Наступ росіян на Куп'янськ може стати для них трагедією

Чому для росіян так важливо не допустити паузи у наступі?

Це вкрай необхідно ворогу для продовження тиску на українську оборону у Куп'янську. Адже, в іншому випадку (тобто у разі тривалої паузи у наступі) виснажені безперервними боями окупанти можуть просто не втримати свої позиції й будуть змушені відступити у разі початку масованих контратак з боку ЗСУ. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

До теми Росіяни прощупали слабке місце Сил оборони і лізуть вперед

Іншими словами, ворогу на Куп'янському напрямку зараз потрібно за будь-яку ціну забезпечити безперервність свого наступу. Причому, результативного. Адже, з тактичного погляду, підрозділи 68-ї мотострілецької дивізії та 27-ї окремої мотострілецької бригади, які прорвалися до міста, перебувають у досить вразливому становищі.

Якщо все ж таки настане така пауза, то в українського командування з'явиться можливість, а головне – необхідний час швидко знайти резерви, перегрупувати сюди додаткові сили та засоби, а потім розпочати масовані контратаки на фланзі цього вклинення. При цьому саме командування противника (6-та ЗВА) опиниться в досить складному становищі.

Сам по собі плацдарм противника на західному березі Осколу довгий, але вузький. По рубежу Кіндрашівка – Західне він має ширину близько 3 кілометрів, а в районі Красного Першого – до 5 кілометрів. По суті, через це ЗСУ цілком можуть організувати своєрідне "розчленування" плацдарму противника на будь-якому зручному для них напрямку.

Чим ближча така ділянка до Куп'янська, тим чутливішими можуть стати для ворога ці гіпотетичні контратаки ЗСУ. Він це розуміє і тому, крім завдання продовжувати свій наступ на Куп'янськ, додається ще одне – необхідність утримувати решту плацдарму.

Зрозуміло, що для одночасного вирішення цих двох завдань росіянам знадобиться жива сила на плацдармі, чисельність якої має збільшуватися майже в геометричній прогресії.

Зараз основні зусилля 6-ї ЗВА противника на її плацдармі зосереджені на південній частині, де ця армія вирішує своє основне завдання – прорватися на Куп'янськ максимально глибоко і закріпитися там. Саме туди прямувала основна маса живої сили противника.

Спорадичні атаки росіян з плацдарму на інших напрямках покликані ускладнити для українського командування маневр. Тобто вони є допоміжними.

Іншими словами, російське командування цілком усвідомлює, що воно ні в якому разі не може допустити навіть найменшої паузи у наступі в смузі 6-ї ЗВА, щоб забезпечити хоча б мінімальну стійкість своїх підрозділів. Зараз вони хоч і прорвалися до самого міста, але продовжують діяти на дуже обмеженій ділянці місцевості. Досі росіян рятувало те, що ЗСУ на цьому напрямку мають дуже обмежені сили та засоби й тому не здатні організувати для ворога щось штибу "добропільських пригод" 51-ї ЗВА. Та очевидно, що це не триватиме нескінченно.

Тому для російських військ на цьому напрямку критично важливо якнайшвидше розширити свій прорив до необхідних стабільних показників. Відповідно, в цьому плані для них зволікання – це як смерть. У цьому випадку це майже в буквальному сенсі.

Чому росіяни перетасовують свої підрозділи на фронті як колоду карт?

Якщо розглядати ситуацію на Куп'янському напрямку ще ширше, з оперативно-стратегічного погляду, то виконання сформульованих мною завдань росіян є ще більш проблематичним. 

Стратегічне командування противника, крім наступу на Куп'янському напрямку, вирішує одразу кілька інших завдань. Воно веде наступ на широкому фронті на Лиманському і Південнодонбаському напрямках, готується до відновлення наступу на Покровському та Костянтинівському напрямках, а також веде обмежені наступальні дії на Запорізькому напрямку. Крім того, ворогу, очевидно, доводиться вирішувати низку оборонних завдань на оперативно-тактичному та тактичному рівнях – на Добропільському та Сумському напрямках.

Для реалізації цих планів російському командуванню потрібні люди. Бажано в тій кількості, яка відповідає рівню стратегічних і оперативних резервів.

У цьому сенсі варто зазначити, що починаючи з кінця серпня російське командування дійсно почало перегруповувати свої сили між операційними напрямками та поповнювати оперативні резерви в цих зонах. Це викликало у низки наших експертів певний сплеск "пророцтв і прогнозів" щодо "великої осінньої наступальної операції Росії".

Читайте також На Покровському напрямку є просування в обох сторін: карти ISW на 24 вересня

Сама по собі ця ідея цілком розумна і логічна. Але, як то кажуть, у будь-якій справі є нюанси. Усі ці переміщення та перегрупування противника досить красномовні.

З'ясувалося, що досить дивними є напрямки руху ворожих формувань рівня "бригада – дивізія" у статусі резерву, що саме по собі чітко характеризує процес оперативного розгортання, нібито ударних угруповань противника.

Так, 76-та десантно-штурмова дивізія росіян, яка вперто вела бої за Юнаківку на Сумському напрямку, була перекинута у Південну операційну зону, в смугу 35-ї ЗВА, замінивши сили цієї армії на Гуляйпільському напрямку, одразу перекинуті в смугу 5-ї ЗВА, що наступає зараз на Південнодонбаському напрямку. Хоча, за всіма прогнозами, цих "юнаківських героїв" очікували на Запорізькому напрямку для участі в наступі саме там.

Ба більше, якщо уважніше розглянути сам процес "відновлення" оперативних резервів противника за низкою оперативних напрямків, то можна було б помітити красномовні нюанси.

Наприклад, формування оперативних резервів у смугах 58-ї ЗВА (УВ "Дніпро") або 3-ї ЗВА (УВ "Південь") відбувається не завдяки їхнім штатним частинам чи навіть сусіднім арміям з того ж угруповання, а завдяки зовсім іншим арміям. Для нібито передбачуваного "великого осіннього наступу" росіяни змушені перетасовувати свої частини, з'єднання та армії як колоду карт.

Цілком допускаю, що вирішення важливого для ворога завдання – прориву на Куп'янськ – вимагатиме від нього значних додаткових ресурсів живої сили. Як на мене, противник зможе нашкребти спеціально для Куп'янська 1 – 2 додаткові дивізії. У зв'язку з цим дуже перспективними для різкого посилення 6-ї ЗВА видаються армійські корпуси "рідного" для неї УВ "Північ", ну або з'єднання відповідного рівня зі складу УВ "Дніпро". 

Однак росіянам потрібно буде зробити все це досить швидко, а головне – одночасно подбавши про рівень боєздатності цих резервів. В умовах інших "палаючих" оперативних напрямків, де ворожому командуванню також потрібна жива сила, зробити все це буде досить складно.

Виходячи з усього вищесказаного, висловлю власну дилетантську думку. Ситуація на Куп'янському напрямку, безперечно, є дуже складною і навіть важкою. Однак вона далеко не така безнадійна, як здається на перший погляд. Зрозуміло, що її "виправлення" вимагатиме від Сил оборони України двох речей – мало не ювелірного розрахунку та розподілу власних сил і засобів, необхідних для цього, а головне – математичного розрахунку найкращого моменту та часу для таких дій, аби досягнути максимально можливого результату.