Ми зараз воюємо більше розумом і просуваємось вперед: інтерв’ю з "Перуном", командиром 1-го ОШП

Командир першого окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла (1-й ОШП) Дмитро Філатов з позивним "Перун" дав інтерв'ю 24 Каналу. У розмові з телеведучою та журналісткою Софією Трощук офіцер розповів про ситуацію на фронті та проблеми ворога, які стрімко накопичуються.

Філатов також виклав своє бачення справедливих принципів мобілізації та ротації військових, їхньої інтеграції у суспільство.

"Перун" розповів про здобутки свого підрозділу, а також підкреслив, що за три роки свого існування Перший окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла зберіг свої цінності й саме це стало запорукою успіху.

Читайте текстову версію інтерв'ю – на 24 Каналі.

Логістичний колапс та втрати ворога

Росіяни останнім часом активізували свій терор проти цивільного населення. Це передусім балістика, яку наразі важко збивати через нестачу протибалістичних ракет, та прифронтова територія, яку атакують керованими авіабомбами. Це, зокрема, часта історія і для напрямку, де зараз перебуває ваш полк – Запорізького регіону. На вашу думку, яка мета таких атак мирних міст і сіл? Перш за все, це тиск на цивільне населення, намагання справді позбавити Україну військових спроможностей і надійного тилу? Чи це все в одному? Чи ви вбачаєте якісь інші причини?

100% – це неможливість позбавити військових надійного тилу, тому що Україна за час, який ми перебуваємо в війні, доволі уважно підійшла до розосередження виробництв, до забезпечення пунктів зберігання зброї, боєприпасів. Тому такі удари жодним чином не впливають на війська, на військове виробництво.

Ці удари носять виключно характер більш терористичний, ніж військовий. Це єдина можливість для противника завдати хоч якоїсь шкоди для України в цілому, для її населення. І це більше все ж таки спроба спонукати українське суспільство до того, щоб українці хотіли завершення війни.

Насправді ми й так його постійно хочемо. І взагалі війна триває тільки через те, що ми хочемо, щоб вона завершилась. Але завершилась так, щоб збереглась ідентичність народу, наша незалежність, наша цілісність як держави.

Україна справді продовжує атакувати у відповідь, бо Україна теж хоче миру і завершення війни. Мідл-страйки по логістиці російських військ на тимчасово окупованих територіях зросли за останні два місяці на майже 300%. Важко, напевно, на цивільний погляд уявити, як це – збільшення на 300%, зважаючи на той факт, що ці мідл-страйки й так були щільними упродовж останнього року війни, скажімо так. А наскільки ці удари зараз є болісними для логістики росіян на тимчасово окупованих територіях і до чого у перспективі це може призвести?

Я навіть словами не можу вам передати, які зараз проблеми у противника стосовно транспортної логістики.

Вони не те що шоковані, вони зараз не можуть знайти рішень.

Якщо ми будемо продовжувати й надалі нарощувати ці засоби, то противник уже буде вимушений розв'язувати питання взагалі, як далі йому діяти і як йому продовжувати війну.

На сьогодні логістика ще забезпечується, але противник, здійснюючи транспортну логістику, чітко усвідомлює, що він протягом дня матиме втрати техніки, і там вони можуть бути високими, можуть бути не дуже, залежно від спроможностей наших сил оборони.

Тому я погоджусь, що це найбільше досягнення за цей рік, і можливо це буде саме тим ключем до завершення війни.

Якщо у росіян зникне можливість здійснювати транспортну логістику на тимчасово окупованих територіях, те, про що ви нам розповідали, а ми можемо поговорити з вами на практичних прикладах, як це може вплинути на подальший розвиток подій от саме на південній ділянці фронту?

Якщо противник втратить можливість забезпечення транспортної логістики, то сили оборони зможуть здійснювати просування при тотальній перевазі в силах і засобах.

Що я маю на увазі? Ми перед тим, як будуть діяти наші штурмові групи, зможемо наносити ураження засобами артилерії, засобами БпЛА в тому обсязі, що наші солдати будуть заходити на позиції, які будуть практично зруйновані. Відповідно, заволодіння такими позиціями буде спрощено.

Звісно, противник там буде в якомусь обсязі залишатися, бо саме для того фортифікації будуються, щоб забезпечити виживаність під час інтенсивних обстрілів. Але менш з тим, ці просування будуть забезпечуватися не силами піхоти, а завдяки загальновійськовим комплексам заходів, завдяки веденню загальновійськового бою.

Противник натомість не здатний буде діяти дзеркально. У них не буде ні можливості забезпечити свою артилерію, ні можливості підвезти достатньо БпЛА. Тобто ми будемо на полі бою переважати противника завдяки можливості застосування наявних сил і засобів.

Зараз статистика офіційна від Генштабу говорить, що втрати ворога можуть перевищувати і 30, і 40 тисяч на місяць. Коли ми говоримо про особовий склад, чи відчувається у них певний дефіцит і як такі втрати впливають на дії ворога на вашому напрямку?

На сьогодні Сили оборони знищують трохи більше особового складу, ніж противник призиває. У них є прихована мобілізація і є система контрактів.

Так от, те, що ми зараз отримуємо інформацію від джерел розвідки, ми чітко знаємо, що десь на 2 000 – 3 000 на місяць противник залучає до своїх збройних сил менше особового складу, ніж той обсяг, який ми знищуємо.

Це дуже дієво, і ми це відчуваємо.

Противник займається перегрупуванням особового складу, перерозподілом. Ми бачимо, що противник з небойових посад переміщає на бойові. Це чітко свідчить про нестачу особового складу.

На сьогодні ми ще не набули тих спроможностей по ізоляції поля бою і саме транспортної логістики, щоб стрімко просувались сили оборони на територію, яка є окупованою. Але точно ми над цим працюємо, і найближчим часом, я думаю, українці зможуть відчути, що ми повертаємо сили до своєї армії, і саме не завдяки більшому залученню особового складу, а саме завдяки таким діям.

Тому так, треба знищувати більше, навіть не 50, а 100 000 в місяць. Тоді ще швидше закінчиться війна.

Інтерв'ю з Дмитром "Перуном" Філатовим – дивіться відео:

Нові підрозділи та інтеграція військових у суспільство

Ми розуміємо, що зараз усе працює комплексно: страйки, deep strike, об'єднання сил оборони у певні новітні підрозділи, як-от центр мультидоменних операцій "Фаланга" на базі штурмових підрозділів, зокрема і першого окремого штурмового полку, про який ми з вами говорили минулої неділі. І днями президент Володимир Зеленський повідомив про створення командування далекобійного глобального впливу у складі Збройних Сил України. Це командування повинно зосередити усі наявні ресурси для того, аби ще відчутніше знизити російський потенціал війни. Коли ми говоримо про цей цілий комплекс дій, що сили оборони здійснюють на ворога і на полі бою, і поза лінією бойового зіткнення, і на території Російської Федерації, а от в цьому об'єднанні, на вашу думку, які аспекти є зараз найважливішими?

Якщо ми беремо на прикладі "Фаланги" – мультидоменного центру, то це центр, який був створений двома підрозділами: першим окремим штурмовим полком і 475-м окремим штурмовим полком. Він створювався суто на ініціативі командирів. Відповідно, ми спирались на ті засоби, які на сьогодні Міністерство оборони змогло нам забезпечити для виконання таких завдань.

Саме завдяки нашій ініціативі та підтримці Міністерства оборони ми впроваджували далекобійні ураження дешевими засобами на відстань в 150 – 200 кілометрів.

Я дуже радий, що за останній час у нас відбувається багато трансформацій в Збройних силах за підтримки міністерства. І це дає можливість знаходити нам нові смисли й нові тактики ведення бою. При цьому ми не здійснюємо якісь маневри, які призводять до значних втрат в особовому складі.

Тобто ми зараз воюємо більше розумом, і це дає можливість нам об'єднувати такі речі, як розвідку, кіберрозвідку, засоби дальнього ураження. При цьому ми здійснюємо наземні операції. Ми просуваємося вперед, але ми просуваємося тільки в тому випадку, якщо ми розуміємо, що противник знекровлений, знесилений.

Я наразі не знаю, який задум є у президента стосовно створення цього об'єднаного командування, але я думаю, що великою мірою в основу цих рішень лягли саме ті процеси, які ми змогли продемонструвати на полі бою.

Не можу у вас не спитати також вашої реакції щодо певних подій, які відбуваються у суспільстві. Зокрема, певний цинічний бунт, який влаштували у Львові, у районі Сихів. Велика кількість і військових, і експертів, і навіть деякі представники влади висловилися про те, що там відбувалося. Я хочу розпитати вас про інше трохи. Чи помічаєте ви зараз оці небезпечні тенденції роз'єднання українського суспільства й армії? І от як, на вашу думку, має реагувати на це держава на офіційному рівні?

Так, ці тенденції вже спостерігаються доволі давно, не перший рік. І зараз держава реагує, і принаймні чує військових, намагається почути цивільне населення. І ми бачимо, що не так давно була впроваджена система контрактів, в якій були чітко визначені певні терміни служби. І ми бачимо, що ті, хто були призвані там у 2022 році, можуть підписати контракт на 10 місяців і звільнитися зі Збройних сил. Що це дає?

У нас зараз дуже великий розрив суспільства з армією. Чому так відбувається? Протягом чотирьох років чоловіки, які пішли захищати державу, не повертаються додому повноцінними. Тобто ті, хто повертаються, це або списані люди, які там втратили кінцівки, які мають певний набір травм, і вони більше все ж таки потребують якоїсь долученості до їх підтримки.

Але через 10 місяців почнуть повертатися ті військові, які не є скаліченими. І коли будуть виникати ось такі події, які були у Львові, то принаймні військові, які чотири роки захищали країну, скажуть: "Хлопці, так робити не можна".

У нас, на жаль, дуже великий контраст в нашому суспільстві. У нас у цивільних містах немає наразі людей, які віддавали своє життя, ризикували заради держави. Вони всі перебувають або на полі бою, або в шпиталях, або вони, якщо і повернулися, то вони травмовані.

Саме ці процеси дадуть можливість військовим поступово повернутися в суспільство, інтегруватися в післявоєнне життя. Відповідно, суспільство стане більш лояльно сприймати військових, тому що таких людей буде більше. І вже коли хтось буде, скажімо так, влаштовувати такі шабаші, то як мінімум буде достатня кількість людей, які пройшли війну, які скажуть, що такого робити не можна.

Також ми бачимо, що запропоновані контракти на два роки дають чіткі терміни й розуміння для тих, хто є наразі примусово мобілізованим. Вони розуміють, що вони два роки віддадуть захисту держави, спокійно повернуться додому і відбудуть вдома там той термін, який передбачений після контракту, який гарантує, що вони не будуть призваними.

Відповідно, саме ось такі інтеграції й такі рішення наше суспільство з армією більш глибоко об'єднають. І я впевнений, що в довгостроковій перспективі це дасть дуже великі плоди.

Ювілей полку імені Дмитра Коцюбайла та плани на майбутнє

У липні виповнилося рівно три роки, як перший окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла отримав номер військової частини та статус окремого об'єднання. Я вітаю вас, три роки – насправді це багато, особливо зважаючи на успіхи полку на різних напрямках. Поділіться, будь ласка, тими трансформаціями, якими ви зараз найбільше пишаєтеся і про які, можливо, найчастіше згадуєте.

Якщо чесно, згадувати так багато подій, які не сильно згадуються. Вони нашаровуються, їх дуже багато. Але точно я пишаюсь тим, що, не дивлячись на складні виклики війни, ми змогли сформувати саме той колектив невійськових людей, які були звичайними людьми та вимушено стали військовими, які зараз є прикладом для наслідування інших підрозділів.

Ми зуміли зберегти якісь цінності. Ми долучаємо до війська зараз людей, які навіть є примусово мобілізованими, але ми ділимося з ними досвідом. Ми сформували колектив, в якому всі командири всіх ланок брали участь у веденні штурмових дій. Ми зберігаємо зв'язок по сьогоднішній день між командиром і солдатом.

І я пишаюсь тим, що люди, які приходять до нас, по-справжньому стають патріотами не на словах, а на ділі. Які ще вчора переховувались від захисту держави, сьогодні вони стають частиною нашого підрозділу невіддільною і стають по-справжньому громадянами своєї країни.

Які в полку ви зараз бачите головні виклики, ті деталі, які безпечно повідомляти, і пріоритети для вас. Тобто який план у вас є на найближчі місяці щодо трансформації, модернізації, ну і не тільки?

Найближчі плани – це все ж таки робота по далекобійному ураженню. Ми хочемо вибудувати систему, яка буде знищувати транспортну логістику не тільки на окупованих територіях, а і на території ворога.

Ми хочемо зробити ізоляцію поля бою настільки щільною, щоб наш солдат міг виконувати свою роботу в той спосіб, в який йому буде комфортно це робити.

Ми хочемо вибудувати підрозділ, який буде вести активні наступальні дії. І в цьому зараз головні наші пріоритети. При цьому зберігаючи життя солдат і не доводячи до знекровлення підрозділу, це нам дасть можливість не здійснювати ротацію, не виводити підрозділ з поля бою і при цьому працювати більш ефективно.

Також ми працюємо в цивільному напрямку, військово-цивільному. Для нас є зараз важливим аспектом повернення особового складу в цивільне життя, їхня адаптація.

Ми намагаємося працювати, відкривати в різних містах ветеранські осередки, які зараз намагаються працювати з бізнесом для того, щоб люди, які повертаються з війни, інтегрувались в суспільство і не були, скажімо так, білою вороною, щоб вони могли повернутися до своїх сімей в повному сенсі цього слова. Це найважливіші наші пріоритети.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.