25 лютого Марина з чоловіком виїхали з Києва до Івано-Франківська. Думали, що їдуть на кілька днів, проте не так сталося, як гадалося. Про це вона розповіла в інтерв'ю 24 каналу.
До теми Своїм полуницю по 20 гривень, а росіянам – по 70: щемлива історія бабусі з окупованої Херсонщини
Перший час вони жили у квартирі близького друга з ще однієї сім'єю, безкоштовно. З ними були 2 собаки. Влаштувавшись на роботу та знайшовши окреме житло, перш ніж виїхати з квартири пара купила власнику мікрохвильовку та пральну машину, щоб віддячити.
Для Марини Івано-Франківськ став справжнім домом
Марина розповіла, що в Івано-Франківську у неї теж з'явилося відчуття дому.
Живу тут не один місяць, не два і не три. Є багато знайомих, людей, які допомагають, дають поради, підказують щось. Маленьке місто – ти нікуди не поспішаєш, як це було в Києві. У Франківську розумієш: у мене багато часу, я все встигаю, я все можу. Так само фінансова складова. Слава Богу, були клієнти, був заробіток. Я могла нормально жити і ні в чому собі не відмовляти. І так, я розумію, що Франківськ – це чудове місто. Я почувала тут себе, як вдома, справді,
– сказала вона.
У травні чоловік Марини повернувся до Києва, відновлювати свій бізнес. Тож зараз дівчина живе на 2 міста – їй ще занадто тривожно повертатися до столиці на тривалий час.
Дім – це вся Україна
Дівчина описала відчуття, що коли повертаєшся в Україну з-за кордону, то почуття дому з'являється одразу. І не важливо Франківськ, Київ чи Буковель – це все вдома.
Моє відчуття дому – це відчуття території України. У мене був день народження 24 серпня. Ми планували з чоловіком зустрітися, у гори поїхати. Але моїй подрузі потрібно було їхати до Варшави. Я порадилася з чоловіком, чи це нормально буде, якщо я поїду в Польщу. Він відповів, що це чудова ідея. Сказав відпочити за ці пів року і відсвяткувати свій день народження без сирен. Так я поїхала. Класне місто, все супер. Але ж ні – ти не в себе вдома,
– розповіла вона.
До теми – Харків'янка розповіла про перші дні вторгнення та евакуацію: дивіться відео