Розвиток дронів дав Україні паритет у війні з росіянами, котрі мають перевагу в кількості озброєння й особового складу. Однак БпЛА – це не лише можливості, але й виклики, бо розвиває їх і противник.

Один із ключових викликів – логістика. Через активність дронів українські бійці мають перебувати на позиціях тривалий час, поки не буде умов для виходу. Часом це тижні, іноді – місяці чи навіть рік.

У таких умовах постає абсолютно логічне питання – а як забезпечувати воїнів на нулі? Не так давно неабиякий скандал розгорівся довкола 14-ї бригади, командування якої звинуватили в тому, що бійці на позиціях були без їжі та води довгий час. Але хто та як має забезпечувати воїнів?

Нещодавно я побував у бійців 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго на Лиманському напрямку. Тут, як і в багатьох підрозділах, забезпечення військових на передовій – важлива частина роботи і є окремі люди, котрі за це відповідають. Як забезпечують піхотинців на нулі в сучасних умовах і як у цьому допомагають дрони та наземні роботизовані комплекси (НРК) – читайте в матеріалі для сайту 24 Каналу.

Цікаво Місія "Закрити небо"․ Як бійці 66-ї бригади працюють із дронами-перехоплювачами та знищують російські БпЛА – репортаж

Кілька місяців тому я говорив із "Грузином" – піхотинцем 66-ї ОМБр, який провів на позиціях 104 дні – майже всю осінь і початок зими цього року. І чи не найбільше мене цікавило одне питання – а як на позиції доставляли їжу чи боєкомплект, якщо ситуація навіть не дозволяла проводити ротації? У відповідь піхотинець казав лиш одне слово – "глово". У цивільному житті – це популярна компанія з доставки продуктів, а на війні – "кур’єри майбутнього", котрі дронами забезпечують побратимів усім необхідним.

Тому їдучи до 66-ї ОМБр, я дуже хотів на власні очі побачити, як же ж працює те саме "глово". Якщо просто, то це виглядає так – одна з механізованих формує необхідні пакунки, а оператори БпЛА доставляють їх на передову. Використовують як важкі бомбери, так і НРК, залежно від потреби та можливості, адже немає окремих екіпажів, які займаються лише доставкою.

Забезпечення передової – важливе завдання однієї з механізованих рот 66-ї бригади. Підлеглі командира роти з позивним "Львів" іноді можуть підготувати за день до кількох десятків пакунків. Часом для того, аби підготувати їх, доводиться їхати у найближче місто, бо запити бувають різні. Але про це згодом. Ми ж почнемо з самого початку.

На радіостанції тишу розривають слова "Прийом". З піхотної позиції хочуть замовити перелік продуктів. Черговий уважно все занотовує й передає ротному. Починається робота.


Черговий приймає замовлення бійців із позиції / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Цього разу замовлення звичайне – їжа та вода. Хлопці стають до роботи – збирають посилку, яку скине пізніше важкий бомбер. Тому є певне обмеження – тільки до 10 кілограмів.

Коли отримуємо замовлення, дивимося, що маємо в наявності. Допустимо, чогось немає або боєць захотів чогось такого, чого в нас немає. Якщо в нас є можливість, то їдемо в місто й за ротні гроші купуємо все необхідне, щоб піхотна позиція була забезпечена,
– каже "Львів".


"Львів" – командир механізованої роти / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

У пакунку опиняються ковбаса, хліб, солодощі, консерви та інші продукти. Насамкінець до пакунка кладуть лист з останніми новинами з фронту, аби бійці знали, що відбувається, поки вони на нулі.

Командир роти каже, що сьогодні замовлення стандартне, але бувають різні випадки.

Було один раз у нас таке замовлення від бійця – в одного з його побратимів на позиції був день народження, тому він просив колу. Ми купили одну чи дві пляшки. Щоправда, гази треба було випустити, щоб вона не була тверда й при падінні не луснула,
– пригадує "Львів".

Саме доставка води тривалий час була проблемою. Варто прояснити, що важкий бомбер не доставляє пакунок прямо на позицію – він його скидає з висоти. І зазвичай через радіогоризонт дрон не може опуститися низько. Тож пакунок летить із висоти кількадесят метрів. Раніше це було 60 – 70 метрів. Зараз же до пакунків додають мотузки, щоб зменшити відстань до землі.


Вода готова до доставки / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Хоча повністю це проблему води все одно не вирішує, бо при падінні з висоти пляшки можуть луснути. Тому кожну з них обгортають плівкою з пухирцями. Хоча раніше вдавалися й до інших методів. Про один із таких у нещодавньому інтерв’ю нам розповідав командир роти піхоти на позивний "Сапер" із 1-го батальйону KASSTA 66-ї ОМБр. Взимку хлопцям скидали пляшки замороженої води, тобто по факту – лід. Навіть якщо пляшка не витримувала падіння, лід можна було зібрати й потім розтопити.

До речі, також "Сапер" розповідав про нестандартні замовлення від бійців із "нуля", що викликають приємну посмішку.

Іноді бувають такі запити, що я не розумію, нащо це їм треба. Якщо такі речі замовляють, значить, у людей все необхідне уже є. Буває, замовляють книжки або журнали. Іноді просять щось на кшталт тетріса, щоб якось час гаяти,
– казав "Сапер"

Пакунок із харчами й новинами, а також ящик тої самої "Прозорої" готові до відправлення. До ящика з посилкою додають 50 метрів мотузки, щоб прив’язувати пакунки до бомбера й зменшувати відстань, з якої вона буде падати. Це підвищує шанси того, що все дійде цілим.


Зважування готової посилки для піхотинців на передову / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Та зараз бомбери – не єдиний засіб доставки провізії. Цю роль на себе беруть також наземні роботизовані комплекси.

На вулиці вечоріє. Зазвичай це означає, що пора йти спати, але це точно не про роту НРК. Бійці п’ють каву й готуються до місії. Сьогодні вона особливо відповідальна – потрібно доставити провізію й боєкомплект побратимам на нулі й забрати тіло загиблого.

НРК доставили на точку, звідки він рушатиме. Про це сповіщає голос із рації. Є контакт, камера працює, пульт також. Уже за кілька хвилин починається операція. Потрібно доїхати на позиції за близько 14 кілометрів від стартової точки.


Оператор "Кас" починає місію з НРК / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Командир роти на зв’язку з побратимами з інших підрозділів, зокрема з аеророзвідкою, котра супроводжує НРК на позицію. Оператор НРК "Кас" пильно стежить за монітором. За його плечима – чималий досвід, тому він керує майже не дивлячись на пульт.

Оператор справді має неабиякий бекграунд. Одного разу йому вдалося маневрувати й уникнути прямого влучання FPV-дрона в НРК. Попри атаку двох ворожих безпілотників він зумів успішно виконати місію, хоча комплекс і зазнав пошкоджень.

Ми доставили вантаж на піхотну позицію. Вже поверталися й так сталось, що FPV влетів нам прямо в камеру. Ми тоді розвернули НРК і почали рух заднім ходом. І тут хлопці, які забезпечували аеророзвідку, попередили про ще один FPV. Ми швидко зреагували й завдяки команді старших групи та їхнім підказкам ми феєрично врятували наш НРК,
– пригадує "Кас".

Оператор НРК каже, що якусь мить він чекав, поки ворожий борт наблизиться, щоб маневрувати, й у нього не було часу відкоригувати свій курс. Саме це допомогло врятувати комплекс. Загалом це була чи не найдовша місія за час служби "Каса" – вона тривала аж 10 годин.


Управління НРК здійснюється дистанційно / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Командир відділення НРК "Воллі" пригадує, що операція була й справді складна, тому що команда була налаштована всіма способами врятувати борт. По-перше, борти типу "Тарган" є доволі цінними, по-друге – зараз загалом існує певна нестача цих засобів.

Через те що повернення з позицій тривало довго, іноді оператора "Коса" підміняли за пультом управління. Й ще, звісно, боролися з втомою жартами.

Ми робили все, що могли, хоча борт вже показував, що доїхати йому буде важко, – камери почали відпадати, сам НРК перегрівався. Ми трималися на жартах і підколах, щоб далі робити бойову роботу. Хто втомився – давали їм час перепочити. У нас штурман може сісти на місце оператора й так само оператор на місце штурмана. І старший групи може допомагати в будь-які моменти,
– каже "Воллі".

Та історія "Терміта" на цьому не скінчилася. Після повернення в майстерні змогли відремонтувати борт і він здійснив ще кілька місій. Однією з останніх місій цього НРК була евакуація пораненого воїна, яку вдалося здійснити успішно.

У логістиці НРК має перевагу – він може перевозити набагато більше вантажу, ніж бомбер. У середньому йдеться про 200 кілограмів провізії. Зараз логістичні завдання частіше виконують НРК. Проте бомбери залишаються важливими в цьому питанні, оскільки є випадки, коли це єдиний спосіб доставити вантаж.

За менш ніж годину НРК виходить на фініш – наближається до посадки. Борт зупиняється, вже за хвилину на моніторі ми бачимо двох піхотинців, котрі розвантажують провізію.


Штурман під час місії / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Оператор має час перепочити перед наступним етапом місії. Хтось, включно зі мною, п’є чергову порцію кави. Й далі відбувається найважчий епізод: я бачу в моніторі, як знову з’являються ті самі двоє бійців, котрих не було кілька хвилин. Та тепер вони вантажать на борт тіло свого загиблого побратима. Потім – його зброю та особисті речі.

Бійці дають сигнал, що свою роботу завершили. Оператор знову береться до керування, починається другий етап місії. Складніший. На пункті управління майже ніхто не розмовляє.

Такі місії складні в організації. Коли ти везеш продукти, то це, грубо кажучи, робота в одну сторону, назад ти тільки повертаєш борт. А коли ти везеш полеглого побратима, то на тобі велика відповідальність – довезти його назад. Ми пускаємо в дію всі можливі способи, зокрема допомогу від суміжників, щоб виконати це завдання,
– зазначив після операції "Воллі".

Щодо цього випадку складно сказати, що "місія успішна", проте тіло полеглого побратима вдалося евакуювати з позицій.

Бійці кажуть, що часом вони проводять евакуації поранених. Такі операції відбуваються частіше. "Кас" додає, що ще не мав нагоди зустрітися з кимось із тих, кого вивозив з "нуля", але в майбутньому дуже б хотів.


Пульт управління НРК / Фото Івана Магуряка для 24 Каналу

Часто командири різних рівнів, з якими мені доводилось спілкуватися, кажуть одне й те саме – усі підрозділи армії заточені для головної місії: забезпечення піхоти. Технології дають можливості й створюють виклики, проте територія під нашим контролем, поки на ній стоїть наш піхотинець. Земля стає вільною, коли на неї ступає нога нашого воїна. І цього зараз технології змінити не можуть.

Проте змінилася сама війна. Зараз може дивно звучати те, що у 2022 році на піхотних позиціях ротації відбувалися мало не щодня й часто ледь не до самих окопів можна було доїхати. З кожним роком відстань, яку доводиться долати пішки до позицій, зростає. Як і тривалість виходів.

Дрони зараз є ключовим елементом цієї війни. Ми бачимо удари по ворожій логістиці й бачимо результати. Однак на полі бою дрони без людини не дадуть потрібного результату. Тому все більше ми розуміємо, як підрозділи зараз працюють на піхоту. Роти забезпечення, оператори БпЛА та НРК роблять усе, аби забезпечити бійців на передовій. Шукають нові способи покращити якість виконання цих завдань і рішення для поточних проблем.

Та зрештою, в сучасних умовах, коли ми говоримо про доставку провізії дронами, йдеться не тільки про піхотинців. Кілзона, на жаль, розростається. Тому їжу, воду й боєкомплект такими способами треба підвозити вже іншим позиціям. Наприклад, артилеристам чи позиціям БпЛА.