Провал ЗСУ, НАТО і ядерні погрози: що пропаганда Росії розповідає Заходу про події на Курщині
Український наступ у Курській області Росії виявився великою несподіванкою та шоком для росіян. Успіхи українського війська також стали неабияким стресом і випробуванням для російської воєнної пропаганди, якій довелося імпровізувати та працювати в умовах жорсткого дедлайну, де з кожної годиною ситуація для Росія стає ще гіршою.
Що російські пропагандисти та їх сателіти за кордоном розповідали про болюче фіаско Росії на Курщині, як применшували значення наступу Збройних Сил України та черговий провал російської влади – читайте в аналізі 24 Каналу.
Читайте також ЗСУ взяли в полон чергову групу росіян у Курській області
"Не все пропало": що і як російська пропаганда каже про події на Курщині
Поки ЗСУ блискавично захоплювали все нові квадратні кілометри російської землі, путінські пропагандисти з тією самою швидкістю почали применшувати масштаб наступу та просування українських військових. Вони стверджували, що операція провальна і немає сенсу.
До 1000 бійців військ київського режиму у вівторок здійснили спробу вторгнення через кордон, намагаючись захопити частину території Курської області Росії. Російським військам вдалося запобігти українському просуванню і знищити велику кількість військ і військової техніки як на території області, так і в українській Сумській області, яка межує з Курськом,
– пише іспаномовна версія симон'янівського RT.
Стаття натякає на швидку перемогу. От тільки вона вийшла 7 серпня, а російською "перемогою" навіть за тиждень і близько не пахне. І вже 12 серпня Росія офіційно визнає втрату 28 населених пунктів і 480 квадратних кілометрів. Насправді ж територія Росії, яку вона не контролює, мінімум вдвічі більша. Однак пропаганда про це мовчить.
Її завдання – приховати провал оборони режимом Путіна власної території, адже багато років вони подавали це як неймовірне табу, за порушення якого можна було і ядерну відповідь отримати. Нині ж про такий варіант обережно говорять лише деякі Z-блогери. Натомість весь мейнстрим пропагандистів працює за схемою "вона потонула", тобто всіма силами применшують значення операції Сил оборони України.
Цікаво, що до пропагандистів активно приєдналися так звані російські ліберальні ЗМІ, наприклад "Медуза", а також "хороші росіяни" – Юлія Латиніна, Максім Кац, Фьодор Крашенінніков та багато інших. Їх тези дивним чином збіглися з наративами "колег".
Юлія Латиніна не зраджує собі / Скриншот
Ще один наратив російської пропаганди – звинувачення українських військових у вбивствах цивільних. Цей наратив має на меті підірвати підтримку України. Але є одне але – ніяких воєнних злочинів українські військові на Курщині не здійснюють (на відміну від кадрової російської армії на Київщині у 2022 році та всіх інших частин окупантів в захоплених українських містах і селах). Попри це російська пропаганда штампує нових "хлопчиків у трусіках" і намагається тиражувати ці фейки не лише на власну аудиторію, але й на європейську.
Пропаганда росіян ниє про зруйновані ЗСУ на Курщині храми та розвалені будинки, згадує "невибіркові обстріли" та жертви серед цивільних. Звісно, ніяких прямих доказів росіяни не надають. Натомість російське Міноборони цілком офіційно викладає відео, на яких власноруч бомбить Курщину та обстрілює її ракетами. Жертвами цих дійсно невибіркових обстрілів стають як російські воєнні колони, так і цивільні мешканці, їх житло й майно.
"Наступ як остання надія України та солдати НАТО"
Також росіяни вдалися до своєї улюбленої тактики – знущання з полонених. Ця тактика не нова. Їх примушують наговорювати на себе та розповідати казки про злочинні накази. Потім все це тиражує російська пропаганда.
У цих розповідях наступ України на Курську область – це "остання надія", у разі провалу якої перемога Росії нібито буде невідворотною. При цьому Зеленський, звісно, в агонії, а весь наступ – суїцидальний задум. У текстах пропагандистських ЗМІ підтвердження цьому з посиланням нібито на слова українського полоненого:
"Затриманий військовослужбовець розповів, що план рейду полягав у тому, щоб дістатися до російського міста Курськ, а потім до Бєлгорода.
Метою нашої операції, як мені пояснили, було [...] дістатися спочатку до Курська, а з Курська дістатися до Бєлгорода, щоб захопити більше територій, щоб під час майбутніх мирних переговорів ми мали можливість обміняти наші території на їхні,
– сказав він.
У цьому контексті він зазначив, що один з його командирів назвав операцію вторгнення "останньою надією України".
Також пропагандисти не могли пройти повз улюблену тему з солдатами НАТО. Тут їм знову допоміг нібито полонений українець:
"Він також розповів, що коли українські військові перетинали російський державний кордон, він чув розмови по радіо англійською, польською та "можливо, французькою" мовами.
"Спочатку я подумав, що це радіоперешкоди. Я нічого не розумів, просив їх по рації повторити, але там була якась тарабарщина", – розповів він.
І додав, що після того, як він і його товариші "вийшли на позиції", переговори по рації "англійською та ще якимись іноземними мовами" продовжилися.
"Вони говорили щось про будинки, щось на кшталт "хаус", а ще я чув постріли і якісь крики, схожі на відлуння", – пригадує він.
Мета таких вкидів зрозуміла – цей наратив спрямований підірвати підтримку України у світі, налякати "деескалаторів" і "голубів миру", а також консолідувати росіян навколо Путіна. Виходить не дуже, й вже самі "зетники" ставлять риторичні питання: а чому українці у 2022-му році на тій же Сумщині без зброї голими руками зупиняли російські танки, а росіяни на Курщині у 2024-му зі зброєю і технікою – ні?
Цікаво ЗСУ знищили російський Су-34, у полон взяли 100 окупантів: все про операцію в Курській області
"Готова до оборони" Росія і нібито провал наступу ЗСУ
Доволі цікавим, якщо не сказати шокуючим є допис у канадському блозі les7duquebec.net/ від франкофонного автора Робера Бібо, хоча його думкам, можливо, позаздрили й самі Соловйов з Кисельовим.
Бібо називає операцію ЗСУ "підступною атакою маріонетки НАТО", а також закликає Росію до зруйнування мостів через Дніпро, щоб паралізувати українську логістику.
Досі Росія неохоче руйнувала мости через Дніпро, але, можливо, нарешті настав час це зробити, щоб запобігти потраплянню західної зброї і техніки до її кордонів, які існували до 2014 року, для підготовки до подальших раптових нападів. Продовження надання пріоритету політичним цілям над військовими, як, наприклад, небажання створювати незручності для цивільного населення запропонованими засобами, щоб не втратити більше сердець і умів, безсумнівно, має більше недоліків, ніж переваг,
– так канадський фанат Путіна Бібо закликає здійснити новий воєнний злочин.
Нагадаємо, Канада – союзник України та член НАТО, а така стаття має всі ознаки екстремізму.
Чеські фанати "русского міру" з видання Іnfokurýr називають наступ ЗСУ авантюрою і наголошують на нібито страшних втратах серед українських військових. Зрозуміло, що їх джерелом є російські військові, зокрема голова Генштабу Гєрасімов, який "вбивав" під Суджею сотні українців за раз. Але лише в доповідях Путіну, адже на землі ситуація була геть іншою.
Однією з головних причин провалу наступу (ЗСУ – 24 Канал) стало те, що російські війська були добре підготовлені до наступу української армії. Розвідка в прикордонних районах і моніторинг пересування живої сили ЗСУ (Збройних Сил України) дозволили російській армії ефективно протидіяти наступу. Українське керівництво, по суті, відправило своїх солдатів на вірну смерть, проігнорувавши очевидну серйозність підготовки росіян до оборони. Втрати особового складу під час бойових дій є неминучим явищем. Але негуманно та аморально посилати техніку і людей на знищення, знаючи про високі шанси на невдачу,
– пишуть чеські журналісти, підіграючи Росії.
Читати статтю чеських проросійських пропагандистів просто смішно. Особливо після відео, на яких десятки російських військових добровільно здаються в полон ЗСУ. За оцінками Сил оборони України, станом на сьогодні кількість російських полонених перевалила за тисячу і поповнюється сотнями нових окупантів щодня. Утім, infokuryr.cz вдає, що "не в курсі".
Пропагандисти свідомо маніпулюють та вдаються до свого улюбленого методу – називати чорне білим і навпаки.
Таке ставлення до своїх громадян свідчить про крайню некомпетентність і цинізм Зеленського та його оточення. Ці дії свідчать про те, що для Зеленського українські солдати є лише пішаками на шаховій дошці, які можна доповнити мобілізацією. Такі рішення підривають довіру до керівництва країни і ставлять під сумнів його здатність діяти від імені свого народу,
– додають пропагандисти.
У такий спосіб у їх хворій уяві постає мудрий Путін і м’ясник Зеленський, нібито це не Росія почала війну проти України і не Путін щодня жене не забій сотні своїх підлеглих, що масово гинуть у м’ясних штурмах за тисячі кілометрів від дому.
Фейк про знищення 4 генералів України та колони НАТО
Дуже популярний жанр статей – неймовірні успіхи росіян у відбитті наступу на Курськ. Бачимо повний набір: тут і перебільшення власних звитяг, і применшення успіхів суперника, і відверті фейки. Так, російська медіаплатформа "Спутнік" подає як велику звитягу ціле збиття одного українського дрона у Курській області, але про російські втрати акуратно мовчить.
Пропагандисти цілком серйозно подають фейк про знищення 4 українських генералів, які організовували наступ на Курську область. Також вони смакують фейк від Кадирова про знищену росіянами колону НАТО та розгром міфічного іноземного легіону.
Битва Курськ-2
"Класикою" є звинувачення США та України в ескалації. Знайшлося навіть місце для звинувачень у підступності – виявилось, що наступ на Курщину почався після чергового "жесту доброї волі" від Путіна, який дав добро на обмін полоненими.
Російська та проросійська пропаганда не відмовляє собі в дивній дихотомії та не звертає уваги та відверті суперечності. У підсумку виходить, що наступ ЗСУ – не страшний і взагалі-то вже майже відбитий. Звісно, зі страшними втратами для України. З іншого боку – насувається нова Курська битва, де знову, як і в 1943-му, на кону буде стояти все. Або більше. Так, Ксав'є Моро, французький пропагандист Путіна, що мешкає у Москві, прямо анонсує битву Курськ 2.0.
Наступ на Курськ називають останнім шансом України та порівнюють з наступом Гітлера на Курську дугу. Взагалі-то дивно, бо нібито ж Росія всіх вже перемогла, але ні – бачимо як одні російські пропагандисти власноруч спростовують наратив колег. Схоже, ці відверті суперечності нікого в Росії не дивують.
Ядерний шантаж по-новому і фіаско Росії
Родзинкою усіх історій є ядерний шантаж. Нагадаємо, це улюблена тема російської пропаганди та вінець заяв російських політиків.
Нині російські ЗМІ тиражують звинувачення України у нападі на ядерні об'єкти, розповідають про обстріли Курської АЕС та роблять власну провокацію на Запорізькій АЕС (чим показали, хто дійсно несе загрозу).
Причетність до пожежі на захопленій та окупованій росіянами ЗАЕС українська влада спростувала. Натомість російська пропаганда та її сателіти поширюють звинувачення у намаганні відвернути увагу від власного провалу у Курській області та підірвати підтримку України, звинувативши її у небезпечних для всього світу діях. Це ядерний шантаж у новому вигляді.
Росіяни багато зробили на цій ниві, навіть організували витоки надсекретних матеріалів, зокрема, власної ядерної доктрини. Та, нагадаємо, передбачала ядерну відповідь за атаку на елементи російської ядерної тріади, а також "ядерний попіл" за атаку на територію Росії. На початку вторгнення країна-окупантка грізно заявляла, що під цією територією мається на увазі і Крим, і Донбас, і окуповані частини Запоріжжя та Херсонщини. На Заході у ці погрози вірили, але, як довели ЗСУ, ці червоні лінії виявились фейковими.
Те саме сталося, коли українські військові перетнули кордони Росії 1991 року та почали на Курщині загальновійськову операцію за участю піхоти, артилерії та авіації. Чим на це відповіла Росія? Нічим. Ядерні погрози пролунали лише в інтернеті. І світ це побачив.
У цій ситуації звинувачення України у провокуванні ядерної війни від прокремлівського пропагандиста Скотта Ріттера чи його колеги Драго Босніча виглядають просто жалюгідними.
Фіаско Росії настільки потужне, що його вже нічим не приховати. Провал неможливо видати за успіх, щоб там не писали пропагандисти.