Олександр Ющенко із позивним "Капа" ще з 2014 року стояв на захисті України. Він був одним із засновників бригади "Хартія" та, за словами тих, кого навчав, був одним із найкращих інструкторів. Тим, хто виховав десятки сержантів. Про нього згадують як про міцну, строгу, але доброзичливу людину, яка змінювала армію на краще, завжди починаючи із себе.

Він був вимогливим до своїх бійців, проте його настанови були неоціненними. Олександр вчив інших всього, що знав та вмів сам. Про велике серце "Капи", самовідданість справі та любов до собак – читайте далі у матеріалі 24 Каналу.

Перегляньте також Виконував операції в Криму і звільняв "вишки Бойка": пам'яті Юрія Баланчука – бійця "Артану"

До війни Олександр працював кінологом. Бо собаки – це було його життя. Він їх обожнював, і навіть позивний в нього на честь першого улюбленця. Навички кінолога, кажуть побратими, перейняв і в інструкторську справу. Хоча, за словами бійців, з чоловіками був подекуди жорсткішим. "Мені здається, що ти нас дресуєш, як собак", – жартома зауважив один з бійців, якого тренував "Капа", й у відповідь отримав лише усмішку й кивок головою.

Він дуже любив тварин, але й під час тренувань від них вимагав. Так само із сержантами – він усіх їх любив, але жорстко вимагав. Він не робив нічого, щоб не дозволяв робити я,
– розповів Ігор Оболєнський.

З військовим, а нині командиром 2-го корпусу НГУ "Хартія" Ігорем Оболєнським, "Капа" був пліч-о-пліч ще з 2014 року. Спершу – у складі спецпідрозділу "Омега" Національної гвардії України. А з початком повномасштабного вторгнення – разом створювали добровольче формування "Хартія".

"Ми обрали собі шлях, розуміли, що це буде. Ми удвох разом йшли з 2014 року, з 2016 року – він був у мене головним сержантом. Він, мабуть, був моєю правою легенею. Це та людина, яка мене доповнила", – з теплом згадує про "Капу" командир Оболєнський.

Фільм про Олександра "Капу" Ющенка: дивіться відео

Цивільна дружина Ольга Малевська наголошує: Олександр дуже любив Україну. Для нього рідна земля була всім, тож він не міг стояти осторонь, коли розпочалася війна. "Капа" завжди хотів зробити армію кращою, для цього і сам постійно вдосконалювався. З хлопцями завжди на рівних. Усі випробування – разом. Був одночасно і вчителем, і другом.

З 2014 року він так всім запам'ятався, бо був лідером, показував лідерські якості. Але він завжди з бійцями був на одній хвилі, тобто де вони, там і він. Що вони роблять, те і він робить. Бігати? Разом. Не бігати? Разом. Стрільби? Він з ними,
– зауважила дружина Олександра.

Але вже при першому спілкуванні "Капа" давав зрозуміти – легко не буде. Проте вимогливим він був не лише до солдатів, а й до себе, кажуть побратими. Але саме тому підготовка у нього була особливо цінною.

Начальник групи гумпідготовки 13 бригади НГУ "Хартія" Сергій Семенченко стверджує, що посада, яку обіймав "Капа", – головний сержант бригади – вимагала чи не буквально "знати та вміти все". Олександр Ющенко був саме такою людиною: постійно читав, розвивався у своїй справі та, що не менш важливо, відстоював свій особовий склад до кінця.

Для тоді ще командира бригади Хартія Ігоря Оболєнського – "Капа" був найближчим другом та побратимом. Саме з ним і створювали бригаду, яка тепер стала корпусом. Бригаду, яку не потрібно було додатково рекламувати, бо вже показала свою ефективність і ставлення до солдатів. У цьому, зокрема, є і заслуга "Капи".

Він був як частина мене. Постійно мене зупиняв, коли я ліз туди, куди не потрібно було. Він часто на мене кричав. Але уявіть! Я міг забувати поїсти, а він заходив, виводив мене за руку до кабінету й казав: "Поки ти не поїсти та не вип'єш чаю – звідси не вийдеш". Він усе контролював – от для чого повинен бути головний сержант. Це одне ціле з командиром,
– наголосив Ігор Оболєнський.

"Капа" був дуже комунікабельним і напрочуд добре відчував людей. Тому, коли радив щось тодішньому командиру, той просто довіряв. За словами Оболєнського, вони з Олександром усюди були разом. Навіть спати, хоч останніми, але йшли також удвох. Саме у такій тісній співпраці і зароджувалась "Хартія".

Та все ж формування "Хартії" не було для Олександра просто новою сходинкою на кар'єрній драбині. Власне, це "Капу" цікавило найменше, розповів "Дядя Петя", помічник начпрода 2 корпусу НГУ "Хартія". "Капа" не боявся звільнення, він міг перейти у будь-який підрозділ, де був би корисним та потрібним. Але, якщо він все ж брався за якусь справу – доводив її до кінця. Якщо щось не подобалось, сам обов'язково сприяв змінам для покращення. Для "Капи" це не була робота "для галочки".

"Капа" користувався величезною повагою серед військових, як у бригаді, так і за її межами. А хто не знав його, швидко розумів, з ким має справу. Він був людиною порядку та дисципліни. Так і навчав своїх бійців.

Після служби "Капа" мріяв про будинок, родину, повернутися до поліції та знову працювати із собаками, яких любив усе життя. За словами цивільної дружини Олександра, він також хотів займатися перетримкою тварин, спеціально збудувавши для цього відповідний простір в домі.

Навіть коли Олександр обирав машину, враховував, аби місця вистачало на п'ятьох собак – двох власних та трьох коханої.

Олександр Ющенко з улюбленими собаками / фейсбук Aleksandr Iushchenko

Дружина Ольга каже, завжди могла покластися на чоловіка. І він, не роздумуючи, розв'язував проблемні питання. Його приїзд був рідкістю, але тоді це запам'ятовували надовго.

Він був для мене стіною. Коли у мене були серйозні конфлікти з персоналом на роботі, він декілька разів приїжджав, щоб вони трішки заспокоїлись. І вони справді заспокоїлися. Мені було спокійніше, бо я знала, раптом що – Саша приїде, і все буде добре,
– розповіла Ольга.

Крім собак, із захоплень у "Капи" були фільми та серіали. Побратими навіть знали, хто його улюблений герой.

"Він постійно дивився нові фільми. Навіть свою собаку Кано він назвав на честь персонажа фільму "Мортал Комбат". Його улюблений серіал – "Гострі картузи", а улюблений герой звідти – Томас Шелбі. На день народження хлопці дарували йому картузи, один навіть був із собачками", – пригадала дружина Олександра.

Олександр та Ольга планували одружитися, однак, на жаль, доля розпорядилась інакше. До омріяної дати чоловік не дожив місяць.

За 10 років Олександр віддавав усього себе, аби навчити тому, що знав, інших. На жаль, під час виконання завдання у квітні 2024 року "Капа" загинув. Але те, що він встиг зробити за цей час – неможливо оцінити.

"Це була велика втрата та велика трагедія. Ми втратили його, але він залишив по собі такий спадок, що хлопці досі пам'ятають. Він створив кістяк. І цей кістяк працює до сьогодні", – зауважив Сергій Семенченко.

На прощання з Олександром Ющенком до його рідного Луцька приїхали його побратими і ті, хто ще вчора був його учнем – а сьогодні сержанти "Хартії". Сліз не міг стримати ніхто. Бійці стверджують, що втрата "Капи" – не лише трагедія для Національної гвардії, але й для всієї України, адже таких, як він – одиниці. "Капу" називають одним із найкращих сержантів.

Це був взірець. Сержантом я багато чого від нього навчився. "Капа" був жорстким, різким, але він був надійним й міцним. На нього завжди можна було покластись як на друга. Він об'єднував людей довкола себе,
– згадує характер Олександра один із бійців.

Зараз у пам'ять про "Капу" проводять кінологічні турніри. У рідному Луцьку – йому присвятили стінопис, а сквер поруч носитиме його ім'я.

Стінопис на честь "Капи" у Луцьку / "Хартія"

Побратими кажуть, цього все одно замало, аби висловити подяку герою, який віддав себе заради країни. Бійці хочуть встановити Олександру Ющенку пам'ятник у Холодному Яру на Черкащині, аби берегти пам'ять про своїх. Про найкращих.

29 червня цьогоріч йому виповнилось би 38 років. У "Капи" залишився син від першого шлюбу, і мрії, які він так і не встиг здійснити.