Наша концепція – це поступове зростання, – Раміль Мехтієв про плани та перспективи компанії ENSO

Компанія ENSO з початку свого існування декларувала особливий підхід до будівництва, не намагалась йти за течією, орієнтуючись виключно на власні критерії якості. Знову запускаючи процеси на будівельних майданчиках столиці, у компанії запевняють – відновлюють активність лише з чітким розумінням, як і що мають робити, та з урахуванням ризиків воєнного стану.

З якими новими викликами зіштовхнувся девелопер та як їх вдається вирішувати – 24 каналу розповів СЕО компанії Раміль Мехтієв.

Чимало девелоперів ще раніше заявляли, що відновили будівництво на майданчиках. В ENSO, за попередніми заявами, все ще чекали на нормалізацію безпекової ситуації, щоб повернутись до своєї роботи в Києві. Одне дуже відоме видання навіть припустило, що компанія планує йти з ринку. Щоправда, там не обійшлось без дуже поверхневого аналізу та дивних конспіративних припущень. Та все ж, чи мали рацію журналісти, чи ENSO відновило роботу й планує далі бути учасником ринку?

Мова не про те, що ми відкрили продаж і готові в якомусь форматі пропонувати квадратні метри, щоб отримувати доходи. А ми, власне, змогли прийти до відновлення роботи на майданчиках. Для цього був необхідний інжиніринговий склад і ті, хто працюватиме з клієнтами – менеджери клієнт-простору. Тобто компанія не в обмеженому режимі, а повноцінно, з усім переліком наших функцій, відновила роботу.

Декілька місяців тому я декларував, що не бачу таких можливостей до завершення воєнного стану. Тож мені можна зараз закинути, що ось, – його ж продовжено на 90 днів. Але я декларував якраз той мінімальний період, який дозволяв і державі, і нам визначити, в якій системі координат ми живемо. Оскільки ми – компанія, яка працює в межах Києва, нас цікавить ситуація конкретно тут.

Беручись за відновлення робіт, можемо відмітити для себе умовну стабілізацію, при якій місто Київ вчиться жити у воєнний час – з його ризиками і загрозами. І якщо раніше нас зупиняла, зокрема, неможливість гарантувати безпеку співробітників та постачальників, ми зафіксували, що з початку липня жителі так чи інакше повернулися до столиці та прийняли ризики війни. Відтак, маючи людський ресурс, постало питання, наскільки ми можемо забезпечити логістику. І вже з певними змінами бізнес-правил бачимо можливість забезпечити реалізацію своїх зобов'язань перед клієнтами та інвесторами. В умовах відносно стабільної безпеки та з прогнозованою логістикою, керуючись лише розумом, а не емоціями, ми відновили свою роботу.

Але водночас ми розуміємо, що українці досі живуть тим жахливим днем – 24 лютого. Члени нашої команди служать у ЗСУ та виконують завдання у складі ТрО. А компанія підтримувала Збройні Сили України з перших днів війни і робитиме це й надалі: фінансово, гуманітарними вантажами, спеціальним транспортом і всім тим, що так необхідно для перемоги нашої держави.

Щодо інформації у ЗМІ, важко коментувати думки журналіста, з цим є в країні певні нюанси. Журналістські прогнози можуть будуватися будь-які, але тим часом компанія з 26 серпня всупереч "інсайдерській" інформації відновила роботу та продовжує бути активним учасником ринку.

З якими ключовими проблемами зіштовхнулася компанія при відновленні будівництва? Чи вистачає робітників, будматеріалів для повноцінної роботи?

За цю паузу ми змогли зробити новий план роботи, адаптований під теперішні реалії: виробничі, складські, логістичні. Будемо відновлюватись поетапно: потрібен час, аби вийти на ту ж швидкість і на ту кількість членів команди, яка адмініструвала всю роботу до війни. Етап нарощування може зайняти від одного до декількох місяців – з точки зору виходу на оптимальний для нас режим.

Підрядники зараз є заручниками ситуації, коли вони забезпечені не повною мірою кваліфікованими співробітниками. І якщо є змога закупити необхідну кількість матеріалів, то постає питання: яким ресурсом виконувати роботи. Тому, приступивши, ми за короткий проміжок часу зрозуміємо, де є нюанси, які потрібно враховувати.

Які маємо зараз абсолютно нові ввідні, котрих не було раніше: з нашими західними партнерами, постачальниками, працюємо за передоплатою в розмірі 100%. Не так, як це було раніше, коли були певні гарантовані цифри.

Зараз Україна розглядається як дуже ризиковий регіон, тому у вартість уже закладаються як мінімум інші видатки логістичні, інші очікування курсу. Це навіть якщо не брати до уваги питання собівартості, актуальне для виробників зі всього світу. Йдеться не тільки про імпортні матеріали, а й про локальні, оскільки в їх основі великою мірою лежать енергоресурси. А всі прекрасно бачать і розуміють, що з ними відбувається.

Локальним виробникам вдалося відновити у достатніх обсягах постачання металу, бетону й цегли. Скло – це сьогодні повністю питання імпорту з європейських ринків. Наразі у нас немає зараз позицій, що унеможливлюють постачання, є позиції, де потрібно на це більше часу. Це пов'язано в тому числі зі зменшенням обсягів виробництва європейських виробників – їхніми спробами оптимізувати власні витрати. Ми як і раніше будемо споживати ту продукцію з місцевих ринків, яку споживали, а що було імпортним – так само буде приїжджати. Просто змінюються правила гри, наші фінансові взаємовідносини.

Поки що ми – сторона, яка замовляє матеріали в локацію, де триває війна. Для багатьох виробників те, що ми робимо, не дуже лягає в їхні прогнози. Але ми вже показали, що відрізняємося докорінно від наших європейських сусідів багатьма підходами: починаючи від ведення війни і закінчуючи тим, як швидко українці вчаться жити в нових умовах.

На перших етапах у нас багато роботи з актуалізації ланцюжків постачань, складські програми, які забезпечать нам безперебійний процес на майданчиках. Менеджери уже доступні для того, щоб відповідати на запитання клієнтів, які хочуть розуміти плани та перспективи компанії.

Компанія також перейшла в режим, при якому відновлюються процеси оплати зобов'язань, згідно з договорами розтермінування. Раніше ми декларували, що за відсутності будівництва оголошені канікули, а оскільки відновили роботи на майданчиках – оголосили про відновлення платежів.

Рішення про відновлення робіт для компанії ENSO було дуже виваженим. Чи можна сказати, що зараз немає сумнівів у тому, що ви знаєте, куди рухатись навіть у воєнний час?

Ми визначили для себе шлях, що не хочемо декларувати одні речі, за якими насправді стоятимуть інші. Споживач може сам оцінити, що декларувалося і що виходить у підсумку.

Перші два місяці були шокові для всіх. І хоч багато хто з колег почав відновлюватися вже з квітня-травня, наступні 4 місяці паузи дозволили нам уникнути необдуманих дій, залишившись у парадигмі "сім разів відміряй". Напевно, ми тієї школи менеджменту, яка має свій шлях, свої критерії та не є заручником ситуативних рішень.

Наш підхід не емоційний, а зважений. Якби ми прийняли рішення про відновлення робіт декілька місяців тому, то швидше б підіграли кон'юнктурі ринку. Всі намагалися відповідати очікуванням. А що робити, як робити – ніхто не знав. Це не хороший і не поганий підхід, він просто інший. Я певен, що наші партнери та клієнти це розуміють і цього розуміння їм достатньо. Ми є тими, ким ми є. До нас, власне, тому і прийшли, бо ми робили речі, які відрізнялися.

Як працівники компанії відреагували на відновлення діяльності ENSO? Що взагалі у вас відбувалось з персоналом від початку війни? Багатьох довелось звільнити?

Ключова реакція, для тих, хто вже на місцях, – це логічне продовження їхніх планів. Але не всі наші співробітники зараз у Києві, тож на певному етапі працюватимемо за комбінованою схемою: хтось – офлайн у столиці, а фахівці, які за кордоном – віддалено.

Я не прихильник такої схеми, адже наш бізнес великою мірою зав'язаний на особистісному спілкуванні, командних рішеннях. Водночас він заснований на людях, тож використаємо всі можливості, щоб зберегти команду, яка була до війни. Поки ми налаштовані залучати до процесів і тих людей, які зараз не присутні фізично в Києві. Це не більше 20% співробітників, котрі перебувають як в межах України, так і за кордоном. Реакція працівників позитивна, адже пів року – це достатньо тривала відпустка, щоби люди встигли засумувати за роботою.

З ініціативи компанії ми ні з ким не прощалися: було до 10 працівників, які пішли за власним бажанням. Йшлося більше про адміністративних співробітників. Це ті, хто став заручниками ситуації. Є ще інші фактори, в тому числі психологічні. Для багатьох людей незадіяність впродовж пів року в робочих процесах – це складно психологічно. Я це прекрасно розумію, тому ми йшли назустріч. У нас була домовленість, що якщо вони захочуть повернутися – ми розглянемо таку можливість.

Проте в абсолютному значенні вся команда є на місцях і готова працювати – для мене це найкраща оцінка, що з ними можна йти всюди, навіть якщо до кінця не зрозумілі нові правила взаємовідносин з підрядниками і який буде обсяг роботи.

Як швидко вдасться надолужити втрачені місяці та й чи це можливо взагалі?

Я думаю, що втрачений час не можна наздогнати чисто технологічно. Тому що ми маємо майбутнє зі знаком питання. Це призведе до зміщення завершення будівництва, адже пів року – це 20% життєвої частини усього проєкту.

Треба розуміти, що будь-який майданчик, який починає будівництво – це завжди період певної підготовки, налагодження процесів. Коли ми говоримо про підрядників, здебільшого це будуть інші бригади, інші люди, які на майданчики подивляться вперше. Може пройти декілька місяців, поки вони вийдуть на свою оптимальну швидкість – ми добре це розуміємо.

Зараз не йдеться про те, щоби на будмайданчики вийшли всі, а потім ми мали проблему – де взяти матеріали, інструментарій для них. Наша концепція – це поступове зростання, нарощування, на яке піде час. Будівництво не починається зі 100% готовності виконавця. Вересень і жовтень покажуть, який ринок, який ресурс ми маємо, з якими проблемами можемо зіткнутися. Зараз буде дуже багато тестових пілотних речей, які врахуємо та інтегруємо у процеси.

На другому етапі, вже зрозумівши всі нюанси щодо постачання матеріалів, укладемо нові договори і працюватимемо над проєктами з меншим ступенем готовності.