Однакові заяви – це не збіг

За традицією, обидва посли підкреслили, що місце України в НАТО не підлягає сумніву, що буде якийсь сигнал про стрімке зближення тощо.

До теми Росія і НАТО: нездійсненні мрії про вступ

Дві по суті однакові заяви з коротким інтервалом – це навряд чи збіг. Моє припущення: напередодні засідання ради Україна – НАТО у Брюсселі партнери вирішили запобігати якимось діям/заявам нашої країни та знизити градус дискусії.

Перед такими зустрічами в робочому режимі відбувається обмін інформацією про настрої та очікування. По суті, посли США та Великої Британії спробували виставити Україні межі публічної риторики.

  • По-перше, це вже було неодноразово, особливо – у 2008 році. Призвело це тоді до плачевних результатів.
  • По-друге, зайвий раз звернули увагу в якій нетривіальній ситуації перебуває Альянс. Настільки, що це викликає поганий прихований хтонічний жах і паніку в низки посадових осіб.

Річ у тому, що ювілейний саміт у Вашингтоні, де 75 років тому було створено Альянс, мав стати історичним. Там мали прозвучати якісь важливі заяви, проривні рішення тощо. До саміту повинен був зазнати екзекуції угорський прем'єр Віктор Орбан, аж до читання покаяних промов шведською мовою. У такому форматі саміт міг стати непоганою підмогою і для виборчої кампанії зокрема.

Але зараз все заграло іншими барвами.

Атмосфера тривожна

Не виключено, що все заплановане у липні заявлять/підпишуть. Але вага цих рішень буде зрозуміла не раніше за листопад 2024 року. Адже в день саміту Дональд Трамп може написати у соцмережах: "А ось і ні", – й підвісити ситуацію.

Рекомендуємо Тиск силовиків, телемарафон та війна: виклики для свободи слова в Україні

Якщо ж країни НАТО в Європі збільшать витрати на оборону (що кров із носа необхідно давно), це буде черговий аргумент для Трампа. Він зможе дістати діаграмку та показати: "Бачите, ось я їх почав тиснути – ось вони почали платити, моя ідея перемогла".

Публічне пікірування генсека НАТО Єнса Столтенберга з, по суті, приватною особою, якою зараз є Трамп – це дуже незвичайно. Столтенберг може дозволити собі таку риторику, бо сподівається піти з посади генсека. Але загалом атмосфера тривожна.

На тлі, коли НАТО саме не знає, що на них чекає, активність України буде подразником. Брюсселю потрібні якісь реальні кроки, щоб не розгубити залишки авторитету. Але ухвалювати рішення – некомфортно.

Значить, буде якийсь новий виток роздумів, що Україна має щось виправити, ще раз підстрибнути на одній нозі й потім щось станеться. Треба з усією доброзичливістю показувати партнерам, що ми розуміємо їхні мотиви й тому не приймаємо чергового потоку маразму.

Бо це вже було.