Російські "Шахеди" вже давно не обмежуються польотом за координатами, записаними перед стартом. Частина безпілотників отримала камери, MESH-модеми та можливість підтримувати зв'язок з оператором.

Для цього Росія вибудовує цілу інфраструктуру: використовує інші дрони як повітряні ретранслятори, наземні станції у Білорусі та навіть комерційні мобільні мережі. А тепер з'явилася ще одна версія: компактні російські ретранслятори можуть працювати безпосередньо в Києві.

Росія поступово перетворює частину своїх далекобійних ударних БпЛА на керовані в польоті апарати, для яких зв'язок стає не менш важливим, ніж супутникова навігація. На це звертають увагу українські військові фахівці, Державна прикордонна служба та радник президента з технологічних питань Сергій "Флеш" Бескрестнов.

Історія з ретрансляторами вже вийшла далеко за межі технічної дискусії: у червні Україна офіційно заявила про чотири російські вузли у Білорусі та вимагала їх вимкнути. У вересні ДПСУ повідомила, що білоруська сторона знову допомагає Росії таким обладнанням.

Перші Shahed-136 були доволі прямолінійною зброєю. Перед запуском у безпілотник завантажували маршрут і координати цілі, після чого він летів до заданої точки, використовуючи інерціальну та супутникову навігацію.

Як пояснював RFE/RL український авіаційний експерт Анатолій Храпчинський, нові російські модифікації можуть отримувати команди вже під час польоту. Це дозволяє змінити маршрут або ціль після запуску. Для цього, однак, між оператором і дроном має існувати канал передачі даних.

Росія почала вирішувати проблему за допомогою MESH-мережі. Її принцип можна спрощено порівняти з ланцюжком: сигнал не обов'язково має напряму пройти сотні кілометрів від наземного оператора до ударного безпілотника. Його можуть передавати проміжні вузли.

Таким вузлом може бути інший дрон або наземна станція. У результаті оператор отримує можливість підтримувати канал із безпілотником значно далі від власної позиції.

Military 24 вже розповідав про випадок, коли "Шахед" з онлайн-керуванням атакував український об'єкт ППО. За словами "Флеша", росіяни використовують MESH-модеми на "Шахедах" і "Герберах", причому частина дронів у такій мережі може працювати ретрансляторами для інших.

Така схема принципово змінює можливості ударного безпілотника. Замість "летючої бомби", яка після старту прямує до заздалегідь заданих координат, Росія отримує апарат, політ якого за наявності стабільного каналу можна коригувати.

Особливо небезпечною ця технологія стає у поєднанні з камерою.

Якщо оператор отримує відео з борту та може передавати команди назад, принцип застосування такого апарата починає нагадувати звичайний FPV-дрон, тільки з дальністю у сотні кілометрів і значно більшою бойовою частиною.

Саме такий розвиток отримали нові російські реактивні безпілотники. Як писав Military 24 в огляді "Герані-4", на нових апаратах знаходять камери та мережеве обладнання, а оператор потенційно може коригувати маршрут безпосередньо під час польоту.

Це дає кілька нових можливостей. Дрон може змінити напрямок після отримання нової інформації, коригувати захід на ціль або намагатися атакувати об'єкт, для якого одних координат недостатньо.

Саме тут і виникає головне обмеження: що ближче дрон підлітає до цілі і що точніше оператор хоче ним керувати, то важливішим стає стабільний канал зв'язку.

Саме для цього Росії знадобилися ретранслятори.

Про проблему російського обладнання на території Білорусі українська влада публічно заговорила ще у першій половині 2026 року.

20 червня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна знає про чотири ретранслятори в Гомельській та Брестській областях. За його словами, обладнання допомагало Росії завдавати ударів по Житомирській, Рівненській і Волинській областях, зокрема по енергетичних та залізничних об'єктах. Reuters також повідомляв про вимогу Києва демонтувати ці станції.

У розмові з RFE/RL Храпчинський пояснював, що таке обладнання може встановлюватися на звичайних телекомунікаційних або телевізійних вежах. Для неспеціаліста відрізнити його від іншої апаратури на щоглі практично неможливо.

За його оцінкою, перша ланка такої мережі може забезпечувати якісний канал зв'язку приблизно на 150 кілометрів. Далі його можна продовжувати іншими вузлами MESH-мережі.

Географія тут працює на користь Росії. Білоруський кордон проходить зовсім недалеко від Київської, Житомирської, Рівненської та Волинської областей. Висока антена на білоруській території отримує великий радіогоризонт над північчю України.

За словами "Флеша", до вимкнення цієї інфраструктури приблизно 90% російських розвідувальних безпілотників, які працювали над Києвом і Київщиною, так чи інакше користувалися білоруським напрямком зв'язку. Він також розповідав про онлайн-керовані "Шахеди", якими взимку систематично атакували залізничний напрямок між Ковелем і Києвом.

Після жорсткої публічної реакції Києва ситуація на деякий час змінилася.

За даними української сторони, 22 червня ретранслятори вимкнули. При цьому залишалося незрозумілим, чи обладнання справді демонтували, чи лише припинили його роботу. Білорусь офіційно існування таких станцій не підтверджувала. RFE/RL також зазначало, що не змогло незалежно підтвердити існування всієї заявленої мережі.

Ця різниця виявилася принциповою. Вимкнути передавач і демонтувати інфраструктуру - зовсім не одне й те саме.

"Флеш" пояснював, що повернути такий вузол до роботи можна досить швидко: встановити антену та необхідне обладнання, забезпечити живлення й інтернет. За його словами, команда інженерів може виконати таку роботу за кілька годин.

У вересні з'явилися ознаки, що проблема повернулася.

Речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко повідомив про повторне використання білоруських ретрансляторів під час атаки в напрямку "Ягодина". За його словами, російські "Шахеди" та "Гербери" тримаються поблизу білоруського кордону, отримують звідти сигнал і після цього можуть проникати далі у західні області України.

30 вересня Демченко знову заявив, що білоруські ретранслятори допомагають російським дронам діяти над Волинню фактично до польського кордону.

Тобто станом на початок жовтня історію з білоруськими ретрансляторами вже не можна вважати лише припущенням окремих експертів. Їх використання публічно підтверджують представники української влади та ДПСУ.

Тут система стає ще цікавішою, бо MESH-ретранслятори - лише один із каналів. За оцінкою "Флеша", яку він озвучував улітку, приблизно 80% відповідно оснащених "Шахедів" використовували MESH-зв'язок, тоді як близько 20% мали LTE-модеми. Такі апарати можуть підключатися до звичайної комерційної мобільної мережі Білорусі.

У вересні Бескрестнов звернув увагу на характерні маршрути російських дронів: вони намагалися якомога довше триматися біля білоруського кордону.

Експерт пов'язав це з можливістю використовувати білоруські LTE-мережі. Російські SIM-картки мають роумінг у Білорусі, тому встановлений у дроні модем може підключатися до місцевих базових станцій. За оцінкою "Флеша", зв'язок може залишатися доступним приблизно на 20 - 30 кілометрів углиб української території від кордону.

Але тут є важливий нюанс. "Флеш" наголошує, що LTE у цьому сценарії не обов'язково означає ручне керування дроном. Через мобільну мережу апарат може передавати телеметрію: своє положення, інформацію про проходження маршруту, а також дані про ділянки, де він стикався з роботою РЕБ.

Для Росії навіть така інформація дуже цінна. Після масованої атаки можна проаналізувати маршрути десятків або сотень дронів і зрозуміти, де вони втрачали навігацію або зв'язок, а де проходили без проблем. Наступну хвилю можна прокласти вже з урахуванням цих даних.

Тому під одним словом "зв'язок" насправді приховуються різні функції: телеметрія, передача відео, отримання команд і повноцінне ручне керування.

На початку жовтня "Флеш" висунув значно тривожнішу гіпотезу.

Він припустив, що один або кілька російських MESH-ретрансляторів можуть тимчасово працювати безпосередньо у Києві.

За його оцінкою, таких вузлів може бути лише від одного до трьох. Їхнє завдання - створити короткочасний канал зв'язку з дроном саме на фінальній ділянці польоту, коли оператору потрібно точно довести апарат до цілі.

Military 24 уже писав про цю версію "Флеша". Експерт звернув увагу на удари, під час яких, на його думку, складно пояснити точність лише польотом за наперед заданими координатами. Зокрема, він аналізував удари по будівлях і мостах та можливість збереження каналу управління до самого моменту атаки.

Водночас тут потрібно провести чітку межу: публічного підтвердження СБУ, Повітряних сил або інших державних структур про знайдені російські MESH-станції в Києві наразі немає.

Сам Бескрестнов також допускає, що його технічна версія може виявитися неправильною. За його словами, фахівці аналізують уламки дронів і шукають альтернативне пояснення каналу зв'язку.

Тому говорити про встановлену російську мережу всередині столиці як про доведений факт поки зарано.

Головна проблема полягає в тому, що для цього зовсім не потрібна велика вежа, схожа на білоруські об'єкти.

Після появи дискусії "Флеш" показав приклади MESH-модемів, на базі яких теоретично може бути побудований такий вузол. Йшлося про пристрої потужністю від кількох до кількох десятків ватів.

Вони достатньо компактні, щоб обладнання можна було розмістити у приміщенні, автомобілі або навіть валізі. Для роботи вузлу потрібні живлення, антена та канал до інтернету.

Це вже зовсім інша проблема, ніж пошук антени на великій телекомунікаційній вежі.

У густонаселеному місті працюють тисячі Wi-Fi-точок, мобільних модемів, радіорелейних каналів та іншого передавального обладнання. Невеликий передавач, який активується лише на короткий час під час атаки, значно складніше локалізувати.

Саме короткочасність потенційної роботи робить таку схему логічною з погляду противника. Постійно увімкнений передавач рано чи пізно можна знайти за радіовипромінюванням. Якщо ж він виходить в ефір лише тоді, коли ударний дрон уже наближається до столиці, час на його пошук різко скорочується.

Це, однак, технічне пояснення можливого принципу роботи, а не доказ того, що такі пристрої вже знайдені в Києві.

На перший погляд може здатися, що білоруських ретрансляторів достатньо. Але радіозв'язок має фізичні обмеження.

Що далі дрон від наземної станції і що нижче він летить, то складніше підтримувати стабільний прямий канал. На нього впливають рельєф, забудова, висота польоту, радіогоризонт і українські засоби РЕБ.

Висока антена у Білорусі може забезпечити зв'язок на значній відстані. Повітряний ретранслятор може продовжити його ще далі. Але для передачі відео і ручного наведення на фінальних секундах атаки потрібен максимально надійний канал.

Саме тут гіпотетичний ретранслятор усередині міста мав би найбільшу цінність: йому не потрібно передавати сигнал через половину України. Він мав би "підхопити" дрон лише на завершальній ділянці.

Це також пояснює, чому Бескрестнов пов'язує пошук таких пристроїв із проблемою захисту Києва засобами РЕБ.

Ідея звучить просто: якщо "Шахед" потребує радіоканалу, його треба заглушити. На практиці велике місто насичене власними системами зв'язку. Суцільне потужне придушення широких діапазонів може впливати не лише на ворожий дрон, але й на цивільні та державні системи, мобільний зв'язок, навігацію та інше обладнання.

Є й друга проблема. Сучасний "Шахед" не обов'язково залежить від одного каналу протягом усього польоту. Він може частину маршруту пройти автономно, використовувати супутникову навігацію, в іншій зоні передавати телеметрію через LTE, а MESH-зв'язок отримати лише на окремій ділянці.

Тому боротьба дедалі більше нагадує протистояння не з одним дроном, а з цілою системою.

Саме це, мабуть, є найважливішою зміною останнього року.

Раніше головною характеристикою "Шахеда" були дальність, бойова частина та відносно низька ціна. Тепер до них додається ще одна характеристика - зв'язок.

Росія експериментує з MESH-модемами, LTE, камерами, повітряними та наземними ретрансляторами. Білоруська інфраструктура дозволяє розширювати цю мережу на північ України, а комерційний мобільний зв'язок може забезпечувати додатковий канал передачі телеметрії.

У випадку Києва поки є лише обґрунтована технічна версія "Флеша" про локальні ретранслятори, а не встановлений факт їхнього існування.

Проте сам напрям розвитку вже добре помітний. Реактивна "Герань-4", яку детально розбирав Military 24, показує наступний етап: швидкий ударний апарат із камерою та мережевим обладнанням, який за наявності зв'язку дедалі менше нагадує класичний баражувальний боєприпас і дедалі більше - великий далекобійний FPV.

А ретранслятори в цій системі стають тим, що дозволяє оператору залишатися в контурі керування далеко за межами звичайного радіогоризонту.