До того ж, нещодавно українські інженери змусили 35-кілограмового робота-рятувальника їхати вчетверо далі. Про характеристики "Пластуна" і шлях його вдосконалення повідомляє 24 Канал.

З якими проблемами стикалися військові при використанні "Пластуна"?

Заявлений паспортний запас ходу робота становив 25 кілометрів, але реальність бойових дій перетворювала його лише на 10 – 12 кілометрів радіуса дії, після чого робот мав повертатися на підзарядку.

Через це маршрути доводилося прокладати найкоротшою лінією, а на фронті вона часто проходить під вогневим контролем мінометів і безпілотників. Малий запас ходу також змушував тримати точки заряджання ближче до переднього краю, а людей – регулярно ризикувати життям, їдучи туди для обслуговування техніки.

Цього літа львівські інженери PAWELL Battery знайшли вихід із цієї технологічної пастки, збільшивши запас ходу "Пластуна" вчетверо – до 100 кілометрів.

Робот Пластун
НРК "Пластун" / Фото, надане 24 Каналу

Вміщується у багажник легковика і рятує десятки поранених щомісяця

"Пластун" з'явився як пряма відповідь на запит військових: потрібна машина, яка виконуватиме небезпечну роботу замість людини.

Результат – ультралегкий робот вагою близько 35 кілограмів, який одна-дві людини можуть привезти звичайним автомобілем, швидко підготувати й відправити на завдання. При цьому він здатний везти до 50 кілограмів вантажу – більше власної ваги – або евакуювати пораненого вагою до 120 кілограмів на спеціальних ношах.

Платформа одразу універсальна: під завдання на неї ставлять різне обладнання. Є модифікації:

  • логіст;
  • мінер;
  • камікадзе.

У розробці – модулі для спостереження, радіоелектронної розвідки та РЕБ, а також система датчиків, яка може одночасно "чути" звуки, відчувати рух ґрунту та виявляти об'єкти за допомогою радіохвиль.

Логістичний тупик: чому короткий забіг техніки змушував людей підходити до лінії вогню?

У реальних бойових умовах головним обмеженням "Пластуна" став запас ходу – те, як далеко робот міг працювати без повернення на базу. Заявлений запас ходу НРК "Пластун" – 25 кілометрів. Але фактично це радіус роботи лише 10 – 12 кілометрів: робот був прив'язаний до ротного тилу і після кожного виїзду мав повертатися на підзарядку.

З таким запасом маршрут доводиться прокладати найкоротшою лінією – під дроном і мінометом.

Була й інша проблема: робот із запасом ходу 25 кілометрів не може працювати далеко від точки заряджання. Її доводиться тримати ближче до передової, а отже, людям теж доводиться регулярно їздити туди, щоб обслуговувати техніку.

Тоді команда львівських інженерів PAWELL Battery подумала: а що, якщо замінити батарею "Пластуна" на таку, яка дасть у кілька разів більше енергії? Штатну літій-іонну батарею замінили на твердотільну – і зберегли сумісність із електронікою самого робота.

Результат приголомшив: нова батарея збільшує запас енергії "Пластуна" більш ніж учетверо, а розрахунковий запас ходу тепер становить 75 – 100 кілометрів замість 25.

Запас енергії дав можливість їхати довше і безпечніше: в обхід, по низинах, по зворотних схилах, з паузами в укритті. Робот перестає виконувати одноразовий рейс та працює цілу зміну,
– пояснює співзасновник PAWELL Павло Есип.

Нова хімія: одна батарея дозволила "Пластуну" їхати вчетверо далі

Розробники змінили саму хімію батареї – перейшли на твердотільні елементи замість звичайних літій-іонних. Завдяки цьому з кожного кілограма батареї вдається отримати приблизно на 60% більше енергії.

Результат: робот має у чотири рази більше енергії на одному заряді, а вага батареї зросла лише вдвічі.

"Нова батарея підходить під ту саму електроніку, той самий робочий діапазон напруги й ту саму систему керування батареєю, що й штатна. Виробнику "Пластуна" не треба переробляти сам робот, силову електроніку чи зарядну інфраструктуру – батарея просто стає на місце старої", – говорить Павло Есип.

Як виглядає "Пластун": дивіться фото, надані 24 Каналу

Стеля можливостей для "заліза": як запас ходу у 100 кілометрів змінює фронт

Збільшений запас ходу відкриває місії, які раніше було складно або взагалі неможливо виконати:

  • Забезпечення позицій у глибині – тих, куди сьогодні їдуть тільки колесами та тільки вночі.
  • Багатоточкові маршрути – один виїзд із заїздом на 3 – 4 позиції замість чотирьох окремих рейсів.
  • Тривале чергування – робот може виїхати, стати в укритті на маршруті й чекати кілька годин, поки знадобиться: під евакуацію, під підвезення боєприпасів у момент штурму, під ретрансляцію зв'язку. Раніше кожна година очікування "з'їдала" запас ходу, потрібний на повернення, тож роботів тримали на базі.
  • Мінування та розмінування – завдання, де рух не зводиться до "доїхати": платформа довго маневрує на малій швидкості в одній зоні.

Розробники говорять, що акумулятор став тим фактором, який визначає стелю можливостей будь-якого наземного робота. Двигуни, підвіска, зв'язок та камери вже достатньо якісні – робот виконає рівно стільки завдань, на скільки вистачить енергії.

Тому нову батарею зробили сумісною зі штатною електронікою "Пластуна", щоб її можна було ставити на інші платформи без переробки самого робота – і той самий принцип чотирикратного запасу ходу масштабувати на інші наземні комплекси Сил оборони.