Міграційна криза у Європі та "шенген" для українців
Кожного дня до південних берегів Європи продовжують прибувати близько 6 тисяч мігрантів з Африки та Близького Сходу. Надзвичайний саміт країн ЄС, що нещодавно збирався у Брюсселі, шукав розв’язання міграційної кризи.
Як Європа вирішуватиме проблему мігрантів, які загрози становить для європейців "нові громадяни" та як ця ситуація вплине на надання Україні безвізового режиму. Читайте далі.
Незгода у ЄС
Проти квотного принципу розподілу біженців виступають 11 країн-членів ЄС, які переважно розташовані у Центральній та Східній Європі.
Ці країни проявляють відверту скептицизм та ксенофобію щодо ймовірності поселення частини біженців. Навіть "друг Путіна" чеський лідер Мілош Земан заявив, що нехай ліпше до Чехії приїздять українці, ніж іновірці мусульмани.
А польська ліберальна "Газета Виборча" була змушена закрити свій сайт, аби не розпалювати релігійну ворожнечу між католиками та мусульманами, через велику напругу у коментарях до матеріалів.
Світоглядний розкол між країнами ЄС щодо біженців можна легко проілюструвати акціями, які відбулись у різних частинах ЄС.
У багатьох містах Західної Європи люди вийшли, аби показати владі, що вона мусить відкрити кордони для мігрантів. У той же час, у Варшаві, Празі та Братиславі городяни вийшли на вулиці міст, аби висловити протест проти приймання біженців до своїх країн.
Близькосхідний фактор
Стрімкий потік біженців до Європи, що почався в останні кілька місяців, зумовлений тим, що країни-сусіди Сирії вже не можуть виконувати роль буфера — приймати і утримувати у себе основний потік мігрантів. За оцінками ООН лише сирійських біженців є близько 4 мільйонів.
Більшість з них поки перебувають у Близькосхідному регіоні, однак, наприклад, країни Перської затоки вже відмовились приймати сирійських мігрантів.
Дослідник із питань Близького Сходу та директор Королівського об'єднаного Університету у Катарі Майкл Стівенс вважає, що у такий спосіб країни Перської затоки захищають політичну стабільність та ідентичність власних громадян.
Вчений запевняє, що у країнах затоки діють певні принципи у поводженні з мігрантами. До прикладу, у Об’єднаних Арабських Еміратах мігрантам та біженцями регулярно видають тимчасову посвідку на роботу і проживання — на 3-5 років, а після її закінчення людина має повернутись додому.
Ще один фактор, що змусив біженців їхати до Європи — голод і нелюдські умови існування у таборах на Близькому сході.
В яку Європу їдуть біженці
До 2010 року вважалось що у Європі панує політика мультикультуралізму, де суспільство складається з різних груп, але творить одну націю.
Тодішній президент Франції Ніколя Саркозі синхронно з Ангелою Меркель зробили заяви, що ця політика зазнала фіаско. Тобто мігранти, які прибували у Європу не асимілювались, а формували власні спільноти та розділяли європейських принципів співжиття — не вчили мову та нехтували законами.
Такий стан речей породив у німецьких містах турецькі райони, а у Парижі можна знайти місця, де, де-факто, не працюють французьке законодавство.
Бачення щодо комплексного вирішення з адаптації біженців у Європі досі так і не знайшли. Потужна міграційна криза лише роздмухає низку небезпек, що тліли у Європі протягом останніх років
А спонтанна підтримка мігрантів у Західній Європі: від імпульсивного прояву людяності заможних європейців може блискавично перетворитися на боротьбу за власну ідентичність.
Відносини України і ЄС на тлі міграційної кризи
Європейські чиновники запевняють, що надзвичайний потік мігрантів не впливає на перспективи України отримати безвізовий режим з ЄС.
Попри війну на сході України, згідно зі статистикою, прохання надати притулок від українців до ЄС у 2015 році склало лише 3% від загальної кількості.
Тому у Європи немає підстав вважати, українці масово полишать домівки і переселяться до ЄС з відкриттям кордонів. Але, на жаль, це не є підставами для того, аби радіти.
За словами президента Європейської ради Дональда Туска, Шенгенська зона опинилася у критичній ситуації через потоки біженців. Кожна країна на власний розсуд вирішує, як боронитися від мігрантів.
А отже принципи Шенгенської зони просто не дотримуються і свідомо порушуються. З різних сторін лунають звинувачення і нерозуміння всередині Європи.
Тому, поки збереться Європейська комісія, яка має до кінця року вирішити чи давати рекомендацію на відкриття кордонів для українців, Шенгенська зона може зазнати істотних деформацій та суттєвих змін та принципів існування.