Партій багато, обличчя ті самі

Створення нових політичних проектів в Україні – безперервний процес, який триває 25 років. Одні партії змінюють інші. Кожного року з’являється десятки проектів. Лише за останні півтора – близько 70-ти партій. Особливо активізується цей процес напередодні виборів: парламентських чи місцевих. Як правило, всі партії створюються під конкретного лідера. Тому, як тільки голова політичної сили втрачає позиції, фактично зникає і сама партія.

Де-юре вона продовжує існувати, але де-факто перетворюється в "мертву" політсилу. Так було з багатьма. Зокрема, з колись всемогутньою СДПУ(о) Віктора Медведчука. "Нашою Україною" Віктора Ющенка. Зрештою, не обійшла ця чаша і, здавалося б, наймонолітнішу Партію регіонів.

Розкол у парламентській коаліції навесні цього року спричинив відхід від провладних сил як партій, так і низки політиків. Деякі з них – зокрема, екс-заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе одразу анонсував створення нового проекту на основі платформи Саакашвілі "Рух за очищення". Кілька тижнів тому про появу ще одного проекту заявили нардепи від фракції БПП Сергій Лещенко і Мустафа Наєм. Цікавий момент: із самого початку ці політики збиралися об’єднатися в одну політичну силу. Однак після гарячих дебатів на інтернет-ресурсах і соцмережах Лещенко і Наєм заявили, що створять свій проект на основі "Демальянсу" Василя Гацько.

Крім того, за словами політолога Андрія Золотарьова, невдовзі можуть з’явитися партії у прем’єра Володимира Гройсмана, міністра внутрішні справ Арсена Авакова та секретаря РНБО Олександра Турчинова.

Поява нових проектів красномовно говорить сама за себе. Політики розпочали підготовку до можливих дострокових парламентських виборів. На думку експертів, дострокова кампанія, швидше за все, можлива весною 2017 року. Сплеск партійних проектів політологи пов’язують, в першу чергу, з падінням рейтингу пропрезидентської сили БПП, а також донедавна пропрем’єрського "Народного фронту" Арсенія Яценюка.

Українські політики добре навчені і знають: як тільки партія влади починає втрачати довіру виборців, треба негайно відходити в бік, бажано дуже гучно. І розпочати створювати черговий "абсолютно новий" проект під соусом модної тенденції "третьої сили". Проблема в тому, що в цих "нових" проектах, як правило, присутні все ті ж "старі" обличчя, які перекочовують від одного проекту до іншого.


Обіцянки одні й ті самі – жити по-новому

Крім того, як зазначила в коментарі сайту політичний експерт Тетяна Лупова, запит суспільства на третю силу перебільшений. Як показують результати виборів, українці голосують за одні й ті самі партії. Водночас постійна поява нових проектів говорить про незрілість і українського громадянського суспільства, і політиків. Так звані "вождистські" партії, як правило, не носіями певної ідеології і часто є популістськими, пристосовуючи свої програми під конкретні запити суспільства на той чи інший момент.

Шанси є, перспективи не дуже

Сакварелідзе і Саакашвілі

Партія, що має бути створена на основі платформи "Рух за очищення", ще зовсім нещодавно, згідно соцопитувань, мала гарні показники. У квітні цей проект був на третьому місці електоральних уподобань українців. Однак, хоча формально майбутню партію створює Сакварелідзе, де-факто це проект Михеїла Саакашвілі. І, за словами політолога Володимира Фесенка, її шанси на успіх на парламентських виборах залежатиме саме від екс-президента Грузії. Якщо він буде з партією, то може виграти вибори, ні – шанси зменшаться. Крім того, за партією є ресурси і фінанси, що також позитивно впливають на її перспективи.

Втім, як зазначає Фесенко, поява проекту нардепів Сергія Лещенка и Мустафи Наєма може знищити шанси на успіх у Саакашвілі. Адже вони стануть конкурентами в одній електоральній ніші.

У цій же ніші – проєвропейській, міського середнього класу, нового покоління вже є "Об’єднання "Самопоміч". Є ще "Сила людей" і низка інших партій. Конкуренція буде гострою. Причому, вони будуть конкурувати між собою, а не з владою або Юлією Тимошенко. Це вузька ніша приблизно в 10% виборців. Взаємна конкуренція послабить потенціал всіх партій,
– вважає експерт.

Лещенко і Найєм

Два колишніх журналіста, а нині молоді політики вже певний період демонструють свою незгоду з генеральною лінією партії, за списками якої вони потрапили до парламенту – пропрезидентської БПП. З початку 2016 року їхні заяви свідчили про те, що обидва не втримаються в лавах БПП і шукатимуть підходящий політичний проект. Таким, судячи з інформації ЗМІ, мав стати "Рух за очищення" Саакашвілі. Втім, і ці нові обличчя у вітчизняній політиці спіткала давня українська хвороба гетьманства.

Судячи з перепалки в соцмережах, через питання лідерства Лещенко і Найєм відмовилися від участі в проекті Саакашвілі. Тому подалися створювати свій на основі вже існуючої партії "Демократичний альянс", який очолює Василь Гацько. Обидва намагалися виправдати свої дії. Зокрема Найєм на своїй сторінці у Facebook пояснив своє рішення тим, що нові партії – це нормально і необхідно і вони відкриті для спілкування і об’єднання. Однак абсолютно зрозуміло: проект лише ослабить здорові демократичні сили, що призведе до посилення Опоблоку й інших партій, пов’язаних з екс-регіоналами. Українці просто ще раз розчаруються в можливості демсил на об’єднання.

Перспективи цього проекту, на думку Фесенка, невеликі.

Проект, пов'язаний з Найємом і Лещенком, поки невідомо, як називатиметься і розвиватиметься. Вони створюють партію не самі, а намагаються зробити ребрендинг "Демальянсу". Є великі сумніви щодо організаційних можливостей і Найєма, і Лещенка. Вирішальну роль гратиме Гацько. А вони будуть публічними особами. Насправді партію контролює той, хто контролює її апарат і фінанси. Це все в руках Гацько,
– переконаний політолог.

Водночас треба зазначити, що "Демальянс" показав досить низькі результати на виборах до Київради у жовтні 2015 року. Крім того, невідомо, хто фінансуватиме партію. Опираючись лише на те, що гроші дадуть малий і середній бізнес, як показує практика, далеко не заїдеш.

На думку професора Національного університету "Києво-Могилянська академія", наукового директора фонду "Демократичні ініціативи" Олексія Гараня, проект Лещенка і Найєма має потенціал, оскільки він складається з активістів Майдану, які сьогодні затребувані. Але виникає питання, чи зможуть вони розкрутитися належним чином. Крім того, він також переконаний, що якщо будуть створені дві політичні сили в одній електоральній ніші, то шанси суттєво зменшаться.

Володимир Гройсман

У нового прем’єра є своя партія регіонального ґатунку – Вінницька європейська стратегія. При бажанні її можна розкрутити, грошей у Гройсмана вистачить. Та цього мало, щоб перемогти на парламентських виборах. Успіх такого проекту, вважає Володимир Фесенко, залежатиме від успіху діяльності Кабміну і Гройсмана зокрема.

Якщо протримається до весни 2017 року, буде економічне зростання і йому вдасться перебити тему підвищення комунальних тарифів, тоді шанси є,
– говорить політолог.

Тому, хоча експерти зазначають, що Володимир Гройсман намагається діяти самостійно і вийти з-під повного впливу Порошенка, це не так просто. Якщо його соціально-економічна політика буде провальною, а, судячи з його кроків, до цього все йде, то Гройсман залишиться в команді президента. Такої думки дотримується і Олексій Гарань, який вважає, що говорити про окремий проект у нинішнього прем’єра передчасно.

Арсен Аваков

Формально міністр внутрішніх справ належить до "Народного фронту". Та у партії колишнього прем’єра дуже низькі рейтинги, а, відповідно, і шанси на проходження в парламент. Тому Аваков дійсно може розпочати свою самостійну політичну гру. Його пов’язують із добровольчим батальйоном "Азов". На думку Володимира Фесенка, Аваков на основі "Азову" може створити такий собі войовничий політичний проект. Втім, теж виникає питання щодо перспектив.

Електоральна ніша вузька, а конкуренція дуже висока. Це ніша націоналістичних праворадикальних патріотичних партій. Там уже є ВО "Свобода", "Правий сектор" і УКРОП, який рано ховати. Тут же намагається розвивати свій проект Дмитро Ярош. Це ніша від 5 до 10%. Чим більше тут партій, тим менше шансів, що хтось пройде в парламент,
–наголосив він.

Водночас Олексій Гарань вважає, що навряд чи Аваков створюватиме свою партію. Швидше за все, "Народний фронт" проведе переформатування, щоб збільшити свою популярність.

Олександр Турчинов

Колишня права рука Юлії Тимошенко, нині є представником "Народного фронту". За його плечима великий досвід щодо створення партій. Турчинов створив "Громаду", яку потім очолив екс-прем’єр Павло Лазаренко. Потім допоміг Тимошенко із "Батьківщиною". Однак, за словами Фесенка, навряд чи він стане створюватиме ще один проект. Тільки в тому випадку, якщо вирішить піти з "Народного фронту".

Читайте також: Знову перезавантаження: чи потрібні Україні дострокові вибори?