Політика апартеїду: 45 років нещадного гноблення чорношкірих в Африці

Це стало першим кроком до встановлення у країні політики апартеїду – узаконеної дискримінації та відвертого гноблення темношкірого населення, що тривав 45 років.

Для початку провели класифікацію й усім повнолітнім видали посвідчення із зазначенням раси. Потім населенню повідомили, що представники різних рас не можуть жити пліч-о-пліч. Для кожної відвели окрему територію. Так почалися примусові депортації трьох мільйонів людей. Зрештою темношкірих юридично вважали громадянами не ПАР, а однієї з 10 автономних територій. А якщо ж працювали в ПАР, то як іноземні робітники з тимчасовим дозволом на роботу.

Влада робила все, аби біле й темне населення майже не пересікалось. Окремі школи, університети, лікарні та потяги. Білі автобуси їздили до білих зупинок, чорні – до своїх. Вивіски "тільки для білих" можна було побачити на пляжах і навіть на лавках у парку.

Читайте також: Темна сторона Америки: офіційно рабство існувало аж до 2013 року

Система апартеїду викликала значний внутрішній опір. У відповідь на численні страйки поліції дали право затримувати людей на термін до 12 днів. Лідери усіх визвольних організацій сиділи за ґратами.

Ситуація змінилася на початку дев'яностих. Радянський Союз тріщав по швах, тож ПАР втратила стратегічну роль партнера США в боротьбі з поширенням комунізму. Європа і Штати більше не хотіли закривати очі на кричущу расову нерівність. Побоюючись санкцій з боку Заходу, промисловці почали вимагати в уряду рішучих змін.

Із тюрем випустили майже тисячу політичних в'язнів, дисиденти могли вільно повертатися з-за кордону. Їм гарантували імунітет від судових переслідувань. Утім бажання помсти спровокувало численні напади на поліцейських та білих фермерів.

Країна опинилася на порозі громадянської війни. Аби її не допустити, оголосили позачергові вибори. Президентом ПАР став головний борець проти апартеїду Нельсон Мандела.