Одна історія. Зиґмунд Фрейд – засновник психоаналізу з українським корінням

Як говорив він сам: "Люди не вірили у мої факти і вважали мої теорії огидними". Ім’я цієї людини – Зиґмунд Фрейд.

Народився майбутній психолог 6 травня 1856 року у місті Фрайбург в Австро-Угорщині, сьогодні це місто називається Пршибор, і входить до складу Чеської республіки.

Зростав він у єврейській сім’ї Якоба Фрейда та Амалії Натансон. Батьки були родом з України, за офіційною інформацією батько Зиґмунда народився у Тисмениці Івано-Франківської області, а мати – у місті Броди, що на Львівщині. Коли хлопчику виповнилося 3 роки, сім’я через фінансові труднощі перебралася до Відня. Там Зиґмунд пішов навчатися у гімназію, яку закінчив із відзнакою. Він планував зробити військову або політичну кар’єру, але через антисемітські настрої та матеріальні труднощі був змушений відмовитися від своїх намірів.

У 1873 році Зиґмунд вступив на медичний факультет Віденського університету. Згодом він неодноразово зізнавався в тому, що не був зацікавлений у медицині, він писав: "Я не відчував ніякої схильності до занять медициною і професії лікаря". Проте у 1882 році він приступив до медичної практики, згодом зблизився із лікарями Йозефом Брейєром та Жаном-Мартеном Шарко, які вплинули на його вибір напрямку наукової діяльності.

У 25 років Зиґмунд закохався у Марту Бернейс, яка і стала його дружиною у 1886 році. Дослідники, вивчаючи їхнє листування, стверджують, що це було перше і єдине кохання Зиґмунда. У шлюбі із Мартою у них народилося шестеро дітей. Наймолодша донька – Анна Фрейд – стала послідовницею батька і заснувала дитячий психоаналіз.

У 1884 році Зиґмунд вирішив досліджувати вплив кокаїну на організм людини, перевіряючи його дію на собі. Він писав: "Я відчуваю на собі вплив кокаїну, він пригнічує відчуття голоду, сну, втоми, кокаїн підвищує мої розумові здібності". Фрейд вважав, що кокаїн можна використовувати для лікування як фізичних, так і психічних розладів, але згодом зрозумів його негативний вплив на організм і припинив досліди.

Основоположні наукові роботи Фрейда починають виходити на початку ХХ століття. Найвідоміші із них: "Тлумачення сновидінь", "Психологія повсякденного життя", "Спогади дитинства Леонардо да Вінчі", "Я та Воно". Його концепції та вчення забороняли у Радянському Союзі та в нацистській Німеччині, оскільки вони суперечили державним ідеалам та консервативній моралі тоталітарних держав.

Коли в Німеччині до влади прийшов Гітлер, книги та наукові праці Фрейда спалювали на вулицях, почалися переслідування євреїв. У 1938 році німецькі війська зайшли у Відень. Вже через декілька днів у дім сім’ї Фрейда прийшли члени гестапо. Зиґмунда не було вдома, тому німці пішли, задовольнивши себе тим, що розгромили в квартирі кухню. Зиґмунд зрозумів, що потрібно втікати. У втечі йому допомагав сам президент США Франклін Рузвельт і навіть родичка Наполеона – Марі Бонапарт – яка заплатила нацистам 100 000 шилінгів, щоб ті випустили Фрейда з Австрії.

"У віці 82 років я був змушений покинути дім, коли у Відень вдерлися німці. Я приїхав у Англію, де сподіваюся прожити решту життя, як вільна людина", – писав Фрейд. Вільною людиною в Англії Зиґмунд прожив свій останній рік, бо на той час вже був важко хворим. Ще у 1923 році у нього виявили рак піднебіння від куріння тютюну. Сигари були його пристрастю. До того, як йому діагностували рак, Зиґмунд викурював у середньому 21 сигару в день. І лише пізніше почав обмежуватися однією, проте зовсім відмовитися від звички, яка його вбивала, йому не вдалося.

Він переніс 33 операції. Після першої – Фрейду видалили частину щелепи, але попри це він продовжував працювати до останніх днів свого життя. Впродовж останнього року його страждання від хвороби стали нестерпними, тож він попросив свого лікаря та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію. Лікар дав Фрейду велику дозу морфію, від якої вчений помер 23 вересня 1939 року у віці 83 років.

Тіло Зиґмунда Фрейда кремували, і сьогодні прах ученого, який помістили у одну з його улюблених античних ваз, зберігається у лондонському колумбарії Голдерс Грін разом із прахом його дружини Марти та доньки Анни.