Песики і туалети: Чим хизуються українські чиновники

Наприклад, не потрібно хвалитись ремонтом у шкільному туалеті. Серйозно. Навіть якщо цей туалет – у сільській школі. Навіть коли ще у сотнях сільських шкіл туалети це такі жахливі сараї у дворі. Жахатись цим сараям потрібно, а хвалитись тим, що в одній школі змогли відремонтувати нормальний туалет у приміщенні – не можна.

Читайте також: Розподіл бюджету по-Гройсманськи: 500 гривень українцям, мільйони – раднику Порошенка

Це приблизно така ж дикість, як вважати досягненням навичку мити руки після цього туалету. Але ні, в нас національний спорт вихваляння дріб’язковими досягненнями. То в усіх стрічках новин пливе баржа з кавунами, то чиновники перерізають стрічку на відремонтованому туалеті. Це не фігура мови. Це реальність – ось.

Стрічка, курва. Група чиновників перерізають стрічку кольорів державного прапору на урочистому відкритті відремонтованого шкільного туалету у селі Медвеже Вушко. Це Вінницька область. Це велике село неподалік власне Вінниці. Це Вінницький район.

Я цитую повідомлення на сайті райадміністрації: "8 лютого відбулось відкриття внутрішньої вбиральні у середній загальноосвітній школі. На відкритті були присутні голова районної державної адміністрації, голова районної ради, сільський голова, начальник відділу освіти, директор школи, депутат районної ради і педколектив".

Вони перерізали стрічку! Вони прикрашали кульками. Вони все одно встановили там не унітази, а отакі дірки в підлозі. Та Маск ракету запускав з меншим пафосом, ніж відкрили цей туалет. Ну рілі, так, відкрити теплий туалет з нормальним ремонтом в школі – це добре. Але це ще й нормально. Це не привід збиратись усією адміністрацією.

Тому що виникає адекватне ж питання – невже більших досягнень у Вінницькому районі не трапилось? Тоді в мене для тебе погані новини, моя мала батьківщина. В принципі святкувати можна будь що, але те, що ти святкуєш, визначає твій рівень. І інколи краще свято тримати в собі. Не все можна показувати дітям.

Давайте відверто, немає сенсу глузувати над тим, що голова райадміністрації вважає, що без перерізання стрічки в пісуарах вода не потече. Він здоровий дядько. Але ну ж на це дивляться діти. Що їм показав педагогічний колектив, який зібрався на цьому урочистому заході? Діти, ми живемо в такому лайні, що прокласти туалет в школу це велике щастя. Це свято. Ви маєте подякувати, що ми спромоглись і здобули.

Це точно той рівень досягнень які варто було закладати в малечу? Хей, якщо все що вони бачили до цього це холодний нужник у дворі вони і так оцінили покращення. А всім присутнім нешкільного віку має бути просто тихо соромно за те, що нужника позбулись у 2018 році. Але якщо хизування туалетом це дурість дрібного провінційного чиновника, то наступна історія була по всіх телеканалах. БАНТІК ЗНАЙШОВСЯ.

Якщо ви так само як і я оминули цю драматичну історію, то: у хлопця на ім’я Михайло з подвір’я два місяці тому вкрали цуценя німецької вівчарки на ім’я Бантік. Я віддаю належне наполегливості хлопця. Він купу сил доклав до пошуку. Об’яви, бігборди, пропозиції 50, а потім і 100 тисяч гривень за повернення собаки.

Читайте також: Втрачена реальність і знахабнілість українських політиків: Сейшели, золоті злитки і чорна ікра

Відеозвернення, які набрали мільйони переглядів. Які потрапили до національних новин. Пошук Бантіка перетворився на розкручену медійну історію. І це в наш час повірте – непросто зробити. Михайло – крутий.

Але я всю цю історію пропустив і тому як на мене можу більш-менш врівноважено оцінити її фінал. А її фінал це пост на фейсбуці голови карного розшуку Національної поліції. Де він пише як до нього звернувся його хороший знайомий, попросив допомогти хлопцю, а він попросив працівників Департаменту карного розшуку і ті знайшли у напруженому графіку час і буквально за два дні карний розшук знайшов цуцика.

Щасливі фотки власника цуцика додаються. В теленовинах суцільний мед і патока. Вибачте, що попсую свято. Я звісно радий за Михайла. І за Бантіка. І я навіть можу уявити, що комусь в Нацполіції здалось, що вони для всіх будуть виглядати як американські пожежні, які знімають кицьку з дерева.

Але мммм мені щось підказує, що знімати кошенят з дерева пожежним можна лише в той момент, коли нічого не горить. Мені важко милуватись двома днями, витраченими карним розшуком на пошук цуцика, тому що є нерозкриті вбивства і незнайдені діти. Можливо метод пошуку за два дні можна якось використати і на їхню користь. ЧИ за них просто нема кому попросити.

І я б ще зрозумів, якби Бантіка знайшов. Ну не знаю, слідчий поліції у неділю у вільний від роботи час, тому що його розчулила історія. Але ж ні. Голові карного розшуку подзвонив знайомий і попросив за знайомого. А він не пішов шукати цуцика, а віддав наказ підлеглим зайнятись непрофільною справою.

І більше того. Почав цим публічно хвалитись. І це задає ще нижчий стандарт, ніж стрічка голови Вінницького району.