"Найважче дивитись в очі матері": підполковник розповів про пошуки загиблих військових
Пошуки військових можуть тривати і через багато років після їхньої загибелі. За час війни на сході України пошуковці евакуювали 1,5 тисячі тіл та останків українських військових. Частину з них вдалося встановити, але над деякими могилами й досі стоїть табличка "Невідомий солдат".
Про те, як відбуваються пошуки тих, хто загинув чотири роки тому, розповів координатор гуманітарного проекту "Евакуація 200", підполковник Михайло Котелевський.
Читайте також: Розуміли, що бої можуть стати останніми: Гордійчук розповів про спецоперацію на Савур-Могилі
"Коли в зоні якогось підрозділу знаходиться тіло, але за його ознаками не видно за яку сторону воювала ця людина, то одразу інформується командир пошукової групи в районі проведення Операції Об'єднаних сил. На місце прибуває пошукова група, проводить вилучення тіла. Якщо середовище та близькість до зони безпосереднього контакту в ході збройного протистояння дозволяє бути присутнім слідчим, то ми викликаємо і судово-медичного експерта", – зазначив Котелевський.
За його словами, вони як фахівці можуть провести оцінку і зафіксувати супутні фактори виявлені у знайденому тілі або останках. Якщо середовище не дозволяє, до прикладу, це заміноване поле або сіра зона, то після домовленості про режим тиші, представники гуманітарного проекту "Евакуації 200", а також пошукової групи відбувається евакуація тіла. Опісля воно доставляється в бюро судово-медичної експертизи. Одразу ж викликаються представники органів Національної поліції України.
Нині продовжується діалог щодо передачі тіл загиблих з представниками структур, які є відповідальними на стороні Росії за пошук зниклих безвісти. У 2015 році питання щодо обміну тілами загиблих взагалі було знято. Коли в телефонному режимі ми спілкуємось з ворогом, то виключаємо емоції. У нас є мета забрати тіло або провести пошукову операцію, аби виявити рештки наших військовослужбовців,
– пояснив військовий.
Він розповів, що є випадки хамської поведінки проросійської сторони, але вони поодинокі. Більшість людей розуміють і підтримують прагнення військових.
"Ми не воюємо з тілами загиблих. Родичі загиблих не повинні страждати від того, що хтось хоче маніпулювати або проводити незаконні дії з тілом. Найважчим є останній крок, коли транспортується тіло загиблого і передається родичам в присутності представників влади, військового комісара і так далі", – зазначив підполковник.
Найважче дивитися в очі матері та відповісти на питання, чому загинув її син. Різні родини по-різному реагують. Були й образи в нашу сторону, але вони були не свідомими, ми не ображалися. Ми розуміємо, що цій людині, яку захлиснуло горе, треба висловитись, а тому приймали цей удар, зокрема, й на себе. З роками розумію, що моя психіка на це вже не реагує, а тому важче сприймаю цей факт,
– сказав Михайло Котелевський.
Більше – дивіться у програмі.