"Путін вимагає неможливого": Ауслендер про ультиматум НАТО та удари по Києву

Росія продовжує атакувати українські міста та критичну інфраструктуру, хоча Кремль регулярно заявляє про готовність до мирних переговорів. Водночас Володимир Путін висуває нові вимоги до НАТО, а українські удари по російських військових і промислових об'єктах змушують Москву витрачати дедалі більше ресурсів на оборону власної території.

Ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер в авторському огляді, який публікує 24 Канал, пояснив, чому не вірить у швидке завершення війни та що насправді можуть означати нові ультиматуми Кремля. Він також проаналізував російські удари по Києву, ефективність українських атак на НПЗ, зміни на фронті та ситуацію з гуманітарним перемир'ям в Олешках.

Розмови з Путіним не наблизили припинення війни

Президент Фінляндії Александр Стубб і прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре провели телефонні переговори з Володимиром Путіним, які тривали приблизно 90 хвилин. Європейські лідери хотіли почути позицію російського керівника щодо можливого завершення війни в Україні, однак розмова переважно стосувалася його власного бачення історії.

За словами Ауслендера, Путін знову розповідав про розвиток слов'янських народів і просував твердження про нібито історичну єдність українців та росіян. Журналіст поставив під сумнів практичний результат такого спілкування, адже жодних конкретних кроків до припинення бойових дій після нього не з'явилося.

Якби я мав можливість потрапити на пресконференцію норвезького прем'єра та фінського президента, то запитав би: "Ну що, у вас хоч трохи прояснилося в головах?" Нічого там не прояснилося, звичайно– зазначив Ауслендер.

Паралельно триває підготовка технічного раунду переговорів за участю України, США та Росії в Абу-Дабі. Дональд Трамп і представники його адміністрації також продовжують говорити про можливу особисту зустріч Володимира Зеленського з Путіним, хоча місце та умови такого контакту залишаються невизначеними.

Російський диктатор наполягає на проведенні зустрічі в Москві, тоді як серед інших можливих майданчиків обговорюються міжнародні саміти. Проте Ауслендер вважає передчасними розмови про переговори президентів, поки їхні делегації не погодили основні умови можливого врегулювання.

Лідери такого рівня зустрічаються тоді, коли всі переговори вже проведені, всі домовленості досягнуті, всі параметри визначені, всі карти накреслені. Їм залишається тільки погодитися, підписати й розійтися– пояснив журналіст.

До цього моменту сторонам необхідно розв'язати значно складніші питання, зокрема визначити можливі зони безпеки, умови відведення важкого озброєння та механізми контролю за припиненням вогню. Жодних ознак того, що Росія й Україна наблизилися до погодження цих параметрів, Ауслендер поки не бачить.

Водночас один приклад локального припинення бойових дій уже з'явився. Йдеться про гуманітарне перемир'я в районі тимчасово окупованих Олешок на Херсонщині.

Перемир'я в Олешках показало можливість зупинити вогонь

Олешки розташовані на лівому березі Дніпра навпроти Херсона, неподалік Антонівського мосту. Місто тривалий час перебуває у складній гуманітарній ситуації, а цивільні мешканці, за словами Ауслендера, не мали можливості вільно залишити окуповану територію.

У населеному пункті виникли серйозні проблеми з електропостачанням, водою та продуктами. Журналіст припустив, що російські військові могли використовувати присутність цивільного населення для прикриття своїх позицій, ускладнюючи українським силам можливість завдавати ударів по окупантах.

Українські військові навіть намагалися доправляти мешканцям гуманітарні вантажі за допомогою важких безпілотників. Згодом за посередництва, до якого, за словами Ауслендера, долучилася Меланія Трамп, сторони змогли домовитися про локальне припинення вогню.

Домовленість передбачала доставлення гуманітарної допомоги та підготовку до евакуації людей. Водночас залишилося питання, чи дозволять російські військові мешканцям самостійно обирати напрямок виїзду.

Начебто домовилися, що цивільні зможуть евакуюватися туди, куди захочуть: одні – на підконтрольну Україні територію, інші – на підконтрольну Росії. Але, знаючи методи російських військових, я дуже сумніваюся, що комусь дозволять виїхати на український бік– зауважив Ауслендер.

Попри ці побоювання, на момент огляду режим тиші в районі Олешок дотримувався. Журналіст також звернув увагу, що Херсон понад добу не зазнавав обстрілів, хоча раніше російські атаки на місто були регулярними.

Це продемонструвало, що військові здатні виконувати наказ про припинення вогню, якщо відповідне рішення ухвалює політичне керівництво. Однак поширювати подібну домовленість на всю лінію фронту Кремль не поспішає.

Путін обрав тактику переговорів під вогнем. Тому вогонь, відповідно, продовжується– наголосив журналіст.

Поки в Олешках готували гуманітарну операцію, російська армія завдавала нових ударів по інших українських регіонах. Серед цілей опинилися енергетичні об'єкти, транспортна інфраструктура та місця, де цивільні намагаються сховатися від повітряних атак.

Росія намагається паралізувати транспорт у Києві

Однією з цілей російських ударів стала мостова інфраструктура Києва. Ауслендер розповів про кілька серйозних влучань у Південний міст, зокрема про пошкодження його дорожнього полотна внаслідок застосування ракет "Іскандер".

Через цей міст проходить не лише автомобільний транспорт, а й лінія Київського метрополітену, що з'єднує два береги Дніпра. Тому навіть часткове пошкодження споруди може створювати значні проблеми для пересування містян.

Водночас журналіст пояснив, що повністю зруйнувати великий капітальний міст кількома ракетними влучаннями надзвичайно складно. Для обвалення такої конструкції необхідно завдати критичних пошкоджень її опорним елементам, а не лише дорожньому покриттю.

Російській армії необов'язково домагатися повного руйнування мосту, щоб суттєво ускладнити життя столиці.

Стратегія зовсім в іншому. Через влучання міст закривають, потрібно провести обстеження, з'ясувати, що пошкоджено і чи можна ним користуватися. Усе це призводить до транспортного колапсу– пояснив Ауслендер.

За його словами, київська влада вже розглядала можливість створення альтернативних переправ. Ішлося про пошук приблизно мільярда гривень на облаштування нових транспортних маршрутів, зокрема під'їзних шляхів до тимчасових мостів.

Європейські партнери могли б передати Україні модульні конструкції, які дозволяють швидше організувати переправу. Однак для їхнього встановлення необхідно підготувати відповідну інфраструктуру, а самі тимчасові споруди також залишатимуться вразливими до російських атак.

Окремо обговорювалися понтонні мости, які простіше встановлювати та ремонтувати. Проте пошкодження окремої секції здатне вивести таку переправу з ладу до її заміни.

Російська пропаганда тим часом представляє удари по київських мостах як спробу перервати військову логістику України. Ауслендер відкинув це пояснення, звернувши увагу на розташування столиці відносно фронту.

Ніхто, особливо за такої транспортної ситуації в українській столиці, не перекидає бойову техніку й особовий склад через ці мости. Усе йде трасами в обхід Києва– зазначив журналіст.

Російські атаки не обмежувалися мостами. За наведеними Ауслендером даними, 27 жовтня Росія застосувала проти України 16 балістичних ракет і близько 300 безпілотників.

У Кременчуці під ударом опинився об'єкт енергетики, а в Києві російські війська, за його словами, почали атакувати й інфраструктуру метрополітену, зокрема входи до станцій. Це особливо небезпечно, оскільки підземка використовується як укриття під час повітряних тривог.

Журналіст звернув увагу й на нестачу ракет-перехоплювачів для української протиповітряної оборони. Російські балістичні удари створюють додаткове навантаження на систему захисту, тоді як Україна змушена шукати інші способи послаблення військових можливостей противника.

Українські атаки розтягують російську ППО

Сили оборони України продовжують атакувати об'єкти в російському тилу, використовуючи переважно безпілотники. Останніми днями російська влада знову повідомляла про дрони, які нібито прямували в бік Москви, хоча їхні кінцеві цілі залишалися невідомими.

Серед атакованих об'єктів Ауслендер згадав великий металургійний комбінат у Липецьку, де після удару повідомлялося про сильну пожежу. Паралельно безпілотники продовжували досягати інших промислових підприємств на території Росії.

Журналіст звернув увагу на різницю між російськими та українськими засобами ураження. Росія широко застосовує балістичні ракети, здатні спричиняти масштабні руйнування, тоді як українські безпілотники зазвичай мають меншу бойову частину.

Проте регулярні атаки навіть порівняно невеликими дронами створюють для російської армії серйозну проблему з розподілом засобів протиповітряної оборони.

Російська ППО зосереджена на захисті Москви, резиденцій Путіна та окремих важливих об'єктів. А решта величезної території залишається відкритою– пояснив Ауслендер.

Значну кількість систем Росія змушена тримати поблизу столиці та інших пріоритетних для керівництва місць. Через це забезпечити однаково щільний захист усіх промислових підприємств і військових об'єктів практично неможливо.

Там, де українські військові мають можливість застосовувати ракети, наслідки можуть бути значно серйознішими. Як приклади Ауслендер навів удари по російських підприємствах "Енергія" та "Протон".

Завод "Енергія" в Єльці виробляє акумулятори, зокрема для військової техніки, а "Протон" спеціалізується на мікроелектроніці. За оцінкою журналіста, обидва підприємства зазнали значних пошкоджень, причому виробничі потужності "Енергії" постраждали особливо сильно.

Такі атаки впливають на можливості російської промисловості забезпечувати армію необхідними компонентами. Водночас для послаблення економіки противника важливим напрямком залишаються удари по нафтопереробних заводах, які останнім часом фактично призупинилися.

Пауза в ударах по НПЗ дозволяє Росії відновлювати виробництво

Ауслендер звернув увагу, що українські атаки на великі російські нафтопереробні підприємства тимчасово припинилися. Причини цієї паузи він не береться визначати однозначно.

Журналіст припустив два можливі пояснення. Україна могла погодитися обмежити такі удари під тиском Дональда Трампа або ж свідомо дати російським підприємствам відновити частину пошкоджених потужностей перед новою серією атак.

Поки удари не відбуваються, російська нафтопереробна промисловість поступово нарощує виробництво. За даними Reuters, на які послався Ауслендер, у другій половині жовтня обсяги перероблення нафти в Росії зросли приблизно на 25% порівняно з попереднім періодом.

Водночас виробництво дизельного пального в жовтні збільшилося приблизно на 50 тисяч тонн на добу. Це свідчить про відновлення частини технологічних потужностей, які раніше зазнали пошкоджень.

Щойно з'являється перерва, росіяни відразу відновлюють якісь об'єкти. Щойно удари поновлюються, виробництво знову падає– зазначив Ауслендер.

За його оцінкою, російські підприємства поступово навчилися ремонтувати пошкоджене обладнання швидше, ніж на початку української кампанії ударів по нафтопереробці. Проте це не означає, що завдані раніше збитки перестали впливати на економіку.

Журналіст навів дані російського Міністерства фінансів, згідно з якими у вересні нафтогазові доходи Росії скоротилися на 17% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. На цей показник впливають світові ціни, обсяги експорту та інші економічні чинники, а не лише українські удари.

Водночас можливість регулярно виводити з ладу виробничі потужності залишається одним із важливих інструментів економічного тиску на Кремль. Ауслендер не виключив, що після завершення паузи українські військові можуть знову атакувати підприємства, які встигли відновити роботу.

Паралельно тривають важкі бої на фронті, де російська армія на окремих напрямках зіткнулася з проблемами, які не відповідають оптимістичним звітам її командування.

Російський наступ зупинився на Лиманському напрямку

Найінтенсивніші бойові дії, за оцінкою Ауслендера, тривають поблизу Костянтинівки та Дружківки, на підступах до Краматорської агломерації. Водночас на Лиманському напрямку українські військові змогли суттєво ускладнити плани противника.

Журналіст пов'язав зміни на цій ділянці з українською операцією "Вівальді". За його словами, її наслідки змусили російські підрозділи відступати та переглядати розташування своїх сил.

На Лиманському напрямку російський наступ повністю зупинився. Двадцята армія відійшла за річку Жеребець і оголила фланг двадцять п'ятої армії– розповів Ауслендер.

Таке переміщення могло створити для українських підрозділів додаткові можливості на цій ділянці фронту. Проте подальший розвиток ситуації залежатиме від дій обох сторін, адже російські війська продовжують спроби наступу й на сусідніх напрямках.

Бої також тривають у Дніпропетровській області та поблизу Добропілля. Водночас російське військове керівництво, за словами журналіста, вже почало звітувати про захоплення територій, над якими фактично не встановило контроль.

Одним із найпоказовіших прикладів стала історія з Добропіллям. Ауслендер звернув увагу на повідомлення військових оглядачів про незвичайну постановку російських пропагандистів.

Росіяни притягли в Бахмут копію стели на в'їзді в Добропілля. І там знімають кіно про те, як вони його захопили. Причому знімають у Бахмуті– розповів журналіст.

Добропілля, за його словами, залишається під контролем України, хоча поблизу міста продовжуються бойові дії та спроби проникнення російських груп. Натомість Бахмут перебуває під російською окупацією, що дозволяє пропагандистам знімати постановочні сюжети безпосередньо в тилу.

Окремо Ауслендер звернув увагу на використання штучного інтелекту для створення відео нібито успішного просування росіян. Він навів приклад ролика, у якому солдат неприродно тримає прапор, а пропорції фігури й самого прапора виглядають неправдоподібно.

На думку журналіста, подібні матеріали можуть використовувати для підтвердження перемог, про які російське командування вже відзвітувало вищому керівництву. Проте такі інформаційні операції не змінюють ситуацію на полі бою та не усувають проблем російської армії.

І попри відсутність вирішальних успіхів на фронті, Кремль продовжує підвищувати вимоги, які висуває під час обговорення можливого завершення війни.

Путін висуває НАТО завідомо нездійсненні вимоги

Росія продовжує вимагати від України територіальних поступок, зокрема передачі всіх Донецької та Луганської областей. Однак останні ультиматуми Путіна виходять далеко за межі українського питання та стосуються майбутньої системи безпеки в Європі.

Кремль знову порушив питання повернення військової присутності НАТО до конфігурації 1997 року. Це означало б перегляд розміщення сил Альянсу в державах, які приєдналися до нього пізніше, зокрема в Польщі, країнах Балтії, Фінляндії та Швеції.

Ауслендер звернув увагу, що російські вимоги зачіпають не лише інфраструктуру НАТО, а й фактично ставлять під сумнів право цих держав самостійно визначати свою систему оборони. Журналіст не бачить можливості реалізувати такі умови без докорінного перегляду європейського безпекового порядку.

Він вимагає неможливого – того, чого не може бути й чого не можна виконати. Очевидно, що це спрямовано на зрив переговорів– наголосив Ауслендер.

На його думку, вибір 1997 року як орієнтира не має переконливого практичного пояснення. Путін міг назвати іншу дату, проте головне для Кремля – поставити перед партнерами України умову, на яку вони не можуть погодитися.

У разі відмови Москва отримує можливість звинуватити західні держави в небажанні домовлятися та використати це як виправдання подальшого продовження війни.

Ауслендер також звернув увагу на ставлення російського диктатора до самої України. Путін не розглядає її як рівноправну сторону, з якою потрібно шукати компроміси, натомість представляє війну як протистояння Росії із Заходом.

Путін не сприймає Україну як суб'єкта. Для нього це якісь проксі, через які з ним воює підступний Захід– зазначив журналіст.

За такої позиції Кремль прагне вести основні переговори з лідерами держав, яких Путін вважає рівними собі. Насамперед ідеться про Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, тоді як роль європейських політиків російський керівник намагається применшувати.

Журналіст також припустив, що навіть можливі домовленості про невступ України до НАТО не обов'язково змінили б поведінку Кремля. Адже головні російські вимоги тепер стосуються значно ширшого кола держав, а їх виконання залежить від рішень самих членів Альянсу.

Водночас приклад Олешок показав, що російська армія здатна припиняти вогонь за відповідним наказом. Проте поки Кремль наполягає на перегляді європейської системи безпеки та передачі йому українських територій, технічні переговори не наблизили сторони до умов загального припинення бойових дій.

Путін висуває НАТО нездійсненні вимоги, Ауслендер пояснив, навіщо Кремлю нові ультиматуми: дивіться відео