Суспільства, змінені війною: хто формує нові правила та цінності на фронті та в тилу
Після 2014 року, з початком збройної агресії РФ проти України, ми опинилися в новій, кардинально іншій реальності. В Україні збройний опір став поштовхом до народження нового громадянського суспільства: ветерани, волонтери та добровольці об’єднувалися у спільноти, створювали ініціативи, формували нову культуру взаємодопомоги й відповідальності. Для багатьох це стало не просто досвідом війни, а точкою особистого переродження.
У Росії ж військові структури й неформальні угруповання виросли у паралельний світ, де насильство стало нормою, а війна способом самоствердження. Під гаслами "патріотизму" та "боротьби за велич" формувалися мілітарні спільноти, які дедалі частіше виходили з-під контролю держави.
У цьому матеріалі команда 24 Каналу проаналізувала десятки спільнот, угрупувань та об’єднань, їхні історії та тенденції розвитку. Читайте далі про те, як війна змінила суспільства по обидва боки фронту, створивши нові рухи, ідеології та цінності, що продовжують впливати на майбутнє регіону та світу.
Люди, ідеї, символи – феномен мілітарі спільнот
Українська мілітарі спільнота почала активно формуватись у 2014 році після початку збройної агресії РФ. Її основу складали футбольні фанати та українські націоналісти. Вони об’єднувались в добровольчі формування, відомі як добробати. Найвідомішими серед них стали "Чорний корпус", на основі якого створили Полк "АЗОВ", Батальйони "Торнадо", "Айдар", "Дніпро-1", "Добровольчий український корпус Правий Сектор" та інші. Внаслідок затяжних бойових дій спочатку в АТО, а потім в ООС військовослужбовці почали формувати свої "групи професіоналів зі спільною ідеєю". Їхня поява спочатку не мала сталої мети. Але з плином часу, вони почали привертати увагу суспільства, популяризувати військову справу, розвивати професіоналізм підрозділів.
До прикладу розглянемо спільноту PSD.info та її засновника Дениса Квебека.
Засновник спільноти PSD.info Денис Квебек / Інстаграм
Гасло спільноти – "Бути професіоналом". Як вказано на сайті спільноти, "PSDinfo" розпочала свій шлях у 2018 році. Спочатку ідея та концепція полягали у створенні єдиної інформаційної бази знань, різноманітного матеріалу на військову тематику. Головна мета – полегшити навчання та зекономити час пошуку якісних матеріалів тим, хто цікавиться тематичною інформацією, – йдеться у повідомленні спільноти. Адже така інформація дуже важлива для підняття рівня боєздатності військовослужбовців.
"Згодом спільнота стала більшою і трансформувалася у своєрідний хаб, який почав об'єднувати навколо себе людей схожих за духом та мотивацією бути кращими. Один з найважливіших напрямків – підняття престижності та популяризація військової справи серед молоді. Для цього ми систематично публікуємо відео з тренувань, ділимося інформативними постами про діяльність адміна та учасників спільноти", – повідомляють представники PSDinfo у себе на сайті.
Відео, література, проведення тренінгів та майстер-класів, як для цивільних, так і для військових є основною діяльністю цієї спільноти.
Важливим складником таких об’єднань став мерч PSD.info має лінійку одягу, а їхня фраза "Мандруй, стріляй, кохай" та патч Work&Travel стали культовими в українському мілітарі суспільстві.
Зовнішній вигляд патчу Work&Travel / PSDinfo
Наступна спільнота, яку ми не можемо пропустити, це Company Group Team.
Логотип спільноти Company Group Team / PSDinfo
Все починалось з однодумців у підрозділі та ідеї підіймати престиж Збройних сил і поповнювати лави новими кадрами зі свіжими ідеями якісних змін в системі обороноздатності країни. Феноменом саме цієї спільноти став мерч, який носить і ексголовком Валерій Залужний.
Фото Валерія Залужного у мерчі Company Group Team / Інстаграм
За словами засновника CGT в інтерв’ю різним медіа, завдяки монетизації ідеї мерчу, підрозділ забезпечує свої потреби та навіть допомагає побратимам з інших військових підрозділів.
Хоча спочатку мерч був створений для осіб, які розділяють спільну ідею, але навіть зараз після масштабування, люди як цивільні, так і військові, що носять одяг з логотипом CGT в основному поводять себе як еліта, що захищає державу. Військова естетика, що зароджувалась у соцмережах цих спільнот створювала ідею у головах молоді "Це професійно, це стильно, це класно – я так хочу", що також відбувається і зараз. Це явище очевидно допомагає залучати молоді, вмотивовані кадри у військо.
Також хочемо відзначити такі спільноти як North Side Group, Mich Team, Amphibious, ЩИЩЪ та Діда Шинобі. Всі вони стояли біля джерел українського мілітарі "двіжу" та розвивають його й надалі. Вони зробили неоціненний вклад у мілітарі культуру нашої країни і як наслідок в її обороноздатність.
Є безліч менших та новіших об’єднань, які також вносять лепту у все вищевказане, однак всіх їх перелічити неможливо.
За фасадом російських мілітарі спільнот
Російська мілітарна спільнота почала активно формуватися ще до 2014 року, але саме агресія проти України дала їй новий імпульс. На відміну від української добровольчої моделі, яка сформувалася в умовах захисту своєї держави, основу російських формувань складали приватні військові компанії – насамперед скандально відома "Вагнер", створена олігархом Євгенієм Пригожиним за підтримки ГРУ. Поряд із нею з'явилися десятки інших ПВК, що формально існували поза законом, але фактично діяли як паралельна армія Кремля. Самих мілітарі спільнот у РФ також достатньо, але ми опишемо основні.
Почнемо з REVERSE SIDE OF THE MEDAL – спільноти, яка народилася в хаосі перших місяців повномасштабного вторгнення. Весна 2022-го, Telegram-канал з брутальними репортажами прямо з окопів, без прикрас і цензури та прямим зв'язком з ПВК "Вагнер". Автор виливає на аудиторію суміш власних думок, фронтових відео, естетичних фото, реклами "Вагнера" та записів ефірів з топовими мілблогерами.
Саме гості каналу й зробили RSOTM іменем. Владлен Татарський, якого наші спецслужби прибрали в Санкт-Петербурзі у квітні 2023-го. Даниїл Безсонов, заступник міністра інформації псевдо – "ДНР". Такі колаборації – не просто контент, а пропуск у вищу лігу російського мілблогерства та шлях до масової аудиторії.
Але RSOTM це не тільки пропаганда. Тут розкрутили цілий бізнес на продажу мерчу з фірмовою емблемою: червоний череп, дві мінометні міни. Адміністратор називає проєкт "таємним орденом червоного черепа". Ідея створити культ закритого клубу "своїх", елітного братства, де вхід тільки для тих, хто пройшов крізь війну. Символіка працює на ідентичність – "ми не просто канал, ми орден".
Фірмова емблема / Телеграм-канал RSOTM
Цікаво, що українська спільнота ЩИЩЪ має власний орден – "Орден Червоної Піки". Доказом належності до цього кола осіб є патч, який видають за особливі заслуги й лише після голосування основних членів "ордену". Причому з'явилась ця традиція раніше, ніж RSOTM взагалі почав своє існування. Виходить, що росіяни й тут не змогли придумати нічого свого, а просто скопіювали концепцію елітного братства з нагородною системою в української мілітарної спільноти. Навіть у символіці та ідеології "таємного ордену" вони виявилися неоригінальними, запозичивши напрацювання свого ненависного противника.
Фото патчу ЩИЩЪ "Орден Червоної Піки" на українському бійці / Інстаграм
Засновник RSOTM старається залишитись анонімним. Але видання "Сирена" змогла встановити особу адміністратора каналу. За каналом REVERSE SIDE OF THE MEDAL стоїть Віктор Володимирович Швиков, колишній міліціонер з Ростова-на-Дону. Швиков служив у загоні міліції спеціального призначення (нині СОБР) з 1998 по 2000 рік, брав участь у патрулюванні кордону з Чечнею та подіях у Ботліху 1999 року, які переросли у другу чеченську кампанію. Його кар'єра в органах закінчилася скандально – двічі звільняли за прогули, він судився з керівництвом, стверджуючи про особисту неприязнь та "зачистку стариків". Після остаточного звільнення у 2012 році Швиков, за його словами, став "вільним художником" і брав участь у кількох конфліктах, зокрема в Сирії та на Донбасі. Українська база "Миротворець" ідентифікує його як колишнього найманця ПВК "Вагнер" та агента російської військової розвідки, відомої як ГРУ.
Творець RSOTM в інтерв'ю проєкту "Льодоруб" та Віктор Швиков на фото з сайту "Фонду ветеранів бойових дій" / Сирена
Правовласником товарного знаку RSOTM – червоного черепа з двома мінометними мінами – офіційно зареєстрована його дружина Анна Швикова, яка до 2018 року працювала в судовій системі, зокрема помічницею голови Жовтневого районного суду Ростова-на-Дону. Сам Швиков фігурує як один із засновників та президент "Фонду ветеранів бойових дій", який отримував подяки від депутатів "Народної Ради ДНР" за "активну допомогу дітям молодої республіки".
Найвідомішою і, мабуть, найвпливовішою в Росії спільнотою є 715 Team. Вона виникла як тактичний медіа-проєкт, але швидко перетворилася на потужний ідеологічний центр, який формує образ "нової російської армії" та культивує агресивний мілітаризм.
Патч 715 Team / Російські медіа
Спільнота з'явилася приблизно у 2017 – 2018 роках як Telegram-канал, присвячений тактиці, озброєнню та військовій справі. Назва "715" відсилає до військової тематики, існують версії про зв'язок з номерами військових частин або тактичними позначеннями. Спочатку проєкт позиціював себе як освітній ресурс для військових і любителів тактики, публікував розбори операцій, огляди зброї, аналіз бойових дій у різних конфліктах світу.
Засновники 715 Team – група колишніх військовослужбовців та ентузіастів військової справи, які мали досвід участі в конфліктах на Донбасі та Сирії. Точні імена залишаються здебільшого анонімними, що характерно для російських мілітарі-проєктів. Ця анонімність дозволяла їм говорити відверто про проблеми в армії, критикувати командування та ділитися інформацією, яка не завжди вписувалася в офіційну картину подій.
З початком повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році 715 Team різко змінила свій фокус. З аналітичного ресурсу вона перетворилася на один із головних голосів "мілітарного блогерства" – напряму, що поєднує військову пропаганду та культивування образу "справжніх воїнів". Патчі 715 стали дуже популярними у російському війську.
Найвідоміший представник основної команди та засновник 715 – Роман Хорс.
Інформацію вдалося знайти за допомогою інструменту Manticore.
Фото засновника 715 Team / Evocation.info
- Чернов Роман Володимирович
- Псевдонім: Роман Хорс
- Дата народження: 31 липня 1994 року
- Телефон: +79673534703
- Ел. пошта: opt@tdrussia.com vulkanoidstv@gmail.com chernovrv1233852@pochtabank.ru
- Паспорт: 2714532274, виданий 25.10.2014 "УФМС Росії по Ленінградському р-ну, м. Калінінград Калінінградської області"
- ІПН: 332911057612
- Прописка: Калінінградська обл., м. Калінінград, Ленінградський район, вул. Космонавта Пацаєва, буд. 5. Інші адреси проживання/реєстрації: Калінінградська обл., м. Калінінград, Ленінградський район, вул. Згоди, буд. 50, під'їзд 1, 6 поверх, кв. 32, код домофона 32. Калінінградська область, Гур'євський район, територія Садового некомерційного товариства "Рубльовочка" (селище Голубєво), вулиця Центральна, будинок 26.
- Місце роботи: блогер-співзасновник російського пропагандистського проєкту "715TEAM". Раніше проходив службу в рядах ФСО РФ.
- Участь у бойових діях: окупант, учасник вторгнення РФ в Україну. Був поранений.
Існують й інші подібні спільноти – "АГРЕССОРЫ", "Канал специального назначения", "RUSRAIDERS", "5 мг. КГВ.", "ДЕМОНЫ ЧАРЛИ", "BLACK MAMBA GROUP", "Военная организация "Эспаньола"", "Мёртвые головы". Усіх їх об'єднує одне: вони нас зневажають. Ми ж, попри всю ненависть до ворога, визнаємо його професіоналізм.
Молодіжні мілітарні рухи: два шляхи виховання воїнів
Війна формує не лише армії, а й цілі покоління. Те, як суспільство готує свою молодь до захисту країни, багато говорить про його цінності, страхи та майбутнє. Після 2014 року, а особливо з початком повномасштабного вторгнення, в Україні та Росії виникли паралельні системи молодіжних мілітарних організацій – схожих за формою, але протилежних за змістом.
"Центурія" з'явилася в серпні 2020-го – ветерани "Азова" вирішили, що їхній досвід не повинен пропадати даремно. Засновник – Ігор Михайленко, позивний "Черкас". Формально це громадська організація, але по суті молодіжне крило Азовського руху, яке готує нове покоління для захисту держави.
Логіка проста: війна не закінчилася у 2014-му, не закінчиться й зараз. Потрібні люди, які розуміють, що таке армія, дисципліна, бойове братство. "Центурія" і займається тим, що передає цей код – від тих, хто пройшов Маріуполь і "Азовсталь", до тих, хто тільки готується стати в стрій.
До початку повномасштабного вторгнення "Центурія" займалася вишколом цивільного населення в рамках кампанії "Не панікуй, готуйся", організовувала бойові вишколи та займалася патріотичним вихованням молоді на засадах українського націоналізму.
З початком повномасштабної війни у лютому 2022 року члени "Центурії" масово пішли на фронт. За словами Андрія Білецького, з близько 1100 членів організації 1040 долучилися до Сил оборони України. Станом на січень 2025 року сім членів організації отримали звання Героїв України. Члени "Центурії" стали кістяком 3-ї окремої штурмової бригади, брали участь у боях за Гостомель, Горенку та Мощун, а також увійшли до складу спецпідрозділу "Kraken" ГУР та ТРО "Азов-Дніпро".
Після масового відходу активістів на фронт "Центурії" довелося відновлювати роботу організації з нуля. Організація продовжила діяльність по всій Україні, проводячи зголошення молоді в різних регіонах – Житомирі, Тернополі, Хмельницькому, Волинській області. Станом на березень 2025 року "Центурія" мала понад 40 осередків по Україні.
Сьогодні "Центурія" поєднує патріотичне виховання з практичною військовою підготовкою. Організація проводить військові вишколи за участю військовослужбовців Нацгвардії, організовує турніри з боксу, ножового бою та фрі-файту, присвячені пам'яті полеглих захисників. У 2024 – 2025 роках "Центурія" організовувала благодійні заходи для підтримки 3-ї ОШБр, проводила навчання з домедичної допомоги, складання зброї та тактичної підготовки. Центральним завданням організації є виховання української молоді на засадах Української Державності та Європейської традиції, популяризація здорового способу життя, традиційних сімейних цінностей та українського націоналізму. "Центурія" готує молодь, яка надалі стане на захист України, формуючи резерв для Сил оборони та створюючи культуру відповідальності за майбутнє країни.
Нещодавно створили також і організацію "Бастіон", яка також належить до системи Азовського Руху. Це випливає зі стилістики емблеми руху.
Емблема молодіжного руху Бастіон / Інстаграм
А також з вигляду тренувальної зали.
Тренувальна зала молодіжного руху Бастіон / Інстаграм
Як вказано на їхній Інстаграм-сторінці: "Бастіон — це загальнонаціональна патріотична спільнота молодих українців, об’єднаних ідеєю розвитку та свободи Української нації".
В Україні існують і менші військові молодіжні організації. Так відомий військовослужбовець Давід "Хімік" Касаткін створив свою організацію РУХ 404.
Емблема молодіжної спільноти Давида "Хіміка" / Інстаграм
Основна ціль – це підготовка молодого покоління до майбутньої боротьби з РФ. До діяльності входить навчання тактичних навичок, в тому числі стрільб, фізичні тренування та інші заходи, які виховують професіоналізм, мужність та патріотизм.
Щодо російських молодіжних парамілітарних рухів – тут картина виглядає зовсім інакше. Основа, звісно, "Юнармія" – державний монстр, який поглинає дітей мільйонами. Але це лише вершина айсберга. По регіонах та містах розплодилися десятки менших організацій, кожна зі своїми особливостями, але всі з однією метою: виховати покоління, готове без зайвих питань вступити в стрій.
Росіяни будують цілу екосистему мілітаризації молоді, де "Юнармія" є флагманом, а навколо неї рій менших структур, що доповнюють картину тотального військового та патріотичного виховання.
"Юнармія" – дітище Міноборони РФ, яке з'явилося у 2016-му під назвою "Всеросійський військово-патріотичний громадський рух". Громадський хіба що на папері, насправді це державна структура, яка працює з дітьми від 8 до 18 років та готує їх до майбутніх загарбницьких воєн.
Формула проста: любов до армії, патріотизм та готовність до військової служби. Форма, стройова підготовка, військово-спортивні змагання, зустрічі з ветеранами. За кілька років "Юнармія" розповзлася по всій Росії – від Калінінграда до Владивостока, інтегрувавшись у шкільну систему. Масштаб справді вражає: організація отримала підтримку на найвищому державному рівні й перетворилася на один з основних інструментів військово-патріотичного виховання російської молоді. Система працює чітко, охоплюючи мільйони підлітків.
Емблема Юнармії / Російські медіа
Юнармія проводить військово-спортивні змагання, стройову підготовку, уроки патріотичного виховання, організовує відвідування військових частин та музеїв. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну організація активно залучається до пропаганди війни серед дітей – юнармійці беруть участь у мілітаристських акціях, відвідують поранених військових у госпіталях, збирають допомогу для армії. Станом на 2023 рік організація налічує понад 1,8 мільйона учасників по всій Росії та є одним з основних інструментів мілітаризації російської молоді.
Про саму організацію та як вона діє на ТОТ детальніше читайте в нашому матеріалі.
Точно можна сказати, що молодіжні рухи у РФ повністю централізовані й підконтрольні "партії" на відміну від українських. Чи не найважливіше в поширенні рухів це фінансування. Юнармія – проєкт Міноборони РФ, який відповідно фінансується з державного бюджету, має доступ до військових об'єктів, зброї, екіпіровки та професійних інструкторів. Вертикаль влади дозволяє швидко масштабувати організацію на всю країну через адміністративний ресурс, залучаючи школи, місцеві адміністрації та силові структури.
В Україні ж молодіжні мілітарні організації – це у більшості приватні ініціативи, що виникають серед небайдужих та патріотичних українців. "Центурія", "Рух 404", "Бастіон" існують на ентузіазмі засновників, донатах sympathizers та підтримці окремих бійців чи підрозділів. Вони не мають гарантованого доступу до державних ресурсів, полігонів чи системної підтримки. Це робить їх більш гнучкими та автентичними, але водночас обмежує масштаб та можливості.
Парадокс у тому, що українські організації, попри менші ресурси, формують більш свідоме та мотивоване покоління. Молодь приходить сюди не за наказом чи під адміністративним тиском, а за власним вибором – тому що розуміє загрозу і хоче бути готовою її зустріти. Російська ж Юнармія – це конвеєр пропаганди, де дітей з малих років привчають до беззаперечного підкорення державі та культу армії, формуючи не громадян, а покірних солдатів системи.
Ця різниця підходів відображає фундаментальну відмінність між двома суспільствами: одне будує армію для захисту держави, інше – державу для обслуговування армії.
І саме в цій різниці криється відповідь на питання, чому українська молодь масово йде захищати свою країну, тоді як російська потребує примусової мобілізації та багатомільйонних виплат за контрактом.
Війна як дзеркало двох систем
Понад десять років війни створили на теренах України та Росії два кардинально різні мілітарні світи. Формально вони можуть здаватися схожими: спільноти, угрупування, підрозділи, молодіжні рухи. Та їхня природа, мотивація та наслідки для суспільств повністю несумісні.
В Україні мілітарні спільноти виникли з потреби самооборони та громадянської відповідальності. Добровольчі батальйони, ветеранські ініціативи, освітні центри, молодіжні організації формують культуру зрілості, солідарності та професійності. Для українців мілітаризація означає не культ сили, а культуру захисту. Це не романтизація війни, а прагнення бути готовими до загроз. Саме тому такі спільноти зростають природним шляхом, знизу, на основі особистого вибору.
У Росії мілітарні рухи стали продуктом державного конструювання. ПВК, фанатські угрупування, медійні ордени, молодіжні структури на кшталт Юнармії працюють як інструмент пропаганди, експансії та контролю. Російська мілітаризація спрямована не на оборону, а на агресію. Вона не про громадянську свідомість, а про лояльність. Не про навчання, а про виховання покірної маси, готової воювати за наказом.
Ця різниця визначає майбутнє обох країн. Україна виховує покоління, яке розуміє ціну свободи й готове її захищати. Росія виховує покоління, якому прищеплюють слухняність і готовність служити інтересам влади. Одне суспільство зміцнюється, інше дедалі глибше занурюється у залежність від насильства.
У результаті саме громадянська свідомість, а не кількість зброї, визначає стійкість держави. Мілітарні спільноти виявилися не просто відповіддю на війну, а фундаментом нової ідентичності та системи цінностей. Україна обрала свободу і самоорганізацію. Росія обрала примус і мілітарний культ. Саме тому два суспільства, народжені поруч і в один час, рухаються у протилежні боки.