говорити про те, що мені не хочеться, навіть якщо буду плакати. Бо я знаю, що так треба: аби мені допомогло, треба розказувати те, чого я не хочу, найгірше, те, що по-справжньому ламає. І тільки тоді воно буде працювати,
– розповідає боєць.
У перші дні реабілітації він буквально виснажувався емоційно після сеансів, а перший тиждень майже безперервно спав – організм нарешті отримав змогу відпочити після багаторічного напруження. Військовий каже, що за понад два з половиною роки після повернення з полону вперше відчув справжній відпочинок.
Попри позитивні зміни, "Алві" визнає, що не вдалося закрити всі внутрішні питання. За його словами, багаторічна служба змусила відкласти екзистенційні роздуми, які тепер виринають з новою силою.
"У мене тут відбувалося дуже багато моментів саморефлексії. Я прийшов в армію у 2016 році, мені тоді було 20 років, і от за ці 9 років весь мій фокус – на роботі. А коли ти живеш рік, другий, третій, у тебе, та й у всіх нас, так чи інакше з'являються якісь екзистенційні питання до самого себе: хто я? Що я? Чого я хочу? І я особливо ніколи на них не звертав уваги, тому тепер вони почали з'являтися. Але мені сказали, що це цілком нормально, бо в нас є емоції, які треба проявляти, не придушувати їх, рефлексувати тощо", – зазначає він.
Військовий також висловився про формат звичайних відпусток для військовослужбовців. На його думку, вони не дають змоги захисникам справді відновитися. Каже, що для нього це – стрес, пов'язаний із плануванням і зустрічами з людьми, які очікують від нього емоцій, на які він не завжди здатен.
Попри емоційне виснаження та тривалий шлях до реабілітації, боєць переконаний: він не завершив свою службу.
Взагалі, лікарі сказали мені звільнятися зі служби. Але я відчуваю, що у мене ще багато ресурсу. Просто зараз я довго відпочивав, вперше з того часу, як повернувся з полону. А минуло вже понад 2,5 року,
– наголосив азовець.
Водночас "Алві" зізнається, що поки що йому складно оцінити допомогу, яку він отримав. Але в будь-якому випадку думає, добре, що я таки приїхав на психологічну реабілітацію, адже на момент приїзду був на межі, хоча й постійно відкладав поїздку заради психологічного відновлення.