Навіть не задумуйтесь: п'ять книг, які рекомендую прочитати

Чтиво я взяв різнопланове, трішки прокоментую кожну книгу.

"Розмови про Україну", Ярослав Грицак тв Іза Хруслінська

Що може бути краще, аніж послухати розмову двох розумних людей. Пишу "послухати", а не "почитати", бо книга непомітно засмоктує і, в якусь мить, тобі здається, що ти просто тихенько сидиш поряд з учасниками діалогу. Слухаєш і не перебиваєш.

Польська журналістка та український історик вели бесіду ще в кінці нульових, і перший наклад книги вийшов у 2009 році. Проте, з тих пір відбулося багато важливих подій в житті України, українсько-польських та українсько-російських відносин, тому це видання, яке читав я (2018 року), має багато доповнень.

В центрі уваги співрозмовників стоять як Україна, загалом, так і Галичина, зокрема. І в багатьох речах з паном Грицаком я солідарний. Зокрема у категоричному несприйнятті ультимативної політики Качинського в питаннях українсько-польського примирення. У його оцінках причин поразки УНР. І, звичайно, у катастрофічній нестачі висвітлення ролі культурних діячів єврейського походження в житті галицького суспільства.

Без юдейської складової, як на мене, скласти повноцінну картину культурного життя Галичини у XVIII-XX століттях неможливо.

Проте, не завжди готовий погодитись із паном Ярославом у низці питань, які стосуються суспільних настроїв часів козацької доби. Тут на мене мають неабиякий вплив праці пані Наталії Старченко, яка регулярно видає на-гора неймовірно цікаві факти з життя (і з судових процесів) української шляхти і просто перевертає з ніг на голову усі ті наративи, які насаджувались нам, щодо історичних процесів середньої доби як за радянських часів, так і за сучасної України. Підпишіться на неї у фейсбуці, не прогадаєте.

І, як на мене, говорячи про ситуацію на Галичині 100-літньої давнини, несправедливо мало уваги приділено постаті митрополита Шептицького. Але це виключно мої рефлексії, як читача і людини, яка, на тлі пана професора, є лише поверхневим знавцем історії.

В будь-якому разі книгу до прочитання максимально рекомендую. Почерпнете безліч цікавої інформації.

Зверніть увагу! Що приховують щоденники: 5 книг, які змусять вас замислитися – добірка

Troublemakers Ukraine

Чтиво "на любителя". Авторство колективне. Минулого року книгу "підігнали" футбольні хулігани, з якими, вряди-годи, перетинаюсь або на виїздах за Збірну, або у справах волонтерських.

Навколофутбольний "двіж" – це парафія, яка багатьом не зрозуміла, багатьох лякає, але… у мене є глибокий пієтет до українських ультрас. Попри те, що хулігани – це доволі специфічне ком'юніті, але саме футбольні хулігани напряму асоціюються у мене з безсмертними рядками Братів Гадюкіних:

Дехто говоре: "Бандити, хулiгани!

З тої голоти людей не буде".

А ми ся подивим, як потреба стане,

Хто полiзе в льох, а хто пiд кулi пiде!

Під час Революції Гідності саме представники "фірм" стали захисниками проукраїнських мітингів на майданах від Донецька до Одеси, від Харкова до Миколаєва. А коли окупанти посунули на Неньку, хлопці взяли зброю в руки і пішли на фронт добровольцями. Багато загинули. Підніміть, хоча б, список загиблих у боях за Широкіно і ви знайдете там багато хлопців, яких до війни можна було бачити на секторі.

І, до речі, саме хулігани у 2014-му показали той приклад, якого ніяк не можуть продемонструвати українські політики. Попри всі негаразди, непорозуміння і ворожнечу, представники різних "двіжів" уклали перемир'я і об'єднались перед обличчям спільного ворога – російського окупанта. І скажи мені хтось у 2013-му, що через рік-півтора я буду їхати у волонтерську подорож, коли за кермом сидить представник Дніпра, а на пасажирському – Харкова, я б засміявся і сказав би, що ви несповна розуму.

В книзі багато цікавого фотоматеріалу, описи кращих бійок різних навколофутбольних колективів, спогади учасників різних "фірм", результати міжнародних "махачів" за участю українських хулзів тощо.

Я, в принципі, не знаю, чи є це чтиво у вільному доступі. Але можете попитати по знайомих. В будь-якому разі цю книгу варто почитати, хоча б для того, щоб трохи краще пізнати філософію цього руху.

Ну і від себе, дякую хлопцям за те, що у цій книзі згадали і мене добрим словом. До зустрічі на "викатах"!

Час жити і помирати, Еріх Марія Ремарк

Був у мами на Різдво, вирішив зробити ревізію батьківської бібліотеки. Тато був саме тою людиною, яка підсадила нас з братом на книги. І коли вдома з'являлась якась нова книжка, то читалась вона ледь не позмінно, а іноді черга просто визначалась "правом сильного" (так-так, братику, я нічого не забув).

Ця книга на фото вирізняється з-поміж інших пошарпаністю. Так трапляється, коли книга, в прямому сенсі цього слова, зачитується "до дірок". Видання 1974 року. Яке, з незрозумілих мені причин, залишилось непрочитаним мною ще у 90-их.

Розписувати свої враження від Ремарка – це, навіть, якось вульгарно. Думаю, більшість читачів знайома з цим твором, то ж і спойлерити немає сенсу. Єдине, що відзначу, що в якийсь момент, зловив себе на думці, що так потужно про війну, з наших класиків, писав, хіба що, Багряний.

Отримав задоволення від прочитаного, особливо від фіналу. Мабуть, перечитаю ще раз, ближчим часом, "На Західному фронті без змін". Треба освіжити пам'ять.

До теми Про українську їжу, еволюцію та сучасного Моцарта: 10 книг, які пропонують сучасні письменники

Темнеет рано, Фоззі

Олександр Сидоренко, фронтмен гурту ТНМК, людина всебічно розвинена. Про музичну творчість говорять чисельні хіти, попри це, Фоззі ще є фаховим кінокритиком, капітаном футбольної команди ФК МАЕСТРО, зрештою, письменником.

Моє знайомство з його творчістю розпочалося з книги Winter Sport, прочитавши яку, я ще тоді подумав: а що, так можна?

Якщо і є хтось в Україні, хто може так смачно передати естетику "совка" 80-их, то це Фоззі! Темнеет рано – не виключення.

Якщо відверто, то подібного чтива в Україні достатньо. В середині нульових я із задоволенням "проковтнув" книгу Анатолія Дністрового "Пацики". Там теж був гарно прописаний зріз певного прошарку суспільства на межі розвалу "совка". Зрештою, події в книзі відбувалися у Тернополі, тому мені "зайшло" аж на раз.

Проте, у Фоззі є особливий дар. Він вміє прописати сюжет таким чином, що читач нашого покоління знаходить спільні знаменники із своїм життям без прив'язки до географічної локації. Так, весь "дурдом", описаний у "Темнеет рано", стосується, насамперед, району Новые Дома у Харкові. Але, панове, давайте відверто, смерть Цоя, недолугість радянської системи освіти, махачі район на район, "мусорський безпрєдєл" і цінність футбольного м'яча є знайомими як жителю Харкова, так і жителям Житомира, Чернігова чи Полтави.

"Темнеет рано" вряд чи "зайде" тінейджерам чи, навіть, 25-літнім. Але тим, хто ще застав "совок", у цій книзі буде багато можливостей криво посміхнутися. Рекомендую!

Ну і "на десерт":

Таємнича історія Біллі Міллігана, Деніел Кіз

Так, я дивився фільм "Спліт" із Джеймсом Мак-Евоєм у головній ролі. Але я тоді сприйняв цей фільм просто як ще один витвір фантазії Ш'ямалана. Пізніше дізнався, що фільм ґрунтується на реальних подіях. І ось, нарешті, руки дійшли до бестселера Кіза.

Діагноз "множинна особистість". 24 особи всередині однієї. Кожна із своєю статтю, IQ, віком, вміннями, рисами характеру, ба, навіть, національністю.

Неймовірно захоплююче чтиво, заради якого пропускаєш сніданок в готелі! І це саме той випадок, коли теза, що "книга краща, ніж фільм", виправдана на усі 100%. Не в останню чергу завдяки розкішному перекладу з англійської у виконанні Олени Стусенко – дуже тонко і дуже читабельно.

Більше жодного слова, виключно захоплення і максимально щира рекомендація прочитати.

До речі Як навчитись фінансової грамотності: топ 10 книжок про особисті фінанси у 2021 році

Маю надію, що ця підбірка комусь стане у пригоді. І пам'ятайте, що немає кращого заохочення для ваших дітей до читання, аніж ви з книгою в руках. Приємного чтива і доброго вам здоров'я! Насолоджуйтесь!