Найвідоміший японський сумоїст має українське коріння
Найтитулованіший борець сумо 20 століття — Ная Кокі, або Іван Боришко. Для Японії він справжня легенда. Володар 32 імператорських кубків, улюбленець публіки і народний герой. Та мало хто знає, що в сумоїста українське коріння.
Його батько – Маркіян Боришко — походив з невеличкого села за 150 км від Харкова. На початку 20-го століття разом з односельчанами переїжджає на південь Сахаліну, тоді острів ще належав росіянам. Та не мине й 5 років, як ця земля перейде Японії. Тут Маркіян Боришко одружиться з японкою, у сім'ї з'явиться четверо дітей, та всю цю ідилію перерве Друга світова війна. Японія, яка підтримала нацистів, стала нещадною до вихідців із Радянського союзу.
За підозрою у шпигунстві Боришка помістили в резервацію. Сахалін тим часом знову перейшов до СРСР, дружина з дітьми переїхала в Японію. Контакти з сім'єю втратилися назавжди. Маркіян Боришко так і не дізнався про успіхи сина, якого змалечку називав не інакше, як Іван.
А досягнення були неймовірні. Ная здобув найвищий та довічний титул у сумо — йокодзуна вже в 21 рік, а це рекордний показник в історії. У знаки далася батьківська кров: ріст– незвичні для Японії 185 см. Звідси й прізвисько Великий птах — Тайхо.
Його вчителі казали: з таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш. А по-друге – гени подарували відносно худорляве тіло. На початку кар'єри сумоїст важив якихось 75 кілограмів, а тому перемоги доводилося здобувати не силою, а технікою.
Згодом, коли він набере ще 60 кілограмів, стане дужчим, але й своїх прийомів борець не забуде. Це поєднання зробить його непереможним і забезпечить 32 імператорські титули. До того ж йому вдасться провести серію з 45 боїв без жодної поразки. Мала бути й 46-та перемога, але суддя помилився, після чого сталася безпрецедентна подія — в сумо ввели відеоповтори суперечливих моментів.
Тайхо обожнювали всі – чоловіки захоплювалися видовищними боями. Жінки через незвичну зовнішність вважали його найгарнішим чоловіком Японії, а діти у своїх рейтингах ставили його ім'я перед улюбленою грою тамагочі.
Бої принесли сумоїсту багатомільйонні статки і статус національного надбання. Наприкінці життя, переймаючись здоров'ям спортсмена, йому не рекомендували покидати Японію. Тоді сумоїст відправив свого помічника в батьківське село – зробити декілька фото і привезти йому рідної землі.