Що не встиг зробити: як вдова десантного командира ЗСУ втілює мрію свого чоловіка

Олег Перегуда почав боронити Україну ще до повномасштабного російського вторгнення. Він спочатку взяв участь у Майдані, а потім у 2014 році став добровольцем та встиг повоювати 2 роки. Після подій 24 лютого 2022 року командир роти 80-ї десантно-штурмової бригади знову став на захист батьківщини. Але в тому ж році він загинув під час бою на Донбасі, передає 24 канал.

Читайте також Загинув на передовій: Єрмак повідомив про втрату в Офісі Президента

Як війна вплинула на бійця ЗСУ

Василина Перегуда не впізнала свого чоловіка, коли той повернувся з АТО. Він пройшов Курдюмівку, Кримську, Попасну, Комишувату. Пережите пекло війни сильно на нього вплинуло. За словами Василини, Олег не міг забути події на фронті та відчував себе пригніченим. Також йому було дуже важко звикнути до цивільного життя. Допомогло спілкування з психологами та іншим військовими, що проводилося у спілці ветеранів. 

Яке бажання було в десантного командира

Після отриманого травматичного досвіду Олег захотів створити власний реабілітаційний центр для військових. Він би мав допомагати нашим захисникам адаптуватися до проблем у цивільному житті. Воїн знайшов закинуту водонасосну станцію, що знаходиться під Калушем. На її місці він вирішив побудувати спеціальний центр та назвати його "4.5.0". 

Всі військові знають, що це означає. Він розказував, коли в рації чуєш "4.5.0", то розумієш, що все добре, все спокійно,
– пояснила вдова.

Як мрію військового втілюють після його загибелі

Василина отримала у довготривалу оренду ту територію, яка сподобалася його чоловіку, та почала втілювати його мрію. Друзі та рідні Олега також підтримали цю ідею. Наразі йдуть пов'язані з проєктно-кошторисною документацією процеси. Заплановано створення басейну, масажних кімнат, приміщень для психотерапії, залу зі спеціальними тренажерами, спортмайданчику, пасіки, теплиць.

Російсько-українська війна забрала життя інших захисників з Прикарпаття

• Андрій Мельник з села Манява у 2014 році став учасником АТО. У 2022 році він пішов добровольцем захищати нашу державу. Герой потрапив до складу 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" та, на жаль, загинув у Білогорівці під час ворожої танкової атаки.
• У березні 2023 року не стало Назара Цигана. Молодий хлопець з Коломиї був активістом Революції Гідності. Він проходив строкову службу у ЗСУ, а згодом став працювати у Державній прикордонній службі. 22-річний прикордонник потрапив під артилерійський обстріл росіян у Серебрянці.
• До повномасштабної фази війни Михайло Кознюк з села Буковець був вівчарем. Наприкінці 2021 року він пішов на військову службу за контрактом. 26-річний головний сержант другої гірсько-штурмової роти теж загинув через російську артилерію.