"Получка", "налоги", "долг", "дєньгі": звучить звично – але українська має для всього цього свої природні слова.
"Деньгі", "кредітка", "получка" – як говорити про гроші українською?
З грошима ми маємо справу щодня. Отримуємо зарплату, оплачуємо рахунки, користуємося карткою, беремо кредит, щось відкладаємо на майбутнє. Здавалося б, що тут може бути складного з мовою?
Але саме у фінансових розмовах причаїлося чимало слів і висловів, які ми вживаємо автоматично. Вони настільки звичні, що іноді навіть не помічаємо, що говоримо не українською, а буквально перекладаємо російські конструкції.
Наприклад, "получити зарплату", "платити налоги", "взять кредитку", "положити гроші на карточку", "снять гроші". Знайомо?
Цікаво, що фінансові русизми часто ховаються не лише в окремих словах. Ми можемо буквально переносити в українську російські конструкції. Тому варто звернути увагу на ці слова та словосполучення, щоб не помилятися:
Не "получати зарплату", а отримувати зарплату або одержувати зарплату.
Не "получка", – а зарплата, чи коротко "ЗП".
Не "платити налоги", – а сплачувати податки.
Не "деньгі", – а гроші.
Не "кредітка", – а кредитна картка.
Не "карточка", – а картка.
Не "положити гроші на карту", – а покласти гроші на картку або поповнити картку.
Не "налічка", – а готівка.
Не "снять гроші", – а зняти гроші або зняти готівку.
Не "дать гроші взайми" чи "одолжити", – а позичити гроші.
І тут є важливий нюанс: українською "позичити" можна і тоді, коли ми беремо гроші в когось, і коли даємо їх комусь у борг. Тому краще уточнювати: позичити гроші в друга або позичити гроші другові.
У фінансовій мові є ще кілька дуже поширених слів.
Не "проценти", якщо йдеться про плату за кредит чи дохід за вкладом, а відсотки.
Не "долг", – а борг.
Не "задолженість", – а заборгованість.
Не "счот", – а рахунок.
Не "безнал", – а безготівковий розрахунок або безготівкова оплата.
Не "розсрочка", – а розстрочка (українською нормативно – строк).
Іноді різниця справді лише в одному слові. Але саме з таких дрібниць і складається наше щоденне мовлення. Не потрібно вчити напам'ять величезний словник. Достатньо щоразу ловити себе на знайомому "получити", "деньгі", "карточка" чи "налоги" і замінювати його українським відповідником.
Спочатку доведеться трохи стежити за собою. А потім "отримувати зарплату", "сплачувати податки", "користуватися карткою", "знімати готівку" і "відкладати гроші" стане так само природно, як і просто говорити.
Бо хороша українська – це не про складні слова. Вона починається з тих самих слів, які ми говоримо щодня – навіть коли просто перевіряємо баланс на картці чи кошти у гаманці (і навіть назву цього аксесуару теж калькують – кошельок).