У чому секрет успіху українських далекобійних атак?

За чотири роки повномасштабної війни Фонд Сергія Притули передав Силам оборони понад 3300 терміналів Starlink. У 2022 році їх просили, щоб координувати підрозділи, передавати розвіддані, працювати там, де зв'язку просто не було. Сьогодні дедалі частіше запит звучить інакше: Starlink потрібен як частина системи керування безпілотниками на великих відстанях. Це одна з найменш помітних, але найважливіших технологічних трансформацій цієї війни. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Українські військові одними з перших почали використовувати супутниковий зв'язок для безпілотників – зокрема як спосіб працювати там, де доступні радіоканали ставали вразливими до РЕБ та обмеженими у відстанях. Ворог згодом почав використовувати цей підхід і розвернув його проти цивільних. 

Історія перестала бути лише про технологію. Вона стала питанням контролю над доступом до неї. SpaceX обмежила роботу терміналів у русі, для українських військових запровадили систему верифікації, а українські розробники почали інтегрувати супутниковий зв'язок безпосередньо у безпілотні системи. 

Уже в червні цього року Ukrspecsystems представила розвідувальний Shark-M з інтегрованим Starlink. Це лише один із прикладів того, як супутниковий зв'язок починає змінювати українські безпілотні системи. Але сама поява Starlink на борту – не найважливіша зміна. Значно суттєвіше те, як зв'язок змінює модель керування безпілотниками. 

Що змінює супутниковий канал?

Штатний радіоканал розвідувального дрона, приміром Shark-M, дає до 180 кілометрів зв'язку. Але щоб він працював, на позиції треба розгорнути наземну систему антен – а отже, прив'язати екіпаж до конкретної точки. Супутниковий канал цю антену прибирає, а разом з нею і випромінювання, за яким її знаходять. 

За майже п'ять років ми у Фонді бачили надто багато історій, коли виявлена антена означала втрату людей. Якщо говорити про middle, deep strike дрони, то технологія супутникового зв'язку Starlink дає нам змогу працювати на великих відстанях на низьких висотах. Це критично важливо під час планування місій, щоб бути менш помітними для засобів виявлення ворога. 

Окремо варто сказати про економічну доцільність, бо у війні на виснаження вона важить не менше за дальність і точність. Дообладнання одного апарата для роботи через супутниковий канал коштує від 35 тисяч гривень – разом із терміналом, електронікою та системою живлення. І є деталь, яку легко проґавити: на відміну від радіоканалу, кілька дронів на супутниковому зв'язку, запущені з однієї позиції, не створюють взаємних перешкод. 

Разом це перехід від моделі, де кожен дрон вимагає повноцінний екіпаж на точці запуску, до мережевої, де один оператор здатен забезпечувати роботу кількох апаратів. Застосування розвідувальних та ударних БпЛА перестає масштабуватися кількістю людей, які фізично знаходяться на позиціях.

Чому це більше, ніж історія однієї технології?

Донори й міжнародні партнери часто досі сприймають Starlink категоріями 2022 року: інтернет для окопу, зв'язок для штабу, передача відео з розвідки. Насправді технологія давно вийшла за ці межі – і це змінює те, про що ми з партнерами говоримо.

Ми звикли рахувати передані термінали. Але одиниця виміру змінилася: тепер важливі не лише кілометри покриття, а й кілометри між пілотом і ціллю. У 2022 році термінал Starlink означав, що військовий не залишиться без зв'язку. У 2026 році той самий термінал може відвести оператора на сотні кілометрів від точки, де працює безпілотник, і дати йому картинку до самої секунди ураження або виконаної місії з аеророзвідки. 

Бо найцінніші цілі знаходяться глибоко: засоби ППО, радіолокаційні станції, авіаційна інфраструктура тощо. І дістати їх – це не просто мінус одна одиниця техніки. Навіть коли противник не втрачає станцію, а змушений її переміщати, уся система навколо неї починає працювати гірше. 

Допомога армії сьогодні – це вже не лише закупівля обладнання. Це підтримка технологій, які змінюють сам спосіб ведення війни. Благодійний сектор став частиною цієї екосистеми разом із військовими, виробниками та державою. 

Останнім часом ми бачимо, як стрімко зростає кількість запитів від військових на Starlink. І ми вважаємо, що ця потреба лише посилюватиметься, а захищений супутниковий зв'язок стане однією з критичних потреб фронту. Ці фактори вимагають від нас переосмислення системного забезпечення фронту і враховувати це у своїй операційній діяльності. 

У межах збору "Щелепи", ціль якого ми розширили до 1,3 мільярда гривень, а також у межах щоденних системних закупівель, ми фокусуємося на тому, щоб завчасно забезпечувати військових необхідною кількістю терміналів. Адже чотири роки тому ми купували для фронту зв'язок, а сьогодні – відстань та влучність.