Мегацунамі на Алясці: як надвисокі хвилі змітали все на своєму шляху

Стихія змітала все на своєму шляху й викликала в очевидців жах. Більше про мегацунамі на Алясці – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.

Зверніть увагу Повторне сходження невідворотне: як лавина зрівняла з землею місто у Перу

Фіорд Літуя розташований на розломі Ферветер у північно-східній частині затоки Аляска. Ця Т-подібна бухта сягає завдовжки 14 кілометрів і до 3 кілометрів в ширину.

У затоку спускаються 2 великі льодовики, кожен довжиною близько 19 кілометрів і понад 1,5 кілометри завширшки. Високі хвилі біля цих льодовиків здіймалися неодноразово, проте цього разу цунамі виявилося рекордної сили.

Землетрус на розломі Ферветер спричинив мегацунамі

9 липня 1958 року на розломі Ферветер, який розташований на північ від затоки, стався сильний землетрус. Він викликав серйозні руйнування будівель, обвали на узбережжі та утворив численні тріщини у ґрунті. Але стихійне лихо на цьому не зупинилося. Через деякий час на схилі гори над бухтою відбувся величезний зсув.

Понад 30 мільйонів кубічних метрів гірських порід – льоду, каміння і землі – впали у воду. Це спричинило хвилю рекордної півкілометрової висоти, яка зі швидкістю 160 кілометрів на годину помчала через вузьку затоку.

Затока Літуя у штаті Аляска / Архівне фото

На щастя, місцевість поблизу епіцентру стихійного лиха незаселена, проте очевидці катастрофи все-таки були. Ними стали місцеві рибалки та подружжя, яке відпочивало в цей момент на яхті. За їхніми словами, потужний поштовх викинув їх зі своїх ліжок. Тоді вони побачили страшну картину.

Гігантські зсуви з гір підіймали хмари снігу та пилу, й величезні лавини котилися донизу. З льодовика з однойменною назвою Літуя у воду падали брили льоду. Моряки згадують, що спершу все явище нагадувало потужний вибух. Високі хвилі билися об берег, а схили гір, на яких до цього ріс густий ліс, внаслідок зсувів оголилися.

Жертви масштабного стихійного лиха

Тоді страшна хвиля змила у відкрите море 3 судна, які перебували в той час в затоці. 2 рибалкам і подружжю дивом вдалося врятуватися, моряки з третього судна зникли безвісти у холодних водах океану. Через деякий час їх оголосили загиблими.

Загалом, внаслідок цього катаклізму загинуло 5 людей:

• двоє рибалок, які були в той час у затоці;
• 3 особи на острові Хантаак.

У єдиному поблизу затоки постійному населеному пункті Якутат були пошкоджені мости, нафтопроводи та доки.

Наслідки цунамі на Алясці / Архівне фото

Версії дослідників щодо причин цунамі

Після мегацунамі дослідники взялися за вивчення озера, яке розташоване на північному заході від вигину льодовика Літуя. Вони виявили, що воно опустилося на 30 метрів. Таким чином виникла ще одна версія утворення гігантської хвилі.

Читайте також Г'юстон, у нас проблеми: що завадило "Аполлону-13" дістатися Місяця

Дослідники припускають, що під час сходження Літуї велика кількість води пройшла у затоку через крижаний тунель під льодовиком. Проте така версія є малоймовірною. Навіть найпотужніший стік води з озера не міг утворити хвилю заввишки 524 метри.

Мегацунамі залишило після себе голі береги по обидва боки затоки. Вся рослинність і ґрунт опинилися в океані. На суші втрималася лише скельна порода.

За прогнозами дослідників, катастрофа може повторитись

Попри те, що до сьогодні не було зафіксовано жодного цунамі, висота якого могла б наблизитися до цього рекордного, вчені стверджують, що катастрофа має всі шанси повторитися.

Причиною може стати:

• потепління і безперервне танення льодовиків;
• сильні дощі;
• сейсмічні явища.

Найнебезпечніша місцевість у цьому регіоні сьогодні розташована поблизу льодовика Баррі. Гірський схил, який розміщений поруч з ним, щороку поступово переміщається.

Довідка. За даними досліджень, впродовж останніх 10 років гора змістилася на понад 120 метрів. Якщо на ній відбудеться зсув, або ж схил завалиться повністю, хвилі цунамі можуть перевищити рекордне 1958 року в рази. Таким чином мегацунамі може повністю знести всі ближні райони.

Вчені постійно стежать і за іншими льодовиками на Алясці. На сьогодні професійних засобів для їхнього дослідження набагато більше, ніж у середині 20 століття. Тож можна сподіватися, що науковці вчасно розпізнають тривожні сигнали, які передують стихійному лиху.

Таким чином вдасться скоротити невідворотні нищівні наслідки цього природного явища до мінімуму, попередити навколишні населені пункти та запобігти трагедії.